Ухвала

від 17.04.2019 по справі 902/1550/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"17" квітня 2019 р. Справа № 902/1550/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Тварковського А.А. , розглянувши без виклику представників сторін заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н від 12.04.2019 р. про видачу дублікату наказу по справі

за позовом : Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094; вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001)

до : Громадської організації "Спортивний клуб "Калинівка" (вул. Леніна, 52-А, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)

про стягнення 23 557,68 грн,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/1550/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Громадської організації "Спортивний клуб "Калинівка" про стягнення заборгованості за договором № б/н від 06.06.2011 в розмірі 23 557,68 грн, з яких: 7 822,49 грн - заборгованість за кредитом, 6 750,46 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 638,13 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1 346,60 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

14.01.2016 р. у даній справі прийнято рішення (суддя Колбасов Ф.Ф), відповідно до якого позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено повністю.

27.01.2016 р. на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

15.04.2019 р. на адресу суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява б/н від 12.04.2019 р. про видачу дублікату наказу по справі № 902/1550/15.

У зв'язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. в період з 08.04.2019 р. по 22.04.2019 р. (включно) у відпустці на підставі розпорядження керівника апарату суду № 02.1-28/23/2019 від 15.04.2019 р. здійснено повторний автоматизований розподіл заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н від 12.04.2019 р. про видачу дублікату наказу по справі № 902/1550/15, за результатами якого заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

За вказаних обставин справа № 902/1550/15 підлягає прийняттю суддею Тварковським А.А. до свого провадження для розгляду заяви б/н від 12.04.2019 р. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу дублікату наказу по справі № 902/1550/15.

Розглянувши вказану заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

14.01.2016 р. Господарським судом Вінницької області прийнято рішення по справі № 902/1550/15, яким позов задоволено повністю: стягнуто з Громадської організації "Спортивний клуб "Калинівка" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 7 822,49 грн заборгованості за кредитом, 6 750,46 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 7 638,13 грн пені, 1 346,60 грн заборгованості по комісії, 1 218,00 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

27.01.2016 р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

15.04.2019 р. на адресу Господарського суду Вінницької області від представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява б/н від 12.04.2019 р. про видачу дублікату наказу від 27.01.2016 р., у зв'язку з його втратою.

Вказана заява позивача (стягувача) мотивована втратою виданого Господарським судом Вінницької області наказу від 27.01.2016 р. у даній справі та не пред'явленням його до виконання.

На підтвердження втрати наказу Господарського суду Вінницької області від 27.01.2016 р. позивачем (стягувачем) надано довідку б/н від 12.04.2019 р. за підписом представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" ОСОБА_1 про втрату наказу в якій зазначено, що наказ Господарського суду Вінницької області від 27.01.2016 р. після повернення його державним виконавцем згідно постанови про повернення виконавчого документа від 29.09.2016 р. було втрачено та до виконання повторно не пред'явлено.

Крім того, до заяви долучено лист Калинівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вих. № 6815/15.6-58 від 05.04.2019 р., в якому, з поміж іншого, зазначено, що 29.09.2016 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яку з оригіналом вказаного документу направлено стягувачеві за вих. № 5266/2-28 від 30.09.2016 р. Станом на 05.04.2019 р. виконавчий лист (судовий наказ) № 902/1550/15 виданий Господарським судом Вінницької області повторно до відділу не пред'являвся.

Також, до заяви додано платіжне доручення № ІНВ90В258F від 10.04.2019 р. про сплату судового збору за видачу дубліката наказу.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу , виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання . Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому, розглядаючи заяву позивача (стягувача) про видачу дублікату наказу судом враховується необхідність з'ясування дати закінчення строку пред'явлення виконавчого документа у даній справі до виконання.

Зокрема, як вказувалось вище у п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (чинна редакція на момент розгляду даної заяви) зазначено, що у разі втрати виконавчого документа суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічні за змістом положення містила ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) відповідно до якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку , встановленого для пред'явлення наказу до виконання

Надаючи оцінку строку пред'явлення наказу у даній справі до виконання, в контексті встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі дії виконавець вчиняє під час здійснення виконавчого провадження, а виконавче провадження, відповідно, - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Згідно з п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016 р.

У п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно п. 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 р. № 3-рп/2001 Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тлумачення пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) у світлі вище наведеного свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02.06.2016 р. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02.06.2016 р. до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 905/6977/13 та від 02.05.2018 р. у справі № 5016/149/2011 (17/6) та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 р. у справі № 553/1951/14-ц.

Як слідує з матеріалів даної справи, зокрема, листа вих. № 6815/15.6-58 від 05.04.2019 р. Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у вказаному відділі ДВС з 19.02.2016 р. перебував на виконанні наказ № 902/1550/15, виданий 27.01.2016 р. Господарським судом Вінницької області. При цьому, 29.09.2016 р. державним виконавцем на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яку з оригіналом вказаного документу направлено стягувачеві за вих. № 5266/2-28 від 30.09.2016 р. Станом на 05.04.2019 р. виконавчий лист (судовий наказ) № 902/1550/15 виданий Господарським судом Вінницької області повторно до відділу не пред'являвся.

За приписами ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 р. (в редакції чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення , а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (діюча редакція) набрав чинності 05.10.2016 р.

З огляду на вказане вище на момент набрання Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. строк пред'явлення до виконання наказу № 902/1550/15 виданого 29.01.2016 р. за попередньою редакцією Закону становив 1 рік не сплинув .

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років .

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надіслання та отримання позивачем (стягувачем) постанови Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (про повернення виконавчого документу стягувачу), стосовно винесення якої зазначається відділом ДВС у листі вих. № 6815/15.6-58 від 05.04.2019 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та наведені приписи законодавства, зважаючи на відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження факту надіслання та отримання стягувачем постанови від 29.09.2016 р., враховуючи дату винесення зазначеної постанови відділу ДВС, датою закінчення строку пред'явлення наказу у даній справі є 29.09.2019 р.

За вказаних обставин, заяву про видачу дублікату наказу позивачем (стягувачем) подано в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

З огляду на вказане у своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача (стягувача) № б/н від 12.04.2019 р. про видачу дублікату наказу від 27.01.2016 р. у справі № 902/1550/15.

Дійшовши висновку про видачу дублікату наказу, суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України").

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України").

Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греці" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду".

За змістом п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 проти України" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, в тому числі й суду, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

Керуючись ст.ст. 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, п.п. 19.4 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Прийняти справу № 902/1550/15 до свого провадження для розгляду заяви б/н від 12.04.2019 р. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу дублікату наказу.

2. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н від 12.04.2019 р. (вх. № 02.1-37/16/19 від 15.04.2019 р.) про видачу дублікату наказу від 27.01.2016 р. у справі № 902/1550/15 задовольнити повністю.

3. Видати стягувачу - Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" - дублікат наказу Господарського суду Вінницької області від 27.01.2016 р. у справі № 902/1550/15.

4. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення , якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

5. За приписами п.п. 19.4 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України ухвалу про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 18.04.2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01008: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027); представнику позивача ОСОБА_1 (вул. Незалежності, 3 А, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

4 - відповідачу (вул. Незалежності (колишня Леніна ), 52-А, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)