Рішення

від 18.04.2019 по справі 910/870/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.04.2019Справа №  910/870/19 за позовом          Селянського (фермерського) господарства «Міра» до          Товариства з обмеженою відповідальністю  «Євро-Хім Україна» про          стягнення 50000,00 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Селянське (фермерське) господарство «Міра» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Євро-Хім Україна» про стягнення 50000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на виконання досягнутих домовленостей було перераховано на рахунок відповідача 50000,00 грн. попередньої оплати, однак, відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав, враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. До позовної заяви позивачем було долучено заяву про забезпечення позову, у якій відповідачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Хім Україна», у якій заявник просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову – 50000,00 грн., на суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн. та на суму, сплачену за заяву про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн., що містяться на рахунку відповідача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 в задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «Міра» про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 суд ухвалив: позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Міра» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (із зазначенням  переліку таких документів) на адресу юридичної особи відповідача (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, кімната 139); встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали. 11.02.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Разом з тим, у позовній заяві позивач просить здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/870/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Хім Україна» (відповідач) було виставлено Селянському (фермерському) господарству «Міра» (позивач) для оплати рахунок-фактуру №РФ-1365 від 19.12.2018 на купівлю товару – карбамід 46,2% та селітри аміачної 34,4% на суму 203150,00 грн. Судом встановлено, що Селянським (фермерським) господарством «Міра» було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі 50000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за товар згідно з рахунком №РФ-1365 від 19.12.2018, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 27.12.2018 та банківською випискою з особового рахунку позивача. За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату позивачеві та його оплату останнім, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що 15.01.2019 позивачем на електронну адресу v.k.agrohim@gmail.com та eurohimua@gmail.com було направлено лист щодо виконання замовлення від 19.12.2018 РФ-1365 або повернення передоплати у розмірі 50000,00 грн. Судом встановлено, що 17.01.2019 позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №1 від 16.01.2019, у якій позивач вимагав або виконати зобов'язання з поставки товару, або повернути суму попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн. (докази направлення долучені до позову). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на виконання досягнутих домовленостей було перераховано на рахунок відповідача 50000,00 грн. попередньої оплати, однак, відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав, враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Хім Україна» (відповідач) було виставлено Селянському (фермерському) господарству «Міра» (позивач) для оплати рахунок-фактуру №РФ-1365 від 19.12.2018 на купівлю товару – карбамід 46,2% та селітри аміачної 34,4% на суму 203150,00 грн. Як встановлено судом, Селянським (фермерським) господарством «Міра» було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі 50000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за товар згідно з рахунком №РФ-1365 від 19.12.2018, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 27.12.2018 та банківською випискою з особового рахунку позивача. За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України). Як встановлено судом, 15.01.2019 позивачем на електронну адресу v.k.agrohim@gmail.com та eurohimua@gmail.com було направлено лист щодо виконання замовлення від 19.12.2018 РФ-1365 або повернення передоплати у розмірі 50000,00 грн. Як зазначав позивач у позові, вказані електронні адреси є адресами відповідача. Вказаний факт відповідачем спростовано не було, зокрема, останнім не подано відзиву на позовну заяву позивача. Як встановлено судом, 17.01.2019 позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №1 від 16.01.2019, у якій позивач вимагав або виконати зобов'язання з поставки товару, або повернути суму попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн. (докази направлення долучені до позову). Водночас, суду не надано доказів здійснення відповідачем поставки товару за рахунком №РФ-1365 від 19.12.2018. Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату – обов'язок продавця поставити товар припиняється. Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар. За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов'язання рахунком №РФ-1365 від 19.12.2018) через невиконання продавцем обов'язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у вимогах позивача щодо повернення коштів, такий договір (зобов'язання щодо поставки) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов'язання сторін з цього моменту є припиненим. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Суд зазначає, що наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, однак відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов'язку – доказів  повернення позивачу грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Євро-Хім Україна» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, кімната 139; ідентифікаційний код: 42454092) на користь Селянського (фермерського) господарства «Міра» (90250, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Мочола, вул. Гагаріна, 5; ідентифікаційний код: 31754504) грошові кошти у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. 3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева