Рішення

від 19.04.2019 по справі 911/360/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2019 р. Справа № 911/360/19

Суддя господарського суду Київської області Лилак Т.Д . розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства Торгпродсервіс (юридична адреса : 04108, АДРЕСА_1; фактична адреса : 08290, Київська обл.., с. Гостомель, вул.. Свято-Покровська, 141 к/2 код 30757072)

до Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні (адреса: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, код 32170620)

про стягнення 69 016,71 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Торгпродсервіс звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні про стягнення 69 016,71 грн..

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

15.02.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від директора позивача надійшли докази усуненням недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18.02.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали..

Позов обґрунтований наступним.

02.01.2018 між Приватним підприємство Торгпродсервіс (постачальник) та Києво-Святошинським районним Комунальним підприємством "Шкільні Їдальні" (покупець) укладено договір поставки № 16. На виконання свої договірних зобов'язань відповідно до накладних у 2018 році позивач здійснював поставки товару відповідачу. Прийнятим, але не оплаченим залишився товар, що був поставлений відповідно до накладних: №ТПС-007497 від 07.02.2018 на суму 20309,60 грн. (частково сплачена); №ТПС-014821 від 12.03.2018 на суму 8637,15 грн. та №ТПС-019428 від 23.03.2018 на суму 42904 грн. У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 69016,71 грн боргу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.02.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Приватним підприємство Торгпродсервіс (постачальник) та Києво-Святошинським районним Комунальним підприємством "Шкільні Їдальні" (покупець) укладено договір поставки № 16, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язувався передати у встановлений строк у власність Покупця товар: продукцію харчової промисловості, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України з урахуванням ПДВ. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що вказані в накладних та рахунках-фактурах, які виписуються на кожну партію товару окремо.

Пунктом 3.1. Договору поставки № 16 від 02.01.2018 року встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковому порядку на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відносини, що з нього виникають регулюються положенням Глав 19, 20, 22, 30 Господарського кодексу України, Глав 47-54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом встановлено, що позивач на виконання своїх договірних зобов'язань відповідно до накладних у 2018 році здійснював поставки товару відповідачу. Копії підписаних відповідачем та скріплених його штампом накладних містяться в матеріалах справи.

З наведеного судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару, що, зокрема, підтверджується відсутністю зауважень відповідача щодо якості, кількості або строку поставки товару. Відтак, у відповідача виник обов'язок з оплати прийнятого товару.

Водночас, відповідач свого обов'язку з оплати прийнятого товару в повному обсязі не виконав.

Судом встановлено, що прийнятим, але не оплаченим залишився товар, що був поставлений відповідно до накладної №ТПС-007497 від 07.02.2018 на суму 20309,60 грн. (частково сплачена); №ТПС-014821 від 12.03.2018 на суму 8637,15 грн. та №ТПС-019428 від 23.03.2018 на суму 42904 грн. загальною вартістю 69016,71 грн.

Крім того, сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2018, з якого вбачається, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 69016,71 грн.

Суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд даної справи судом, проте не скористався свої правом на подання відзиву, заперечень, контррозрахунку суми боргу або доказів його сплати.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 69016,71 грн боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Києво-Святошинського районного Комунального підприємства "Шкільні Їдальні" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, код ЄДРПОУ 32170620) на користь Приватного підприємства Торгпродсервіс (юридична адреса : 04108, АДРЕСА_1; фактична адреса : 08290, Київська обл.., с. Гостомель, вул.. Свято-Покровська, 141 к/2 код 30757072) 69016,71 грн боргу та 1921,00 грн судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.04.2019

Суддя Т.Д. Лилак