Рішення

від 19.04.2019 по справі 482/466/19

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.04.2019

Справа № 482/466/19

Номер провадження 2/482/347/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді - Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Андрусенко В.А..,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 р. позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Михайлівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування позову позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина, а саме право на земельну частку (пай) площею 10,7 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , однак сертифікат на це право за життя спадкодавцем не було отримано. Коли позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на земельну частку (пай), у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, відповідно до статті 549 ЦК УРСР, яка діяла на час смерті спадкодавця, прийняв спадщину після смерті матері у вигляді права на земельну частку (пай), що належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, але свідоцтва не отримав.

Інші спадкоємці після померлої ОСОБА_2 відсутні.

Посилаючись на вищевикладене та те, що в інший спосіб він не може довести своє право на спадкове майно, просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_2 , права на земельну частку (пай) площею 10,7 умовних кадастрових гектари яка перебувала у колективній власності КСП Михайлівський , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого на підставі розпорядження Новоодеської райдержадміністрації № 273 від 02.12.1996 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за в„– 3692 на ім`я ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог та про розгляд справи за їх з позивачем відсутності.

Представник відповідача - Михайлівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, в судове засідання не з`явився. До суду подано відзив, яким відповідач визнав заявлені вимоги позивача, не заперечував проти їх задоволення судом, вказавши, що позивач фактично прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном після її смерті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як установлено ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Михайлівка Новоодесьського району Миколаївської області у віці 56 років померла ОСОБА_2 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

Відповідно до відповіді заступника начальника відділу у Новоодеському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 8/177-19 від 09.01.22019 р., на ім`я ОСОБА_2 виписаний сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на підставі розпорядження Новоодеської райдержадміністрації № 273 від 02.12.1996 р. та зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 3692 від 06.12.1996 р., яка перебувала у колективній власності КСП ім.. Михайлівський. Новоодеського району, Миколаївської області розміром 10,7 в умовних кадастрових гектарах, який знаходиться у відділі , може бути виданим лише на вимогу суду або нотаріуса. Відповідно до вищевказаного сертифікату, державний акт на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 не отримувала.

Вищевказаний сертифікат посвідчує право на отримання в майбутньому земельної ділянки в натурі.

Тобто, право на земельну ділянку (пай) площею 10,7 умовних кадастрових гектари , яка перебувала у колективній власності КСП Михайлівський , згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на час відкриття спадщини дійсно належали спадкодавцю ОСОБА_2 і це право не припинилося в наслідок її смерті.

Позивач є сином спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та прийняв спадщину після смерті матері, так як на час її смерті, вступив в управління та володіння спадковим майном після її смерті, що підтверджується дослідженими письмовими доказами.

Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко О.М. від 20.02.2019 р., позивачу вказано про неможливість оформлення спадкових прав за ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , в зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку для прийняття спадщини та відсутністю документу, який підтверджує, що спадкоємець фактично вступив в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_2 та відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко О.М. від 27.03.2019 р., спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику в справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі № 6-138цс13 також зробив правовий висновок про те, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

На час смерті ОСОБА_2 діяли норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до положень ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв Не допускається прийнятгя спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, відповідно до статті 548 ЦК УРСР, прийняв спадщину після смерті матері у вигляді права на земельну частку (пай), що належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, але свідоцтва не отримав.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Потреба у застосуванні такого способу виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджено відповідними доказами, не визнається іншими особами або ними оспорюється (пункт 37 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Отже, у разі втрати, пошкодження або відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця, та неможливістю у зв`язку з цим отримати свідоцтва про право на спадщину за законом, права спадкоємців можуть бути захищені в судовому порядку у спосіб, визначений ст. 392 ЦК України.

Згідно з п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі оригіналів правовстановлюючих документів.

Відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на майно, що входить до складу спадщини, призвели до порушення прав ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини.

Як передбачено п.г ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 2 Закону України Про порядок виділення внатурі (на місцевості) земельних ділянок, власникам земельних часток (паїв) передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Ст.55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Тобто, будь - які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть бути захищені у суді.

Ст.ст. 15-16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів такого захисту є визнання права.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, письмових доказів у справі, визнання відповідачем пред`явленого позову, а також того, що позивач після смерті матері спадщину прийняв, але позбавлений можливості оформити свої спадкові права на спадкове майно (земельну частку (пай) внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документа (сертифіката) на цю земельну частку (пай), оскільки відділ держгеокадастру не може його видати позивачу, суд вважає, що є підстави для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 768,40 грн.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем до початку розгляду справи по суті подано відзив, яким визнано позов, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, тобто у розмірі 384 грн. 20 коп.

З урахуванням повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 50 відсотків від сплаченого позивачем судового збору в сумі 384 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 18, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 10,7 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП ім.. Михайлівський, Новоодеського району, Миколаївської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого на підставі розпорядження Новоодеської райдержадміністрації № 273 від 02.12.1996 р. та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 3692 від 06.12.1996 р., на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнути з Михайлівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 20903112, місцезнаходження за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Михайлівка, вул. Хомченко, 74 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 - 384 грн. 20 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову відповідно до квитанції № 2142 від 21.02. 2019 року - 384 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: