Рішення

від 19.03.2019 по справі 160/36/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 160/36/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Малого приватного підприємства «Дельта-Оптіма» (вул. Героїв України, буд.5, м. Покров, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 31624216) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Мале приватне підприємство Дельта-Оптіма (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.09.2018 року №0024341422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Малого приватного підприємства Дельта-Оптіма за платежем Акцизний податок на пальне на суму 167 400,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців другого та третього підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, у підприємства не виникає обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних.

Таким чином, у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС та/або не здійсненні фактичного отримання пального і фізичного відпуску кінцевим споживачем, а також інших операцій з реалізації, визначених абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПКУ, у підприємства не виникає обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, а тому позивач вважає, що акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

01.03.2019 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що отримання позивачем від контрагента-постачальника видаткових накладних з номенклатурою: дизельне паливо , та в подальшому надання видаткових накладних з відповідною номенклатурою покупцю є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які змінюють активи суб'єкта господарювання шляхом оприбуткування (списання) на/з рахунках (ів) бухгалтерського обліку пального, що передбачає передачу права власності на пальне та підпадає під визначення терміну реалізація пального , наведеного у абзаці 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

13.03.2019 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Мале приватне підприємство Дельта-Оптіма знаходиться на податковому обліку у Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 20.09.2001 року.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.07.2018 року №4340-п та направлення на проведення перевірки від 31.07.2018 року №9689 посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку МПП Дельта-Оптіма (код ЄДРПОУ 31624216) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з акцизного податку при здійсненні реалізації пального.

17.08.2018 року, за результатами перевірки, складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 45978/04-36-14-22/3164216.

Перевіркою встановленні такі порушення МПП Дельта-Оптіма :

- порушення п.п. 212.1.15 п.212 ст.212, п.231.1, ст.231 ПК України в частині не реєстрації МПП Дельта - Оптіма платником акцизного податку та нездійснення реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

- згідно з п.117.3 ст.117 ПК України, здійснення МПП Дельта - Оптіма операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом тягне за собою накладання штрафу у розмірі 100% вартості реалізованого пального.

- пунктом 120.2 ст.120 ПК України в редакції, яка діяла з 01.01.2016 року передбачено, що відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних/розрахунку коригування протягом 120 календарних днів після дати на яку платник податків зобов'язаний скласти акцизну накладну/ розрахунок коригування тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, на які платник податку повинен скласти таку акцизну накладну/ розрахунок коригування.

На підставі акта від 17.08.2018 року № 45978/04-36-14-22/3164216 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.09.2018 року №0024341422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Малого приватного підприємства Дельта-Оптіма за платежем Акцизний податок на пальне на суму 167 400,00 грн.

Так, позивачем було складено та направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 11.09.2018 року №0024341422 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.11.2018 року за №37824/6/99-99-11-03-01-25 скаргу МПП Дельта-Оптіма залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 11.09.2018 року №0024341422 - залишено без змін.

Отже, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, винесеного ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 14.1.4. ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до п/п. 14.1.212. ПК України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Відповідно до п/п. 212.1.15. ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до положень ст. 231 ПК України (в редакції на період проведення спірних операцій) платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Відповідно до листів ДФС України з посиланням, зокрема, на положення п/п. 14.1.212, ст. 231, 213.1.12 ПК України, ДФС України було встановлено, що при здійсненні операцій з реалізації талонів на право придбання палива об'єкта оподаткування акцизним податком не виникає, оскільки при реалізації талонів не відбувається його фізичний відпуск.

При реалізації талонів на право придбання палива акцизна накладна не оформлюється.

Такий висновок ДФС України відповідає вищенаведеним положенням ПК України, зокрема абзацу другому п. 231.3. ПК України в кореспонденції з положеннями п/п. 14.1.212 ПК України, із сукупності положень яких слід дійти висновку в контексті спірних відносин, що обов'язок виписки акцизних накладних виникає в особи, яка здійснює безпосередній, фізичний відпуск палива з АЗС споживачу. При цьому, для цілей оподаткування та застосування цих приписів, не має значення момент переходу права власності на пальне.

Оскільки при реалізації талонів на пальне (реалізації палива через передачу талонів) фізичний відпуск пального не відбувається, обов'язок щодо виписки акцизних накладних у такому випадку не виникає.

В контексті наведеного та відносно фактичних взаємовідносин позивача з його постачальниками та покупцями судом встановлено наступне.

Так, договором поставки № 63 від 02.12.2015 року між ТОВ Торговий Дім Авіас (постачальник) та МПП Дельта-оптіма (Покупець) передбачено постачання товару згідно накладних на товар. Одиниця вимірювання - літр. Кількість - згідно накладних на товар. Встановлено, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених постановою КМ України № 1442 від 20.12.1997. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов договору. Якість Товару повинна відповідати дійсним на дату отримання Товару ДСТУ. Ціна 1 літра Товару - згідно накладних на Товар. Встановлено також (п.4.4. договору), що після оплати Товару на протязі 5-ти робочих Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець зобов'язується отримати від Постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати Товару. Строк поставки Товару - до закінчення терміну дії довірчого документу. Місце поставки - передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки Товару. Умови постачання - самовивіз. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС.

За відносинам з ТОВ ТД АВІАС оформлено видаткові накладні у додатку до яких ідентифікуються видані скретч-картки на нафтопродукти.

Щодо взаємовідносин позивача з його покупцем, то судом було встановлено наступне.

Так, між позивачем (Постачальник) та ТОВ ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ Україна (Покупець) 01.01.2016 року укладено договір № FLP4750DEL на закупівлю виробничо-технічного призначення, яка використовується в господарській діяльності Покупця.

На виконання умов цього договору було надано: товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

Проаналізувавши зміст договору та первинні документи, суд встановив, що за замовленням позивач здійснював передачу талонів на пальне на адресу ТОВ ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ Україна .

Відтак, фактичні обставини, за яких проводились вищезгадані операції є такими, що відповідно до умов договорів на придбання товару, Покупець (позивач) отримував у свого постачальника бланки-дозволи (талони) на пальне, які по суті надалі надавали право довіреній особі, а фактично - будь-якій особі, яка має у розпорядженні талон на пальне та якими є вищезгадані контрагенти-покупці позивача, на отримання пального на АЗС в обмін на талони.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем, не спростовано того факту, що фізичний відпуск товару, тобто його роздрібна реалізація кінцевим споживачам, зазначеним у розрахунку фінансових санкцій здійснювався на АЗС при пред'явленні талонів (довірчих документів), які в усіх випадках були індивідуалізовані, що дозволяло контролювати їх обіг в порядку звірки розрахунків (виборки продукції). Фактично фізичний відпуск пального покупцям позивача відбувався вже на АЗС, які входили до кола обслуговування АЗС постачальників позивача, відпуск палива контролювався учасниками угод шляхом звірки. Обставини відображення позивачем цих операцій в бухгалтерському обліку не спростовують встановлених судом фактичних обставин виконання вищезгаданих операцій відповідно до наданих матеріалів справи.

Отже, при виконанні вищезгаданих угод з покупцем позивача у нього не виникало обов'язку щодо виписки акцизних накладних, оскільки, як вже зазначалося, фізичний відпуск пального, факт чого зумовлює обов'язок виписки акцизних накладних, відбувався на АЗС постачальників позивача, які є фактичними операторами АЗС та здійснюють фізичний відпуск палива, а операції, що мали місце між позивачем та його постачальниками та надалі - між позивачем та його покупцем зводились до операцій з талонами на пальне, які засвідчували право отримати паливо на АЗС. При цьому, як вже зазначалося, на застосування положень абзацу другого п. 231.3. ПК України, які регламентують порядок видачі акцизної накладної при реалізації палива на АЗС (у т.ч. через талони), не впливає дата переходу права власності на товар (паливо).

Означений висновок відповідає і позиції ДФС України, наведеній і у численних роз'ясненнях.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки у позивача за вказаних вище обставин був відсутній обов'язок виписки акцизних накладних, відповідно протилежні висновки відповідача відносно наведеного в акті перевірки є помилковими, не ґрунтуються на наведених вище вимогах податкового законодавства, що у свою чергу зумовлює висновок про безпідставність визначення відповідачем штрафних санкцій за ненадання акцизних накладних відповідно до приписів п/п. 120-2.2. ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Малого приватного підприємства «Дельта-Оптіма» (вул. Героїв України, буд.5, м. Покров, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 31624216) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.09.2018 року №0024341422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Малого приватного підприємства «Дельта-Оптіма» за платежем «Акцизний податок на пальне» на суму 167 400,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Малого приватного підприємства «Дельта-Оптіма» судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 25 березня 2019 року.

Суддя (підпис) ОСОБА_1