Рішення

від 21.03.2019 по справі 160/7702/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Справа № 160/7702/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом Малого приватного підприємства Ларго до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство Ларго (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.09.2018р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 88752,00 грн та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 48461,25 грн., прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за результатами проведення позапланової виїзної перевірки МПП Ларго .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.09.2018 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є необгрунтованими та такими, що базуються на неправильному застосуванні норм чинного законодавства та порушують законні права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 р., відкрито у справі провадження, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження на 13.11.2018р. та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог ухвали суду від 22.10.2018 р. на адресу суду 09.11.2018р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, податкові повідомлення - рішення є обгрунтованими та законними.

У судовому засіданні 13.11.2018р. оголошено перерву у підготовчому провадженні, у зв'язку з необхідністю витребування у відповідача додаткової інформації. Наступне судове засідання призначено на 07.12.2018р.

07.12.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву у підготовчому провадженні та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у відповідача додаткові докази. Наступне судове засідання призначено на 17.01.2019р.

У судовому засіданні 17.01.2019р. оголошено перерву у підготовчому провадженні, у зв'язку з необхідністю надання відповідачем всіх доказів, витребуваних ухвалою суду від 07.12.2018р. Наступне судове засідання призначено на 29.01.2019р.

29.01.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву у підготовчому провадженні до 19.02.2019р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів, відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2019р.

У судовому засіданні 19.02.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Наступне судове засідання призначено на 07.03.2019р.

07.03.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву на стадії розгляду справи по суті та витребувано у позивача додаткову інформацію по справі. Наступне судове засідання призначено на 21.03.2019р.

У судовому засіданні 21.03.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з п. п. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 21.1. ст. 21 Податкового Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки

Згідно з пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 приватне підприємство Ларго зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради 13.12.1991 р. та перебуває на обліку у податковому органі в Криворізькій північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Основним видом діяльності є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код ВЕД - 46.21).

Так, на підставі направлення від 11.07.2018 р. №9151, відповідно до пункту п.191.1 ст.19 п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 11.07.2018 р. №3881-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки МПП ЛАРГО (код ЄДРПОУ 20193053) проведена позапланова виїзна документальна перевірка МПП ЛАРГО (код ЄДРПОУ 20193053) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФГ Сокільське 2012 (код ЄДРПОУ 24615746) за період з 01.05.2016р. по 31.05.2016р., за результатами якої складено акт № 41266/04-36-14-21/20193053 від 31.07.2018р. ( далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 п. 198.2, п.198.3, п. 198.6, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІ та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, в результаті чого, МПП ЛАРГО завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88752,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 38769,00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 11.09.2018р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 88752,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.09.2018р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 48 461,25 грн., (38769,00 грн. - податкове зобов'язання та 9692, 25 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення тварів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 приватне підприємство Ларго мало господарські взаємовідносини з ФГ Сокільське 2012 (код ЄДРПОУ 24615746) у період, який перевірявся.

Так, між позивачем (далі - Покупець) і ФГ Сокільське 2012 (далі - Постачальник) укладено договір поставки від 04.05.2016 р. №71 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2015р.

Відповідно до п.1.2. Договору, Постачальник гарантує Покупцю, що Товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар, який поставляється, повинен відповідати наступним якісним показникам:- вологість - 8,0%; сміттєва домішка - 3,0%; маслянична домішка - макс. 15,0%. Товар має бути здоровим, не пошкодженим шкідниками (хлібних) запасів, мати здоровий колір та запах. Інші показники якості Товару мають відповідати діючому ДСТУ, а також медико- біологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам якості,прийнятим в Україні і мають супроводжуватися сертифікатами і дозволами встановленого зразка.

Відповідно до п.5.1 Договору, постачальник зобов'язується здійснити поставку автомобільним транспортом Товару на підставі власних товарно - транспортних накладних, до пункту призначення - Зерновий склад ТОВ Елеваторзернопром за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Киснева, 3-а (далі - Пункт Завантаження або Пункт Поставки), відповідно до правил Інкотермс 2010, з урахуванням особливостей, які визначені цим Договором, та здійснити оформлення Товару на особову картку Покупця, відкриту на Зерновому складі.

На виконання умов даного Договору, в період з 18.05.2016р. по 20.05.2016р. ФГ Сокільське 2012 було здійснено постачання товару, а саме, насіння соняшника власного виробництва, врожаю 2015року, що підтверджується видатковими накладними від 18.05.2016 р. № 14-05, від 19.05.2016р. № 15-05 та від 20.05.2016р. № 16-05, рахунком - фактурою № 14-05 від 18.05.2016р. на суму 765125,16 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем на рахунок ФГ Сокільське 2012 грошових коштів на суму 765125,16 грн. Даний факт відповідачем не оспорюється.

Також, дані суми були підтверджені податковими накладними, оформленими та зареєстрованими в ЄРПН по Договору. Таким чином, ФГ Сокільське-2012 було виконано всі умови щодо реєстрації податкових накладних, та МПП Ларго отримало право на віднесення даних сум до податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, однією із підстав для встановлення порушень з боку позивача та донарахування йому спірних грошових зобов'язань стало не надання позивачем до перевірки товарно - транспортної документації, внаслідок чого не можливо встановити рух товару (соняшника) від продавця до покупця, товару, який потребує застосування особливих умов його транспортування та зберігання.

Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні на час перевірки були відсутні у позивача, оскільки перевезення товару до елеватора здійснювалось постачальником (ФГ Сокільське-2012 ), на підставі його власних товарно - транспортних документів, а тому доступними є лише на елеваторі ТОВ Елеваторзернопром , як отримувача вантажу.

Проте, під час судового розгляду справи позивачем до суду були надані копії товарно-транспортних накладних та реєстри до них, які складаються безпосередньо при прийманні товару зерновим елеватором.

Крім того, під час поставки товару від ФГ Сокільське 2012 на користь МПП Ларго у травні 2016 року елеватором ТОВ Елеваторзернопром було складено реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку № 520 за 18.05.2016р, № 533 за 19.05.2016р., № 553 за 20.05.2016р.

24.05.2016р. елеватором ТОВ Елеваторзернопром було видано МПП Ларго складську квитанцію на зерно № 192 на бланку серії АХ № 692199 на підтвердження того, що зерновий склад ТОВ Елеваторзернопром прийняв на зберігання від МПП Ларго , на підставі Договору складського зберігання, соняшник (клас відсутній), вага фізична 173979 кг, з якісними показниками, зазначеними в складській квитанції. Згідно з примітками у складській квитанції, соняшник було отримано згідно з реєстрами ТТН, в тому числі № 520 за 18.05.2016р, № 533 за 19.05.2016р., № 553 за 20.05.2016р.

Таким чином, суд вважає, вищезазначені документи підтверджують факт постачання соняшнику позивачу від ФГ Сокільське 2012 у травні 2016 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно - транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Також, суд зазначає, що не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і відсутність документів на підтвердження якості придбаних товарів, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб'єктами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2018р. у адміністративній справі № 814/2532/13-а.

Також, відповідач в Акті перевірки зазначив, що за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, в період з 01.01.2016р. по 31.05.2016р. діяльності СГ Сокільське 2012 (контрагента) по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху товару (соняшник), встановлена відсутність джерела походження його законного ведення в обіг та реального задекларованого виробництва.

З таким твердження відповідача суд не погоджується, оскільки МПП Ларго не має обов'язку перевіряти господарську діяльність контрагента з позиції з'ясування його ділової репутації та попередньої діяльності, в тому числі з питань реальної наявності та використання сільськогосподарської землі, кількості найнятих працівників наявності спеціальної техніки, придбання посівного матеріалу тощо.

Суд зазначає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, тому припущення відповідача щодо можливості або неможливості виконання контрагентом позивача певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов'язанні поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у адміністративній справі № 814/1249/17.

Крім того, судом встановлено, що в розпорядженні ФГ Сокільське 2012 для здійснення господарської діяльності у 2015 році знаходилось 50 гектарів ріллі. За даними Головного управління статистики у Дніпропетровській області урожайність соняшника у 2015 році з 1 га зібраної площі становила 22,4 ц, що в свою чергу підтверджує можливість ФГ Сокільське 2012 продажу позивачу, відповідно до специфікації №1 до договору поставки № 71 від. 04.05.2016р., 74,2 тонни соняшника власного виробництва, врожаю 2015 року.

Також, посилання відповідача щодо безтоварності даних операцій ґрунтуються на кримінальному провадженні №32016040000000043, в рамках якого проводиться досудове розслідування по посадовим особам ФГ Сокільське 2012 , що підтверджується ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.17р. по справі № 200/20069/17, провадження № 1 -кс/200/12139/17, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України,вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Проте, всупереч вимогам ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем такого доказу як вирок до суду надано не було.

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентом позивача (якщо такі порушення мали місце) та контрагентів по ланцюгу продажу/придбання, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо вказаних контрагентів, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридичні відповідальність особи має індивідуальний характер.

У постанові від 04.09.2018р. по справі № 818/1249/17 Верхоний Суд зазначив, що посилання податкового органу на факт порушення кримінального провадження у відношенні контрагентів позивача в обгрунтування безтоварності господарських операцій є помилковим, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що викладені в Акті перевірки обставини, що слугували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_3 приватним підприємством Ларго при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2058,20 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №213 від 11.10.2018 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2058,20грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства Ларго (50079, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Матросова, 75А, оф.4, код ЄДРПОУ 20193053) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 11.09.2018р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 88752,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 11.09.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 48461,25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Малого приватного підприємства Ларго судовий збір у розмірі 2058,20 грн. (дві тисячі п'ятдесят вісім гривень двадцять копійок) .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 29.03.2019р.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 29.03.2019р. Помічник судді З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_4