Рішення
від 18.04.2019 по справі 200/2345/19-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа№200/2345/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Азовстальбуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Азовстальбуд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4220-17 від 10.01.2019 року на суму 642 768,72 грн.,

- покласти всі судові витрати на відповідача, включаючи витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.02.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Азовстальбуд від ГУ ДФС у Донецькій області була отримана Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4220-17 від 10.01.2019 на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, в сумі 642 768,72 грн. Посилаючись на Закон України Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, позивач стверджував, що належить до категорії платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

ТОВ БК Азовстальбуд вважає вимогу ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-4220-17 від 10.01.2019 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Азовстальбуд , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Так, у наданому відзиві, відповідач зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач вказує на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.12.2018 року становила 642 768,72 грн., на підставі цих даних відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року № Ю-4220-17. Щодо посилання позивача на звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року, відповідач зазначає, що пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669-VII. Відповідач зазначив, що вищевказані зміни до Закону № 2464-VI внесені Законом № 1669-VI втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь - які пільги для платників єдиного внеску відсутні. Окрім того, зазначив, що антитерористична операція на території України закінчена.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Азовстальбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40675926; місцезнаходження: 87505, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Я. Гугеля, будинок 3) зареєстровано в якості юридичної особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 274 102 0000 012605; в стані припинення не перебуває.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює господарську діяльність в місті Маріуполь, Донецької області. Перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

З метою звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, ТОВ «Будівельна компанія «Азовстальбуд» 22 серпня 2017 року подав до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та до Головного управління ДФС у Донецькій області заяви про звільнення від виконання таких обов'язків.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу, оскільки вважає її такою, що прийнята з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яка визначає платників єдиного внеску, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 8 та 9 статті 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому, заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Пунктом 4 статті 11 вказаного Закону внесено зміни до певних законів України, зокрема розділ VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

13.03.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці , яким до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування внесено такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4 .

Відповідно до ч.ч. 1 3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014;

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № К/9901/2959/18 (805/2492/15-а), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Маріуполь Донецької області, де розташований орган доходів і зборів, на обліку у якого перебуває позивач.

На час виникнення спірних правовідносин Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, тобто, період проведення антитерористичної операції ще тривав.

Відповідно до статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікати щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно зі ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати видають за зверненнями суб'єктів господарювання, якими відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Законодавство не містить вимог щодо дати отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили, а чітко визначає, що такий сертифікат є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань протягом терміну дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Між тим, в спірних правовідносинах отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили не є обов'язковим, оскільки суб'єкт господарювання (позивач) в силу закону звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що автоматично звільняє його від відповідальності за невиконання вказаних зобов'язань протягом терміну дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Враховуючи наведене, оскільки позивач протягом спірного періоду перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, період проведення якої триває, тому на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції він звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються.

Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов'язків, які виникли до 14.04.2014 року та/або після закінчення антитерористичної операції.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року в справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також не приймає твердження відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані встановленням обов'язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу відповідно, зокрема, пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року № Ю -4220-17 на суму 642 768,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року № Ю-4220-17 на суму 642 768,72 грн., прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Азовстальбуд» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що скасування спірної вимоги є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки вимога як виконавчий документ може бути пред'явлена до примусового виконання органам державної виконавчої служби.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5)пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до приписів КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17 (адміністративне провадження К/9901/3803/17) та постанові від 11 квітня 2018 р. у справі № 814/698/16.

Згідно розрахунку, наданого позивачем до суду від 08 лютого 2019 року судові витрати складаються з судового збору у розмірі 9 641,54 грн. та витрат на правничу допомогу орієнтовно 2537,00 грн., з урахуванням податків та зборів, але не більше 2500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом ОСОБА_1 (надалі-Адвокат) та ТОВ «Будівельна компанія «Азовстальбуд» (надалі-Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №2018/09/10. Згідно Доручення № 6 від 01 лютого 2019 року адвокат ОСОБА_2 зобов'язується надати правову допомогу ТОВ «Будівельна компанія «Азовстальбуд» з підготовки позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року № Ю-4220-17 ГУ ДФС у Донецькій області, здійснювати представництво під час розгляду адміністративної справи в судах першої та апеляційної інстанції. Пунктом 2 Доручення передбачено розмір винагороди (гонорар) Адвоката за виконання зазначеного Доручення становить 2500,00 гривень та має бути сплачений у безготівковій формі на зазначений в Договорі рахунок у строк до 31 лютого 2019 року.

Враховуючи, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу не надано до суду доказів (платіжне доручення, квитанція, інший розрахунковий документ), засвідчені банківською установою, відтак, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір платіжним дорученням від 06 лютого 2019 року №110 на суму 9 641,54 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 9 641,54 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Азовстальбуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114,м. Маріуполь, Донецька обл., 87526, ЄДРПОУ 39883094) від 10.01.2019 року № Ю-4220-17 на суму 642 768,72 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Азовстальбуд» (ЄДРПОУ- 40675926, місце знаходження: 87505, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Якова Гугеля, 3) суму сплаченого судового збору в розмірі 9 641,54 грн. (дев'ять тисяч шістсот сорок одна) гривня 54 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114,м. Маріуполь, Донецька обл., 87526, ЄДРПОУ 39883094).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 18 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.04.2019
Оприлюднено21.04.2019
Номер документу81275044
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —200/2345/19-а

Ухвала від 06.07.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Компанієць Ірина Дмитрівна

Ухвала від 18.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 05.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 04.02.2021

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Компанієць Ірина Дмитрівна

Ухвала від 10.06.2020

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кочанова П.В.

Ухвала від 19.07.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

Ухвала від 11.06.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Гаврищук Тетяна Григорівна

Рішення від 18.04.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кочанова П.В.

Ухвала від 18.02.2019

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Кочанова П.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні