Ухвала

від 19.04.2019 по справі 320/2019/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

19 квітня 2019 року           №320/2019/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в місті Києві клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЙНА СПРАВА №1" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЙНА СПРАВА №1"з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №КВ1969/1439/АВ/НД/СРТД/ФС-154 від 05.03.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Разом з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНА СПРАВА №1" подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови №КВ1969/1439/АВ/НД/СРТД/ФС-154 від 05.03.2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Файна справа №1» (вулиця Дегтярівська, будинок 5ЗА, місто Київ, 03113, ідентифікаційний код 39795967).

Позивач вважає, що невжиття заходів, про які просить, може створити очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист вказаних прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішень адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд зазначає, що вона не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Окрім цього, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проаналізувавши заявлене клопотання, суд не вбачає підстав для висновків про те, що виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, буде унеможливлено чи істотно ускладнено без вжиття заходів забезпечення позову.

Очевидної протиправності дій та рішення відповідача судом не встановлено, натомість обґрунтованість прийняття рішень та правомірність дій має бути розглянута судом в процесі судового розгляду.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданого клопотання та доводів наведених позивачем на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та не знаходить підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЙНА СПРАВА №1" щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.