Ухвала

від 19.04.2019 по справі 420/1702/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1702/19

УХВАЛА

19 квітня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо не створення комісії для визначення розміру збитків заподіяних самовільним використанням земельних ділянок з кадастровими номерами 5122555500:01:001:0289 та 5122555500:01:001:0303, та стягнення з відповідача 8858,84 грн. відшкодування заподіяної протиправною бездіяльністю шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кодимської районної державної адміністрації, в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо не створення комісії для визначення розміру збитків заподіяних самовільним використанням його земельних ділянок з кадастровими номерами 5122555500:01:001:0289 та 5122555500:01:001:0303, а також стягнути з відповідача на його користь 8858,84 грн. відшкодування заподіяної протиправною бездіяльністю шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником двох земельних ділянок, а саме з кадастровим номером 5122555500:01:001:0289 площею 2,3686 га та кадастровим номером 5122555500:01:001:0303 площею 0,5025 га. Навесні 2018 року він дізнався, що вказані земельні ділянки самовільно захопив і обробляє ОСОБА_2 За отриманням зазначеної інформації він звертався до Кодимської райдержадміністрації. Позивач зазначає, що аби захистити свої права та отримати відшкодування шкоди заподіяної йому самовільним захопленням його земельної ділянки йому необхідно було зробити розрахунок зазначеної шкоди (збитків). Для цього він звернувся до відповідача із заявами про проведення комісійного обстеження його земельних ділянок та визначення збитків у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993; натомість дій вжито не було, чим, на думку позивача, було допущено бездіяльність щодо не створення комісії та не визначення йому розміру збитків заподіяних самовільним захопленням земельних ділянок ОСОБА_2 Крім того позивач зазначає про те, що бездіяльність відповідача призвела до фактичного позбавлення його можливості визначитись із розміром завданої йому шкоди в порядку, визначеному чинним законодавством, чим спричинено шкоду в розмірі 8 858,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи позов подано у строк, установлений законом; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1, п.2 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Велика палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях зазначала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дія, бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Стаття 15 ЦПК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на порушення своїх цивільних прав як власника земельних ділянок з кадастровими номерами 5122555500:01:001:0289 та 5122555500:01:001:0303. Зазначає, що ОСОБА_2 здійснив самовільне захопленням земельних ділянок та незаконно їх обробляв, що, на думку позивача, порушило його право власника та є підставою для відшкодування йому збитків від такого використання. Отже, змістом позовних вимог у цій справі є захист права власності або речового права.

Захист прав власника, у тому числі від порушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння, передбачений главою 29 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У відповідності до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків.

Порядок відшкодування збитків власникам землі встановлений статтями 156, 157 ЗК України. Зокрема статтею 157 ЗК України визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Позивач не вступав з Кодимською районною державною адміністрацією в адміністративні правовідносини, а порушення своїх прав мотивує не безпосередньо діями суб'єкта владних повноважень в адміністративних відносинах щодо нього, а діями ОСОБА_2, що виразилися в порушенні, на думку позивача, його прав власника земельних ділянок. Вимоги ж до Кодимської районної державної адміністрації позивач мотивує своїм бажанням зробити розрахунок збитків від самовільного використання ділянок ОСОБА_2 і вважає, що бездіяльність відповідача призвела до неможливості визначити розмір таких збитків. Однак позивач не зазначає, яке саме його право в сфері публічно-правових відносин було порушено відповідачем і що до такого порушення призвели саме управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, оскарження бездіяльності Кодимської районної державної адміністрації у цьому випадку не має на меті захисту прав позивача як учасника адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту його речових прав. Спір між позивачем і відповідачем обумовлений порушенням або загрозою порушення його приватного права, а саме права користування його земельними ділянками та права на отримання відшкодування збитків від самовільного їх використання, що є спором приватно-правного характеру (спір про право).

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ст.19 ЦПК України ( Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно є способом захисту порушеного права, а підставу позову становлять факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.

Виходячи із змісту позовних вимог позивач прагне захистити свої речові права на земельні ділянки шляхом отримання відшкодування збитків у зв'язку з їх самовільним використанням ОСОБА_2 А спори щодо права власності за своєю природною є спорами про речове право, захист якого здійснюється в порядку цивільного судочинства. При цьому суд враховує, що позивачем 31.08.2018 року укладений договір оренди щодо вказаних земельних ділянок з ТОВ Ясні Зорі .

За таких умов захист прав позивача, що виникають із земельних правовідносин, здійснюється у порядку цивільного судочинства.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.170 КАС України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Кодимської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо не створення комісії для визначення розміру збитків заподіяних самовільним використанням земельних ділянок з кадастровими номерами 5122555500:01:001:0289 та 5122555500:01:001:0303, та стягнення з 8858,84 грн. відшкодування заподіяної протиправною бездіяльністю шкоди.

Позовну заяву з додатками повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що його позов повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Ухвала суду може бути оскаржена у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва