Рішення

від 02.04.2019 по справі 824/42/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/42/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Сулими М.П.

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Паскара А.П.

представника відповідача - Сакалюк Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

про визнання протиправною та скасування відмови у вчиненні дій та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсій за віком йому, ОСОБА_1 , неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.01.1990 р. по 08.12.2000 р. та призначити пенсію за віком з дня звернення 03.04.2018 р. йому, ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що у квітні 2018 р. звернувся до Новоселицького управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, листом № 63/09-07 від 24.07.2018 р. йому відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що період роботи з 02.01.1990 р. до 08.12.2000 р. на посаді ізолювальника в кооперативі "Сєвєр" не можливо зарахувати в загальний трудовий стаж, оскільки в запис про звільнення в його трудовій книжці засвідчено печаткою цього підприємства, що діяло в період УССР.

Вважає відмову Новоселицького управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не ґрунтується на жодній нормі законодавства. Підтвердженням того, що в період з 02.01.1990 р. до 08.12.2000 р. він працював на посаді ізолювальника в кооперативі "Сєвєр" є запис у трудовій книжці №16 і №17. Крім того, зазначив, що в період його роботи в кооперативі "Сєвєр" з ним працювали і інші працівники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які можуть підтвердити факт його роботи на посаді ізолювальника в кооперативі "Сєвєр".

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та незаконністю, з огляду на наступне. 03.04.2018 р. позивач звернувся до Новоселицького управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно матеріалів, які надавалися позивачем для призначення пенсії встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 містяться записи №16 та №17 про те, що у період з 02.01.1990 р. до 08.12.2000 р. позивач працював на посаді ізолювальника в кооперативі "Сєвєр". Однак, вказаний запис про звільнення позивача з посади ізолювальника "Сєвєр" засвідчено печаткою УССР (тобто печаткою республіки, яка не існує з 24.08.1991 р.), що є порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, відповідач зауважив, що відомості про роботу в кооперативі "Сєвєр", також не відображено в реєстрі зареєстрованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.01.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі №824/42/19-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 4 вказаної ухвали витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 р. витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з Головного управління ДФС у Чернівецькій області, з Об`єднаного відомчого архіву Чернівецької обласної спілки споживчих товариств, з Трудового архіву при виконавчому комітеті міської ради, з Державного архіву Чернівецької області, з Архівного відділу Чернівецької міської ради додаткові докази у справі.

Позивач скористався правом передбаченим ст. 164 КАС України на подання відповіді на відзив.

13.02.2019 р. учасниками справи подано до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 р. судом призначено до розгляду справу адміністративну справу №824/42/19-а на 28.03.2019 р.

Під час розгляду справи по суті судом здійснено допит свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з питань, які стосуються предмету доказування.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.04.2019 р. позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).

03.04.2018 р. позивач звернувся до Сервісного центру Новоселицького відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, яку прийнято та зареєстровано 03.04.2018 р. за № 321 (а.с. 16, 37).

24.07.2018 р. за результатами розгляду заяви, відповідач листом №63/09-07 відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 15).

Вважаючи відмову у здійсненні перерахунку протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, допитавши свідків, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Процедура призначення та отримання пенсії, встановлена Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону №1788-XII).

Статтею 12 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Норма аналогічного змісту міститься у ст. 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, ст. 48 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до п. 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 17 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

Відповідно до п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом встановлено, що 03.04.2018 р. позивач звернувся до сервісного центру Новоселицького відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

З матеріалів пенсійної справи видно, що до заяви про призначення пенсії за віком позивачем додано наступні документи: паспорт громадянина України, трудову книжку, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, довідку №09 від 02.02.2018 р. про навчання у Чернівецькому професійному ліцеї залізничного транспорту; довідку Новоселицького районного військового комісаріату №24 від 15.02.2018 р. про проходження військової служби у Збройних силах; довідку Державного архіву Чернівецької області № 1/582 від 16.02.2018 р. про роботу на посаді електрозварювальника 4 розряду Чернівецького автотранспортного підприємства №12761; довідку Трудового архіву Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №71 від 12.02.2018 р. про роботу на посаді електрозварювальника 3 розряду у ВАТ "Чернівцісільмаш"; довідку державного архіву Чернівецької області №1/582 від 16.02.2018 р. про роботу на посаді електрозварювальника 4 розрядку Чернівецького автотранспортного підприємства №12761; архівну довідку Трудового архіву виконавчого комітету Чернівецької міської ради №128 від 27.02.2018 р. про роботу на посаді електрозварювальника 3 розряду у ВАТ "Чернівцісільмаш".

24.07.2018 р. за результатами розгляду заяви, відповідач листом №63/09-07 відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

В обґрунтування відмови зазначив, що перевіркою матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що в наданій позивачем для призначення пенсії трудовій книжці містяться записи №16 та №17 про те, що він прийнятий на посаду ізолювальника в кооператив "Сєвер" з 02.01.1990 р. і був звільнений 08.12.2000 р. (засвідчено печаткою цього підприємства, що діяло в період УССР). Отже, засвідчення запису про звільнення позивача у 2000 р. в трудовій книжці печаткою вказаного підприємства не мало жодних юридичних підстав.

Крім того, відповідач зазначив, що відомості про роботу в кооперативі "Сєвер" не відображені також в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, відповідач роз`яснив позивачу, що період його роботи з 02.01.1990 р. по 08.12.2000 р. врахувати до страхового стажу для обчислення пенсії немає підстав.

У відмові також зазначено, що з метою витребування уточнюючої довідки про підтвердження періоду роботи в кооперативі "Сєвер" направлялися запити до архівних установ, на які отримано відповіді з Державного архіву Чернівецької області, архівного відділу Чернівецької міської ради, Трудового архіву виконкому Чернівецької міської ради, архівного відділу Новоселицької районної державної адміністрації та Новоселицького районного трудового архіву про відсутність на зберіганні в цих архівних установах первинних документів зазначеного підприємства.

Враховуючи вищезазначене, відповідач прийшов до висновку, що стаж роботи позивача становить 20 років 4 місяці 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по віку у 60-річному віці, та згідно норм діючого на даний час законодавства, позивач матимете право на пенсію за віком при досягненні 63-річного віку (а.с. 15).

Однак, суд не погоджується із даною відмовою, з огляду на наступне.

Дослідженням трудової книжки № НОМЕР_3 встановлено, що на підставі наказу №1 від 10.01.1990 р. позивач з 02.01.1990 р. прийнятий на посаду ізолювальника в кооператив "Сєвер" (запис №16).

Відповідно до запису №17, на підставі наказу №3 від 08.12.2000 р. позивач звільнений з посади ізолювальника в кооператив "Сєвер" за власним бажанням з 08.12.2000 р. (а.с. 9-11).

Судом встановлено, що запис №17 у трудовій книжці № НОМЕР_3 про звільнення позивача з посади ізолювальника кооперативу "Сєвер" засвідчено відтиском печатки цього кооперативу, яка діяла в період УРСР.

Таким чином, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, відтак є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення

Твердження відповідача про те, що період роботи з 02.01.1990 р. по 08.12.2000 р. на посаді ізолювальника в кооператив "Сєвер" зарахувати до страхового стажу неможливо в зв`язку з тим, що період роботи в даному кооперативі засвідчено печаткою цього підприємства, що діяло в період УРСР не ґрунтується на жодній нормі законодавства, оскільки положення постанови Президії Верховної Ради України від 11.05.1992 р. "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" №2318-ХІІ та Інструкція про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 18.10.1993 р. №643, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 р. за №164, не містить жодних вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок здійснення їх заміни.

Не впливає на права та законні інтереси позивача й факт припинення СРСР, як суб`єкта міжнародного права.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № 275/615/17.

На переконання суду, та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, недійсними. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу.

Крім того, суд звертає увагу, що спірний період роботи позивача в кооперативі "Сєвер" підтверджується також показаннями свідків, які працювали в ньому.

Так, будучи допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 показали, що у період 1990-1994 р.р. та 1990-1998 р.р. працювали разом із позивачем у виробничому кооперативі "Сєвер", здійснювали роботи по ізолюванню теплотраси. Робочий день тривав з 08 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., обідня перерва з 13 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. Штат виробничого кооперативу "Сєвер" складав до двохсот працівників. Керівником кооперативу на час їх роботи був ОСОБА_5 . Заробітну плату отримували щомісячно.

Дослідженням трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 встановлено, що в період з 02.01.1990 р. по 09.09.1994 р. він працював ізолювальником в кооперативі "Сєвер", що засвідчено відтиском печатки цього кооперативу, яка діяла в період УРСР (записи №10 та № 11) (а.с.17-19).

Дослідженням трудової книжки ОСОБА_4 встановлено, що в період з 12.12.1989 р. по 29.06.1998 р. він працював в кооперативі "Сєвер" на різних посадах, а саме ізолювальником, начальником будівельної дільниці та заступник голови кооперативу, що засвідчено відтиском печатки цього кооперативу, яка діяла в період УРСР (записи №16, №17, № 18, №19) (а.с.91-93).

З матеріалів справи також видно, що в період з 12.12.1989 р. по 08.12.2000 р. в кооперативі "Сєвер" ізолювальником також працював ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що засвідчено відтиском печатки цього кооперативу, яка діяла в період УРСР у трудовій книжці серії НОМЕР_5 (записи №10 та № 11) (а.с.20-21, 80).

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності відмови на відсутність в архівних установах на зберіганні документів кооперативу "Сєвер", суд вважає безпідставним, оскільки наведена обставина не свідчить про відсутність у позивача наявного стажу роботи за спірний період.

З матеріалів справи видно, що Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області на виконання вимог ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 р. листом №2901/9/24-13-08-09 від 25.03.2019 р. повідомлено про те, що виробничий кооператив "Сєвер" (код ЄДРПОУ 21415596) перебував на обліку в ГУ ДФС у Чернівецькій області, Чернівецьке управління, Чернівецька ДПІ (м. Чернівці) з 10.11.1992 р. по 04.07.2018р.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру ДФС України про суми виплачених доходів (станом на 22.03.2018 р.) за період з 01.01.1998 р. по 31.12.2000 р. інформації про доходи фізичної особи ОСОБА_1 в ЦБД ДРФО немає.

Водночас Головне управління ДФС у Чернівецькій області повідомило, що контролюючий орган ДФС надав наявні відомості із державного реєстру за період не раніше, ніж з І кварталу 1998 р. До 1998 р. чинним та той час законодавством не було передбачено надходження до органів державної податкової служби відомостей про доходи фізичних осіб (а.с. 104).

Дослідженням наданої представником позивача постанови Господарського суду Чернівецької області від 02.10.2006 р. у справі №4/234, підтверджено існування юридичної особи виробничого кооперативу "Сєвер" та відсутність податкового боргу по платежах до бюджету у виробничого кооперативу "Сєвер" (а.с. 101-102).

Отже, матеріалами справи підтверджено існування юридичної особи кооперативу "Сєвер" (код ЄДРПОУ 21415596) з 10.11.1992 р. по 04.07.2018 р.

Дослідженням відповідей наданих Об`єднаним відомчим архівом Чернівецької обласної спілки споживчих товариств, Трудовим архівом виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Архівним відділом Чернівецької міської ради на виконання ухвали суду про витребування доказів встановлено, що до вказаних архівних установ документи з кадрових питань від кооперативу "Сєвер" не надходили (а.с. 64, 72, 75).

Не передання посадовими особами кооперативу "Сєвер" на зберігання до архівних установ документів з кадрових питань кооперативу "Сєвер", на переконання суду, не свідчить про те, що з 01.01.1990 р. по 08.12.2000 р. позивач не працював в кооперативі "Сєвер".

Не бере до уваги суд також доводи відповідача щодо відсутності відомостей про роботу позивача у спірний період з 01.01.1990 р. по 08.12.2000 р. в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки такі відомості про роботу можуть бути надані згідно Порядку №22-1 тільки починаючи з 01.01.2004 р.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсій за віком позивачу є протиправними.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати йому до страхового стажу період роботи з 02.01.1990 р. по 08.12.2000 р. та призначити пенсію за віком з дня звернення 03.04.2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 Закону №1788-XII призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, питання призначення пенсії і оформлення документів для її виплати є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органів Пенсійного фонду України обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши орган державної влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 03.04.2018 р. №321.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, він зобов`язаний розглянути вказану заяву враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність дій щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, а тому позов підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанціями №1-373К від 07.12.2018 р. та №0.0.1239532787.1 від 16.01.2019 р. (а.с. 3, 4).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсій за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 03.04.2018 р. № 321.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) судові витрати (судовий збір) в сумі 768,40 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено протягом десяти робочих днів 17.04.2019 р.

Суддя В.К. Левицький