Постанова

від 11.04.2019 по справі 1940/1628/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3893/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Охорона-Захід до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Приватного підприємства Охорона-Захід на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року (суддя першої інстанції Подлісна І.М., м. Тернопіль, повний текст складено 16.10.2018),

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Охорона-Захід звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу на ПП Охорона-Захід , якою накладено адміністративне стягнення - штраф, у розмірі 3723 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення та прийняти нове -про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, вказав, що встановлені перевіркою порушення законодавства не мали місця, а висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства зроблені відповідачем на підставі припущень та неправильного трактування вимог законодавства України. Апелянт, зокрема, зауважив, що працівники підприємства працюють у спеціальному режимі , оскільки ПП Охорона-Захід надає послуги по охороні об'єктів. Облік робочого часу ведеться згідно Журналу обліку прийому-здачі поста. На підприємство поширюються вимоги Закону України Про охоронну діяльність , тому підстав для застосування санкцій за порушення норм кодексу законів про працю немає.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній викладені.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає оскаржуване судове рішення законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 6 квітня 2018 року на підставі підпункту 5 пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22 червня 2017 року №75, інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_2 було доручено проведення інспекційного відвідування ПП Охорона-Захід .

На підставі наказу Управління від 06.04.2018 № 213, направлення від 06.04.2018 № 4.1/076/075, у період з 8.45 год. по 11.30 год. 11.04.2018 інспекторами праці за місцем здійснення діяльності по вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль не виявлено працівників ПП Охорона-Захід . У відповідності до Порядку 295 було прийняте рішення про складення акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 11.04.2018 №ТР532/790/НД-АВ, про що директора підприємства було повідомлено в телефонному режимі. Також директору було вручено вимогу про надання/поновлення документів від 11.04.2018 № ТР532/790/ПД.

12 квітня 2018 року інспекторам праці було надано завірені копії кадрових та бухгалтерських документів, на підставі яких здійснювалось інспектування.

За результатами здійснення заходу державного контролю було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 13.04.2018 №ТР 532/790/АВ, у якому зафіксовані такі порушення законодавства про працю.

У порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України працівників не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки такі у ПП Охорона-Захід не розроблені.

У порушення частини 1 статті 53 Кодексу законів про працю України у працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 7 березня 2018 року (передсвятковий перед Міжнародним жіночим днем 8 березня) був робочим днем тривалістю 8 годин. Згідно табеля обліку робочого часу за березень 2018 року не було скорочення робочого дня на одну годину.

Частиною другою статті 30 Закону України Про оплату праці встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи.

Особливі функціональні обов'язки охоронника ПП Охорона-Захід передбачають проходження інструктажу до початку роботи о 17 та 19 год. в будні дні та о 8.45 год. у вихідні.

В той же час у табелях обліку робочого часу за період з грудня 2017 року по березень 2018 року включно відображено як відпрацьовані тільки будні дні, без роботи у вихідні та святкові, також відсутні дані про роботу в нічний час.

16 квітня 2018 року уповноваженою посадовою особою прийнято рішення про розгляд справи №ТР532/790/АВ/ІП, 18.04.2018 №1192/01-05-12.2/18 рекомендованим листом на адресу підприємства повідомлено про час і місце розгляду справи про призначення розгляду 25.04.2018 о 10:45 год.

Представник від ПП Охорона-захід на розгляд справи не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи до Управління не надійшло.

За наслідками розгляду справи заступником начальника управління Держпраці у Тернопільській області було прийнято постанову №ТР532/790/АВ/ІП-ФС від 25 квітня 2018 року про накладення на ПП Охорона-захід штрафу в сумі 3723 гривні на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування зазначеної постанови з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п.п. 3 п. 4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України утворено Управління Держпраці в Тернопільській області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду в Тернопільській області та Територіальної державної інспекції з питань праці в Тернопільській області.

Заходи державного контролю (інспекційні відвідування) проводяться відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок 295).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 5 Порядку 295 передбачено підстави здійснення заходів державного контролю, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Підпунктом 3 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 19 Порядку 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 4 Порядку 295 встановлено, що порядок складення та форми акту, припису визначаються Мінсоцполітики.

Вищезазначені форми документів затверджені Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення та працевлаштування інвалідів .

Виходячи з наведених положень діючого законодавства, Управління Держпраці у Тернопільській області має право на здійснення перевірок за додержанням підприємствами, установами та організаціями законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документів відповідно до положень. А відтак, посилання позивача на відсутність у відповідача повноважень на здійснення перевірок не відповідає чинному законодавству України.

Щодо порушень, які викладені в акті інспекційного відвідування, суд зазначає таке.

У відповідності до статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Як слідує з матеріалів даної адміністративної справи, в порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України працівників не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки правила внутрішнього трудового розпорядку у ПП Охорона-Захід не розроблені.

Частиною 1 статті 53 Кодексу законів про працю України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Однак, в порушення вищезазначеної норми, у працівників підприємства 7 березня 2018 року (передсвятковий перед Міжнародним жіночим днем 8 березня) був робочим днем тривалістю 8 годин. Згідно табеля обліку робочого часу за березень 2018 року не було скорочення робочого дня на одну годину.

Доказів на спростування існування зазначених порушень суду подано не було.

Доводи апелянта про те, що на підприємство не поширюються вимоги трудового законодавства з огляду на здійснення охоронної діяльності, суд відхиляє з таких підстав.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, оскільки правники ПП Охорона-захід працюють за трудовими договорами, на них поширюються гарантії визначені Кодексом законів України про працю.

Закон України Про охоронну діяльність від 22.02.2012 № 4616-VІ визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян та згідно якого суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Статтею 11 цього закону визначено, що суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний забезпечувати дотримання законодавства, зокрема в організації та функціонуванні охорони, прийомі на роботу персоналу охорони .

При цьому, жодних виключень щодо поширення на працівників охоронних підприємств встановлених КЗпП України гарантій цим нормативно-правовим актом не передбачено.

Таким чином, оскільки ПП Охорона-захід є суб'єктом господарювання, що використовує найману працю, він зобов'язаний при здійсненні організації праці керуватися нормами чинного трудового законодавства України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України визначена відповідальність за порушення трудового законодавства.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні.

Повноваження Управління Держпраці щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачені Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, із внесеними змінами від 03.02.2016 №55 (далі - Порядок 509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення .

Штрафи можуть бути накладені на підставі акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, оскільки відповідачем було встановлено порушення позивачем законодавства про працю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність винесення постанови про притягнення до відповідальності і накладення штрафу.

Доводи апелянта про існування постанови Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2018 року про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо директора підприємства ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 41 КЗпП України суд відхиляє, так як під час розгляду даної справи (№607/7367/18) не досліджувалися та встановлювалися обставини щодо дотримання або недотримання приватним підприємством Охорона-захід мінімальних державних гарантій щодо організації праці, а лише зазначений висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях посадової особи позивача. Тому, таке рішення не має преюдиційного значення для вирішення даного публічно-правового спору.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зі змісту рішення суду зрозуміло мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Охорона-Захід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 1940/1628/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року.