Рішення

від 12.04.2019 по справі 568/1041/16-ц

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1041/16-ц

Провадження №2/568/120/19

12 квітня 2019 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Саган В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радивилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Радивилівського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

в Радивилівський районний суд Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Радивилівського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно. Свою позовну заяву мотивує тим, що 10.11.2011 р. помер його батько ОСОБА_3, який до дня смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. До спадкового майна померлого входить земельна ділянка, площею 2,45 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Радивилівського району Рівненської області, в с. Рідків, Радивилівського району, Рівненської області. При звернені до нотаріальної контори, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну частку (пай), право власності на яку посвідчено Державним актом про право власності на землю, що належала спадкодавцеві ОСОБА_3, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на Сертифікат на земельну частку (пай).

Позивач у судове засідання не з'явився. У своїй заяві до суду підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Радивилівського району Рівненської області в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява, щодо розгляду справи за відсутності їхнього представника, заперечень проти позову не мають.

Ухвалою суду від 24.09.2018 р. відкрито підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 01.11.2018 р. витребувано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_3 Ухвалою суду від 17.01.2019 р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов про визнання права власності на спадкове нерухоме майно доведений і підлягає задоволенню.

З копії свідоцтва про смерть серії 1-ГЮ №111366 встановлено, що ОСОБА_3 помер 10.11.2011 року (а.с. 7).

Із довідок № 1020, № 1021 від 10.10.2016 р., виданих ОСОБА_2 сільською радою Радивилівського району Рівненської області вбачається, що ОСОБА_3 був постійним жителем ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті - 10.11.2011 р. і в склад його сім'ї входила дружина ОСОБА_4 (а.с. 9).

Із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 29815500 від 06.03.2012 р. вбачається реєстрація спадкової справи, після смерті ОСОБА_3, номер у спадковому реєстрі 52507808, номер у нотаріуса - 56 (а.с. 10).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 256789 від 04.03.2009 р., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,45 га, кадастровий номер: 56258856:00:04:009:0063 (а.с.14).

Як вбачається із постанови державного нотаріуса Радивилівської районної державної нотаріальної контори від 25.10.2016 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті 10.11.2011 року ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю відомостей та правовстановлюючих документів, необхідних для його видачі (а.с. 11).

Із заповіту від 26.06.2006 р. встановлено, що ОСОБА_3 заповів своєму синові ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РВ №0185124, виданий Радивилівською РАД 11.08.1997 року.

Із довідки №29-1712-0.4-1253/2-16 від 20.10.2016 р., виданої управлінням Держгеокадастру у Радивилівському районі вбачається, що взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РВ № 0185124, Радивилівською РДА 11.08.1997 р. для ОСОБА_3 виданий державний акт ЯЕ № 256789, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010959400184 від 04.03.2009 р. (а.с. 13).

Згідно свідоцтва про народження позивача І-ЯК № 459029, свідоцтва про смерть ОСОБА_4, серії І-ГЮ №140535, виданого виконкомом ОСОБА_2 сільською радою Радивилівського району, свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії 1-ГЮ №111366, виданого 11.11.2011 року ОСОБА_2 сільською радою Радивилівського району та заповіту ОСОБА_3 від 26.06.2006 року вбачається, що ОСОБА_3 є батьками позивача ОСОБА_1 (а.с.7, 8, 12, 15).

Суд, встановивши наявність приватно-правового спору, який виник із спадкових правовідносин, при вирішенні останнього вбачає за необхідне застосування наступних норм права.

Норми ст. 1217 ЦК України вказують на те, що одним із видів спадкування є спадкування за заповітом.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1, відомості щодо інших осіб, які вправі претендувати після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування повністю або частково на земельні ділянки в ході судового розгляду не встановлено, що об'єктивно підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не оспорюється відповідачем.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого заведена спадкова справа.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, держава бере на себе обов'язок у забезпеченні реалізації та захисту права на власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи, що неотримання свідоцтва про право на спадщину не залежить від волі позивача та причина неотримання останнього є об'єктивною, а відтак на державу покладений обов'язок у її вирішенні.

А отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, належним чином оформив свої спадкові права, так як звернулась у встановлений строк з відповідною заявою до нотаріальної контори.

Як вбачається із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на те, що ОСОБА_3, будучи власником сертифікату на право на земельну частку (пай), на підставі якого, в подальшому, було виділено в натурі земельну ділянку, що відповідає дердавному акту на землю, розпорядився на випадок своєї смерті своїм майном - земельною часткою (паєм), по якій отримав земельну ділянку після складення заповіту, шляхом встановлення спадкодавцем такого майна свого сина ОСОБА_1, описавши останнє у заповіті, враховуючи визнання відповідачем позову, суд зробив висновок про обгрунтованість позову ОСОБА_1 та наявність підстав для визнання за позивачем права влансності на земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: 35524, с. Хотин, вул. Садова, 26, Радивилівський район, Рівненська область) до ОСОБА_2 сільської ради Радивилівського району Рівненської області (код 04387510, місцезнаходження: 35565, с. Рідків, Радивилівський район, Рівненська область) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер :56258856:00:04:009:0063, площею 2,45 га, яка знаходиться у с. Рідків, Радивилівського району, Рівненської області, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області подається до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 19.04.2019 року.

Суддя М.В. Панчук