Постанова

від 16.04.2019 по справі 334/6127/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.04.2019 Справа № 334/6127/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/6127/18 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/807/984/19 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Бєлки В.Ю.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачам на праві спільної сумісної власності належав автомобіль ВАЗ модель 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_4

28.09.2012 року він передав ОСОБА_4 40 000 грн. в рахунок вартості автомобіля, а ОСОБА_4 передав йому автомобіль ВАЗ модель 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1, та нотаріально посвідчену довіреність від 28.09.2012 року для вчинення від його імені певних дій щодо автомобіля.

Після 28.09.2012 року він користувався автомобілем на підставі довіреності ОСОБА_4 від 28.09.2012 року, автомобіль з обліку в органах державної автомобільної інспекції не знімався для продажу, договір купівлі-продажу автомобіля у передбаченому законодавством порядку не укладався, на ім'я іншої особи автомобіль не переоформлявся.

21.10.2017 року в м. Запоріжжі поліцейський РЗБЗ УПП в м. Запоріжжя Петренко В.С. тимчасово вилучив у нього вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та пояснив, що на автомобіль накладено арешт через існування заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів ОСОБА_5

Зазначений автомобіль був проданий на публічних торгах Ленінським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, отримані грошові кошти були направлені на погашення заборгованості ОСОБА_4 та виконавчих витрат.

Він звертався до суду з позовом про витребування грошових коштів в розмірі 40 000 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як набутих безпідставно за неукладеним договором купівлі-продажу автомобіля.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2018 р., залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30.07.2018 року у позові було відмовлено.

На підставі зазначеного просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ модель 21103, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого Запорізьким ВРЕВ №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_4, який було укладено 28.09.2012 р. між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_5, стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти в сумі 40 000,00 грн., вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції щодо не укладення договору купівлі-продажу автомобіля суперечить рішенню Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2018 р. у справі №334/451/18, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30.07.2018 р., наявні правові підстави для визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ВАЗ модель 21103, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4, виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області, 22.09.2010 року був зареєстрований за ОСОБА_4.

За приписами ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

28 вересня 2012 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. посвідчено довіреність, видану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я ОСОБА_3, якою ОСОБА_4 уповноважує останнього бути його представником зі всіма необхідними повноваженнями у всіх компетентних органах, підприємствах та установах щодо розпорядження та експлуатації належного йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4, виданого Запорізьким ВРЕР №1 УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області, 22.09.2010 року автомобіля марки ВАЗ модель 21103, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

Матеріали справи містять копію розписки від 28.09.2012 року, за змістом якої ОСОБА_4 за згодою дружини ОСОБА_5 продав автомобіль марки ВАЗ модель 21103, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 та отримав від нього 40 000 гривень (а.с.9).

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами, що позивач ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ модель 21103, державний номер НОМЕР_1, з обліку в органах ДАІ не знімав, та не реєстрував право власності на автомобіль на своє ім'я.

Судом також встановлено, що 21.10.2017 року в м. Запоріжжі поліцейський РЗБЗ УПП в м. Запоріжжя Петренко В.С. здійснив огляд та тимчасове затримання автомобіля марки ВАЗ модель 21103, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого зазначений ОСОБА_4 шляхом доставки транспортного засобу на зберігання на спеціальний майданчик, про що складено відповідний акт (а.с.8).

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Однак, статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує у двадцять та більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян . У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1338.

Згідно з п. 4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Положеннями п. п. 7, 8 Правил передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України , або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджуються документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою. виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами. нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих вище документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею, такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться. Доказами, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно є правовстановлюючі документи. Перелік таких документів щодо рухомого майна наведено, зокрема, у зазначених вище Правилах державної реєстрації та обліку автомобілів.

За приписами ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації , а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як роз'яснено у п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009, №9 при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди необхідно враховувати наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, за положеннями ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину передбачають, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину , тоді як в судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось сторонами, що спірний автомобіль проданий на електронних торгах (а.с.85-86).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договір купівлі-продажу спірного автомобіля не було зареєстровано в установленому положеннями п. п. 7, 8 Правил порядку, за приписами ч. 3 ст. 640 ЦК України зазначений договір, не є вчиненим та відповідно до роз 'яснень, викладених у пункті 8 постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року №9, зазначений договір не може бути визнаний недійсним , а тому відсутні підстави для застосування реституції.

Довід апеляційної скарги про порушення судом приписів ст.218 ЦК України колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки позивачем не заявлялись вимоги про визнання спірного договору дійсним.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору ; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Європейський суд з прав людини в справі "Проніна проти України" вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа).

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 квітня 2019 року.

Головуючий

Судді: