Рішення

від 10.04.2019 по справі 697/472/18

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/472/18

Провадження № 2/697/332/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Льон О.М.

за участю секретаря Дрянової Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області справу за позовом ОСОБА_3 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району до територіальної громади Горобіївської сільської ради в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_3 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району звернувся до Канівського міськрайонного суду з позовом до територіальної громади с. Горобіївка в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що 27.06.2017 померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, а саме: земельну ділянку розміром 0,8968 га, яка розташована в межах територіальної громади Горобіївської сільської ради, і належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЧР №048517 від 07.05.2002. Позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_5 за заповітом, оскільки остання утримувалася у відділенні стаціонарного догляду територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району в с. Степанці Канівського району. Представник позивача, як спадкоємець за заповітом, звернувся до Канівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, але отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки ним не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вище вказану земельну ділянку. Просить суд визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,8968 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Горобіївської сільської ради Канівського району Черкаської області, що належала ОСОБА_5, яка померла 27 червня 2017 року в с. Степанці Канівського р-ну Черкаської області.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 04.04.2018 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2018, витребувано з Канівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 18.04.2018 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог - ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 23.05.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.06.2018.

Ухвалами суду від 06.06.2018, 09.08.2018, 23.08.2018 витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 03.12.2018 змінено статус сторони по справі ОСОБА_4 з третьої особи без самостійних вимог на відповідача, залучивши її до участі у справі у якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 18.01.2019 визнано обов'язковою явку представника відповідача - територіальної громади Горобіївської сільської ради в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області.

Ухвалою суду від 29.01.2019 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 07.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи та витребування доказів.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району - ОСОБА_1, який є керівником організації, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ (а.с.5) позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, який діє на підставі ордеру серії ЧК №69407 від 07.05.2018 (а.с.43) позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач не має права на спадкування за заповітом, оскільки у заповіті відсутнє посилання на те, що саме позивач є спадкоємцем майна померлої. Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, чинної на момент посвідчення заповіту, лише за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів на посадову особу могло бути покладено обов'язок посвідчення заповітів, а таке рішення прийняте не було, вважає, що заповіт ОСОБА_5 від 13.07.2010 посвідчено особою, яка не мала на це права, а тому у суду є підстави для визнання заповіту нікчемним. Позовні вимоги вважає не обґрунтованими, передчасними та безпідставними. У задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача територіальної громади с. Горобіївка в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 29.01.2019 (а.с.155) в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника. На попередньому судовому засіданні пояснила, що позов визнає, не заперечує щодо його задоволення, оскільки позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за заповітом, який не скасовано та є дійсним. Особу, яка посвідчувала заповіт - ОСОБА_7 було обрано секретарем Горобіївської сільської ради та покладено на неї повноваження секретаря виконавчого комітету Горобіївської сільської ради.

Суд, вислухавши думку представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії І-СР № 303383 (а.с.7) ОСОБА_5 померла 27.06.2017 в с. Степанці, Канівської району, Черкаської області.

З копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЧР №048517 від 07.05.2002 (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення №6/13 13 сесії ХХІІІ скликання Горобіївської сільської ради від 22.02.2001 передано у власність земельну ділянку площею 0,90 га, що розташована в межах Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7106833032018 від 27.02.2018 (а.с.12-14) вбачається, що площа земельної ділянки складає 0,8968 га, кадастровим номером якої є 7122081500:01:001:1101.

Відповідно до копії заповіту від 13.07.2010, посвідченого секретарем Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області, зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій №12 (а.с.8) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті заповіла будинку-інтернату в якому буде доживати віка. Заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі за №51284974, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №27213923 (а.с.9).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори від 14.03.2018 (а.с.6) позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,8968 га, кадастровий номер - 7122081500:01:001:1101, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Черкаська область, Канівський район, Горобіївська сільська рада, яка належала померлій 27 червня 2017 року ОСОБА_5, останнє місце проживання спадкодавця зареєстроване за адресою: стаціонарне відділення територіального центру соціального обслуговування Канівського району, Черкаської області, з зв'язку з тим, що представник спадкоємця не надав нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вищевказану земельну ділянку, повідомивши, що такий документ відсутній.

З інформації Канівської державної нотаріальної контори від 05.04.2018 за № 617 (а.с.26-31) вбачається, що після смерті ОСОБА_5, яка померла 27.06.2017, спадщину за заповітом прийняв ОСОБА_3 центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району, та за законом ОСОБА_4, яка мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що 27.12.2017 ОСОБА_4 звернулася до Канівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її тітки - ОСОБА_5, з якої вбачається, що їй відомо про зміст заповіту, посвідченого 13.07.2010 секретарем Горобіївською сільською радою за реєстровим № 12 (а.с.30).

З довідки сільського голови Степанецької сільської ради Черкаської області №409 від 15.09.2017 (а.с.28) вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 23.01.2012 і до дня смерті - 27.06.2017 була зареєстрована і постійно проживала у відділенні стаціонарного догляду села Степанці територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району.

Згідно наказу директора ОСОБА_3 центру соціального обслуговування № 08 від 23.10.2012 (а.с.41) вбачається, що ОСОБА_5, 1930 р.н, жительку с. Горобіївка Канівського р-ну Черкаської області поселено на постійне місце проживання в стаціонарне відділення села Степанці та зараховано на повне державне утримання з 23.10.2012.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадський формувань №23445817 (а.с.3,4) та відповідно до відомостей з Єдиного державного підприємств та організацій України (а.с.5) вбачається, що позивач ОСОБА_3 центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району є державною організацією (установою, закладом), з видом діяльності: 87.30 Надання послуг щодо догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, 88.10 Надання соціальної допомоги без забезпечення проживання для осіб похилого віку та інвалідів, основним з яких є 88.10.

Наказом директора ОСОБА_3 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського р-ну №18 від 27.06.2017 (а.с.42) ОСОБА_5, підопічну відділення стаціонарного догляду с. Степанці, знято з обслуговування з 27.06.2017 у зв'язку зі смертю.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо, зокрема, втрачено документ, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про те, що у заповіті ОСОБА_5 складеного 13.07.2010 не конкретизовано на користь якої саме юридичної особи нею зроблено розпорядження, не зазначено ЄДРПОУ особи, а лише вказівка про будинок-інтернат, в якому буде доживати віку . Матеріалами справи підтверджено, що заповіт складено та посвідчено 13.07.2010, а до стаціонарного відділення ОСОБА_3 центру соціального обслуговування с. Степанці Канівського р-ну ОСОБА_5, 1930 р.н, жительку с. Горобіївка Канівського р-ну Черкаської області поселено на постійне місце проживання та зараховано на повне державне утримання, починаючи з 23.10.2012, а тому на момент складення заповіту померла ОСОБА_5 не могла знати, де саме вона буде перебувати, але усвідомлювала, що доглянути її нікому, тому зробила саме таке розпорядження. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_3 центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району є належним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 27.06.2017.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий та внести до нього зміни, чого померлою ОСОБА_5 за життя зроблено не було.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,4,5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При розгляді справи, оцінивши надані представниками сторін пояснення, а також дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заповіт ОСОБА_5, посвідчений 13.07.2010 секретарем Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області ОСОБА_7, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій №12, є нікчемним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Під час розгляду справи у суді, представник відповідача ОСОБА_2 наголошував на тому, що підставою для встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_5 є відсутність відповідного рішення виконавчого комітету Горобіївської сільської ради про покладення обов'язку на вчинення нотаріальних дій на посадову особу виконавчого комітету сільської ради.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами в судових засіданнях, що рішенням першої сесії V скликання Горобіївської сільської ради від 07.04.2006 №1-1-5 Про обрання секретаря сільської ради (а.с.70,100) обрано секретарем Горобіївської сільської ради депутата ОСОБА_7 , на яку покладено здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету Горобіївської сільської ради.

Посадовою інструкцією секретаря сільської ради, затвердженою сільським головою ОСОБА_8 (а.с.99,154) передбачено, що секретар сільської ради за рішенням ради одночасно здійснює повноваження секретаря виконавчого комітету та здійснює нотаріальні дії згідно чинного законодавства .

Рішенням другої сесії V скликання Горобіївської сільської ради від 22.05.2006 №2-2/5 Про виконання нотаріальних дій (а.с.153) доручено секретарю сільської ради ОСОБА_7 виконувати нотаріальні дії згідно чинного законодавства.

Тоді як пунктом 2 частини другої розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (у редакції від 08 січня 2007 року, чинній на момент посвідчення заповіту) передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду по справі № 495/87/15-ц від 23.01.2019 зазначено, що у даній категорії справ суду необхідно встановити, чи утворювався у відповідній сільській раді виконавчий комітет та надати правову оцінку рішенню про покладення вчинення нотаріальних дій згідно чинного законодавства, а саме: чи це є рішення самої сільської ради, чи його виконавчого комітету.

Тобто чи утворювався у Горобіївській сільській раді Канівського району Черкаської області виконавчий комітет та надати правову оцінку рішенню сільської ради від 22.05.2006 №2-2/5 Про виконання нотаріальних дій .

З тексту заповіту ОСОБА_5 від 13.07.2010 (а.с.8,176) вбачається, що цей заповіт складено і посвідчено в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах виконкому Горобіївської сільської ради, а другий видається заповідачу.

З оригіналу та копії довіреності ОСОБА_5 (а.с.146,152) вбачається, що дану довіреність посвідчено 25.03.2008 ОСОБА_7 - секретарем виконавчого комітету Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області, з проставленням печатки Горобіївської сільської ради, ідентифікаційний код 04410829, що за ЄДРПОЮ відповідає коду виконавчого комітету Горобіївської сільської ради.

Вище зазначене, а також те, що на ОСОБА_7 як секретаря сільської ради покладено обов'язок здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету (а.с.99,100,154), свідчить про те, що в період з 07.04.2006 по 13.07.201 (момент посвідчення заповіту) у Горобіївській сільській раді Канівського р-ну Черкаської області було утворено виконавчий комітет.

З наданого суду рішення Горобіївської сільської ради від 22.05.2006 №2-2/5 Про виконання нотаріальних дій (а.с.153) вбачається, що воно прийняте на сесії сільської ради, тобто не виконавчим комітетом сільської ради, а самою сільською радою, яка має право своїм рішенням призначити секретаря виконавчого комітету відповідної ради, але не має права делегувати такому секретарю здійснення нотаріальних дій, оскільки на здійснення цих дій має бути рішення виконавчого комітету сільської ради.

Рішення виконавчого комітету про доручення ОСОБА_7 як секретарю Горобіївської сільської ради або секретарю виконкому Горобіївської сільської ради виконувати нотаріальні дії в матеріалах справи відсутнє та сторонами по справі до суду не надано.

Визначення терміну виконавчий комітет викладено у статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування (далі - Закон), у редакції від 01.01.2006 (чинної на день винесення рішення сесії сільської ради), відповідно до якої виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ч.1 ст. 38 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

За ч.ч.1,4 ст. 50 Закону секретар сільської, селищної міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів та працює в раді на постійній основі. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Статтею 51 Закону визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Частинами 1 і 2 ст. 59 Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень . Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос, а згідно ч. 6 цієї статті виконавчий комітет сільської , селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення .

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що станом на 13.07.2010 (дата посвідчення заповіту ОСОБА_5С.) ОСОБА_7 працювала секретарем Горобіївської сільської ради і на неї були покладені обов'язки секретаря виконавчого комітету та уповноважено її, як секретаря сільської ради вчиняти нотаріальні дії. Заповіт ОСОБА_5 був посвідчений ОСОБА_7 як секретарем Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області, але за підписом секретаря виконкому та завірений печаткою Горобіївської сільської ради. Отже, незалежно від того, що одна і та ж особа була секретарем сільської ради та секретарем виконавчого комітету сільської ради, обов'язки вчиняти нотаріальні дії були покладені рішенням сесії Горобіївської сільської ради від 22.05.2006 №2-2/5 лише на секретаря Горобіївської сільської ради, однак відповідно до пункту 2 частини другої розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, тільки виконавчий комітет міг покласти такі обов'язки на секретаря виконавчого комітету.

З урахуванням того, що ОСОБА_7, як секретарю сільської ради, делеговано повноваження на здійснення нотаріальних дій рішенням сесії Горобіївської сільської ради від 22.05.2006 №2-2/5, суд приходить до висновку, що остання посвідчуючи 13.07.2010 заповіт ОСОБА_5, діяла як особа, яку на вчинення нотаріальних дій не уповноважив належний орган, тобто заповіт складено особою, яка не мала на це права.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Згідно пункту 6 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи зібрані по справі докази, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у суду підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Беручи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що заповіт ОСОБА_5, посвідчений 13.07.2010 секретарем Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області ОСОБА_7, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій №12, є нікчемний в силу прямої вказівки закону в ч.1 ст.1257 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1 та 5 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За правилами статті 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та скасувати його державну реєстрацію.

Керуючись ст.ст.4,12, 13, 77, 81, 259, 265,268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 215, 236, 328, 392, 1216, 1217, 1223, 1233, 1235, 1247, 1251, 1257, 1261 ЦК України, ст.ст.38, 50, 51, 59 Закону України Про місцеве самоврядування України , суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Канівського району до територіальної громади Горобіївської сільської ради в особі Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Встановити нікчемність заповіту ОСОБА_5, посвідченого 13 липня 2010 року секретарем Горобіївської сільської ради Канівського р-ну Черкаської області ОСОБА_7, зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій №12 та застосувати наслідки недійсності нікчемного заповіту, скасувавши його державну реєстрацію.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19 квітня 2019 року.

Головуючий О. М. Льон