Ухвала

від 18.04.2019 по справі 757/9256/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9256/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42017000000003092, а саме на майно, яке було виявлено та вилучено 31.10.2017 року під час проведення обшуку приватного будинку в якому проживає та зареєстрований директор ТОВ «Атлантік-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 39101878) ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти у сумі 347 900, 00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначає, що відсутні підстави чи розумні підозри вважати, що арештоване майно є доказом злочину, арештоване майно не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак наявність правової підстави для арешту майна, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України, не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та немотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону. Стороною обвинувачення не наведо жодного обґрунтування відношення вилучених грошей до кримінального правопорушення, жодного аргументу, що підтверджувало би обґрунтованість накладення арешту на майно. Крім того, в рамках даного кримінального провадження жодній особі про підозру не повідомлено.

В судове засіданні особа, що подала клопотання адвокат ОСОБА_3 не з`явився,останнім надано заяву на адресу суду, в якому просить проводити розгляд справи за його відсутності, підтримав вимоги клопотання про скасування арешту майна з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду клопотання, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду клопотання за його відсутності не надав. Разом із цим, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У судовому засіданні встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003092 від 28.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2017 року у справі № 757/65101/17-к клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України задоволено та накладено арешт на майно, яке було виявлено та вилучено 31.10.2017 під час проведення обшуку приватного будинку в якому проживає та зареєстрований директор ТОВ «Атлантік-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 39101878) ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти у сумі 347 900, 00 грн.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказані грошові кошти є наявність розумних підозр вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема є об`єктом кримінально протиправних дій.

Так, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 28.09.2017 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власник арештованих грошових коштів не набув жодного процесуального статусу.

Так, прокурором не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештоване майно було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них, а також яким чином грошові кошти можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для подальшого накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових коштів, що вилучені 31.10.2017 під час проведення обшуку відпала потреба та арешт підлягає скасуванню, а клопотання адвоката ОСОБА_3 - задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, яке було виявлено та вилучено 31.10.2017 року під час проведення обшуку приватного будинку в якому проживає та зареєстрований директор ТОВ «Атлантік-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 39101878) ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти у сумі 347 900, 00 грн. та повернути зазначені грошові кошти ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1