Постанова

від 03.04.2019 по справі 914/1785/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. Справа №914/1785/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Процевич Р.Б.,

явка учасників справи:

від позивача: Батьков В.В.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Газ Сервіс" б/н, б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2018, суддя: Запотічняк О.Д., м.Львів, повний текст рішення - 02.01.2019,

за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія", м. Львів,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Нафто-Газ Сервіс , м.Львів,

про стягнення 214 933,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2018 року Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія (далі по тексту ДП НАК Надра України Західукргеологія ) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Нафто-Газ Сервіс (далі по тексту ТОВ Нафто-Газ Сервіс ) 214 933,38 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 20.05.2015, що виникла в період з 31.01.2017 по 31.08.2018.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 283, 286 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 вищезазначений позов задоволено повністю з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 20.05.2015 в частині стягнення орендної плати, витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги, витрат повіреного по сплаті податку на землю за період з 31.01.2017 по 31.08.2018 на загальну суму 214 933,38 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд помилково взяв до уваги претензію від 26.05.2016, оскільки вона стосується договірних відносин в період, який передує періоду, стягнення за яким, є предметом цього спору (з 31.01.2017 по 31.08.2018), тобто не стосується предмету спору.

Суд першої інстанції встановив обставини стосовно користування відповідачем об'єктом оренди на підставі актів приймання-передачі, які апелянтом не підписувались та поштою не отримувались.

Натомість апелянт стверджує, що договір оренди, стягнення за яким є предметом спору, після завершення строку його дії не був пролонгований, а тому орендні правовідносини припинились.

Узагальнені доводи та заперечення позивача.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на те, що відповідач не повернув об'єкт оренди згідно акта приймання-передачі, а тому договір продовжив свою дію. Внаслідок систематичного невиконання взятих на себе зобов'язань, які передбачені пролонгованим договором щодо сплати орендної плати, витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги, витрат повіреного по сплаті податку на землю, в нього виникла заборгованість в сумі 214 933,38 грн., яка обґрунтовано стягнута судом першої інстанції.

В судове засідання 03.04.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Надра України (надалі по тексту - орендодавець) від імені та в інтересах якого, на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007 діє дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія (надалі по тексту - позивач, повірений) та товариство з обмеженою відповідальністю Нафто-Газ Сервіс (надалі по тексту - відповідач, орендар) погодили та підписали договір від 20.05.2015 (а.с.14-17) оренди (найму) нерухомого майна згідно з умовами якого, повірений зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти нерухоме майно, а саме частину нежитлових приміщень загальною площею 300 кв.м.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов'язки, а відповідний договір набрав чинності. Зазначене свідчить про те, що сторони встановили межі здійснення своїх прав та обов'язків за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, місцевий господарський суд правильно кваліфікував зазначений договір як договір оренди.

На виконання умов договору 22.05.2015 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме частину нежитлових приміщень загальною площею 300 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна (а.с. 18).

Згідно з пунктом 11.2. строк оренди майна за договором становить 2 роки 11 місяців, тобто завершується 22.04.2018.

Доказів повернення орендодавцю орендованого майна по закінченню строку дії договору в матеріалах справи відсутні,доказів припинення договірних відносин сторони не надали, а тому правильним є висновок місцевого господарського суду про пролонгацію договору оренди у зв'язку з використанням орендарем об'єкту оренди після спливу строку дії договору.

Таким чином, в спірний період з 31.01.2017 по 31.08.2018 відповідач використовував об'єкт оренди.

Зі змісту ч. 1 ст. 759 ЦК України вбачається, що обов'язку орендодавця щодо передачі майна кореспондує обов'язок орендаря по здійсненні орендних платежів.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається за домовленістю сторін та становить за базовий місяць оренди 3 203,00 грн. без урахування ПДВ. Базовий місяць - це місяць проведення експертної оцінки майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 3.5 договору орендна плата перераховується орендарем на рахунок повіреного не пізніш 20-го числа місяця, наступного за місяцем оренди.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що: крім сплати орендної плати, орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця, відшкодовує повіреному витрати на утримання та обслуговування орендованого майна; витрати на комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, електроенергія, опалення, тощо), пропорційно до площі орендованого майна та згідно переліку робіт та послуг, що надаються повіреним; витрати повіреного по сплаті податку на землю в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним додатково.

Відповідно до п. 4.4 договору орендар зобов'язується прийняти майно від повіреного, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Загальний розмір нарахованої відповідачу орендної плати, а також витрат на утримання та обслуговування орендованого майна, витрат на комунальні послуги, витрат повіреного по сплаті податку на землю за період з 31.01.2017 по 31.08.2018 становить 238 531,48 грн. (з яких 99 281,92 грн. орендна плата, 3424,78 грн. податок на землю, 104 238,06 грн. електроенергія активна та 31 586,72 електроенергія реактивна).

Судами встановлено, що сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2017 згідно з рахунком № 22 від 31.01.2017 на суму 13 565,40 грн. (а.с. 21,22), акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2017 згідно з рахунком № 43 від 28.02.2017 на суму 8 955,61 грн. (а.с. 23, 24), акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2017 згідно з рахунком № 82 від 31.03.2017 на суму 7 412,32 грн. (а.с. 25, 26), акт приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2017 згідно з рахунком № 114 від 30.04.2017 на суму 12 709,12 грн. (а.с. 27, 28). Загальна сума наданих цих послуг згідно зазначених актів становить 42 642,45 грн., не оспорюється відповідачем, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про її стягнення.

Решта актів приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2017 згідно рахунку № 137 від 31.05.2017 на суму 10 756,20 грн. (а.с. 29, 30), від 30.06.2017 згідно з рахунком № 162 від 30.06.2017 на суму 10 858,26 грн. (а.с. 31, 32), від 31.07.2017 згідно з рахунком № 198 від 31.07.2017 на суму 10 171,99 грн. (а.с. 33, 34), від 31.08.2017 згідно з рахунком № 219 від 31.08.2017 на суму 9 534,10 грн. (а.с. 35, 36), від 30.09.2017 згідно з рахунком № 252 від 30.09.2017 на суму 10 886,60 грн. (а.с. 37, 38), від 31.10.2017 згідно з рахунком № 281 від 31.10.2017 на суму 12 131,44 грн. (а.с. 39, 40), від 30.11.2017 згідно з рахунком № 325 від 30.11.2017 на суму 13 402,01 грн. (а.с. 41, 42), від 31.12.2017 згідно з рахунком № 340 від 31.12.2017 на суму 12 794,40 грн. (а.с. 43, 44), від 31.01.2018 згідно з рахунком № 17 від 31.01.2018 на суму 12 308,71 грн. (а.с. 45, 46), від 28.02.2018 згідно з рахунком № 48 від 28.02.2018 на суму 13 871,92 грн. (а.с. 47, 48), від 31.03.2018 згідно з рахунком № 88 від 31.03.2018 на суму 14 072,17 грн. (а.с. 49, 50), від 30.04.2018 згідно з рахунком № 118 від 30.04.2018 на суму 13 167,44 грн. (а.с. 51, 52), від 31.05.2018 згідно з рахунком № 147 від 31.05.2018 на суму 12 909,73 грн. (а.с. 53, 54), від 30.06.2018 згідно з рахунком № 181 від 30.06.2018 на суму 12 883,75 грн. (а.с. 55, 56), від 31.07.2018 згідно з рахунком № 209 від 31.07.2018 на суму 12 883,03 грн. (а.с. 57, 58), від 31.08.2018 згідно з рахунком № 238 від 31.08.2018 на суму 13 257,32 грн. (а.с. 59, 60) - відповідачем не підписані, хоча надіслані позивачем на адресу ТОВ Нафто-Газ-Сервіс , що підтверджується описами вкладення у цінний лист (а.с. 61-62, 64-74) та копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 63).

В цих актах приймання-передачі наданих послуг відображено орендну плату за визначений місяць, розмір податку на землю, визначений з врахуванням загальної площі орендованих нежилих приміщень 300 кв.м., плату за активну та реактивну електроенергію з зазначенням кількості кіловат використаних відповідачем за визначений місяць.

Враховуючи те, що зазначені акти приймання-передачі наданих послуг, в яких містяться відомості щодо наданих послуг за договором оренди (найму) нерухомого майна № 192/15 від 20.05.2015 були направлені на адресу ТОВ Нафто-Газ-Сервіс , факт непідписання відповідачем зазначених актів не може підтверджувати того, що послуги не надавалися.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що виникла в період з 31.01.2017 по 31.08.2018 в розмірі 214 933,38 грн.

Судом з'ясовано, що доказів сплати заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що виникла в період з 31.01.2017 по 31.08.2018 в розмірі 214 933,38 грн. відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Претензія за № 26.05.2016 від 26.05.2016 не стосується предмету спору, оскільки виникла в інший період ніж в даній справі,а тому не враховується апеляційним господарським судом.

З врахуванням викладеного апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 4836,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №145 від 28.01.2019.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2018 у справі №914/1785/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Газ Сервіс" б/н, б/д залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 4836,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови підписано 05.04.2019