Постанова

від 16.04.2019 по справі 911/653/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. Справа№ 911/653/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 16.04.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа

на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 (повний текст рішення складено 06.07.2018 )

у справі №911/653/18 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа

до Відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації

про встановлення факту надання послуг, поширення дії Договору на період фактичного надання послуг, стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з організації харчування від 21.12.2017

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Понтем.уа (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації (далі, відповідач) про встановлення факту надання послуг з 01.11.2017 по 28.02.2018, поширення дії Договору про надання послуг з організації харчування від 21.12.2017 на період фактичного надання послуг згідно цього Договору, а саме з 01.11.2017 по 28.02.2018, стягнення 4 951 901,00 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за надані послуги відповідно до Договору про надання послуг з організації харчування від 21.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено Договір про надання послуг з організації харчування від 21.12.2017, за яким у період з 21.12.2017 по 21.12.2017 позивач зобов'язався надати, а відповідач оплатити відповідні послуги, ціна Договору - 199 990,00 грн. Послуги за Договором надані, відповідачем прийняті шляхом підписання актів виконаних робіт та на час подання даного позову до суду повністю оплачені, всього на суму 168 286,00 грн. Однак, як стверджує позивач, аналогічні послуги позивач надавав відповідачу також у періоди до та після Договору, проте, щодо цих послуг відповідач відмовився підписати відповідні акти про їх прийняття та не оплатив їх, у зв'язку з чим позивач, з посиланням на пункт 10.1 Договору, заявляє про поширення дії Договору на послуги, що надані у періоди до та після його укладання та стягнення 4 951 901,00 грн. заборгованості з оплати послуг відповідно до умов Договору.

26.04.2018 позивачем до Господарського суду Київської області було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач збільшив свої позовні вимоги на суму 1 214 940,00 грн. та просив стягнути заборгованість за Договором у розмірі 6 166 841,00 грн. Заяву обґрунтовано тим, що з моменту подання позову позивачем продовжувались надаватись спірні послуги, відтак, розмір боргу з їх оплати зріс.

Вказану заяву було прийнято судом до розгляду, а відтак у справі розглядалася остаточна майнова вимога про стягнення 6 166 841,00 грн. заборгованості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для поширення дії Договору на відносини сторін, що склалися поза його межами, оскільки до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України Про публічні закупівлі , згідно якого всі договори, ціна яких перевищує 200 000,00 грн., повинні укладатися з проведення процедури, визначеної цим законом. Судом взято до уваги пункт 10.1. Договору про можливість поширення дії договору на відносини, що склалися з моменту фактичного надання послуг до укладання договору, але оскільки відносини, які виникли у цій справі, врегульовані вказаним законом, останні не можуть змінюватися волевиявленням сторін, зокрема, умовами Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Понтем.уа звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 та ухвалити нове рішення задовольнивши позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині повної оплати вартості наданих послуг в порядку та на умовах, передбачених пунктами 4.1., 10.1, 10.2. Договору, не підписавши акти виконаних робіт за періоди: з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму 1910610,00 грн., з 01.12.2017 по 20.12.2017 на суму 1093205,00 грн., з 01.01.2018 по 28.02.2018 на суму 1948086,00 грн., з 01.03.2018 по 23.03.2018 на суму 1214940,00 грн., тобто, всього на суму 6166841,00 грн. Водночас, факт надання послуг не оспорюється і визнається позивачем і відповідачем, однак відповідні акти надання послуг підписані не були, а тому суд повинен був у судовому порядку встановити факт надання таких послуг та стягнути кошти за фактично надані послуги;

- суд не дослідив підписаний сторонами Договір та наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, застосувавши виключно Закон України Про публічні закупівлі , не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема статтю 638 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що згідно частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа у справі №911/653/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Чорної Л.В., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 до провадження та призначено розгляд на 26.09.2018.

Розпорядженням №09.1-08/3065/18 від 25.09.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/653/18.

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 прийнято до розгляду у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 розгляд справи №911/653/18 відкладено на 17.10.2018

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів , відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/653/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа у справі №911/653/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. та розгляд справи призначено на 15.01.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 №09.1-08/191/19, у зв'язку із перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 справу №911/653/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А. та справу призначено до розгляду на 21.02.2019.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019, 13.03.2019 та 02.04.2019 розгляд справи відкладався на 13.03.2019, 02.04.2019 та 16.04.2019 відповідно.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судові засідання суду апеляційної інстанції не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час та місце проведення судових засідань із розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Представник позивача в судових засіданнях підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Понтем.уа (виконавець) та Відділом освіти Вишгородської районної державної адміністрації (замовник) був укладений договір про надання послуг з організації харчування (далі, Договір), згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, зазначені в пункті 1.2. цього Договору (кейтерингові послуги (ДК 021:2015 55520000-1), які включають в себе організацію гарячого харчування (одноразового) для учнів 1-4 класів та учнів 5-11 класів пільгових категорій, учнів 5-11 класів та вихованців груп продовженого дня (ГПД), що харчуються за рахунок субвенції сільських рад, в загальноосвітніх навчальних закладах Вишгородського району (орієнтована кількість дітей, що харчуються, 6 239 учнів в т.ч. ГПД - 317 учнів), а замовник прийняти на оплатити такі послуги.

Відповідно до пункту 1.4. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у частині 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі .

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги у період з 21.12.2017 по 22.12.2017 на суму 168 286,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками з обох сторін та скріплені відбитками печаток.

Згідно з пунктом 4.1. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 30 календарних днів з дати підписання акту.

За вказані послуги відповідач розрахувався у повному обсязі, зазначений факт оплати сторонами визнається та підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 27.12.2017 №233 на суму 168 286,00 грн.

Крім того, як стверджує позивач, ним було надано відповідачу послуги з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму 1 910 610, 00 грн., з 01.12.2017 по 20.12.2017 на суму 1 093 205,00 грн., з 01.01.2018 по 28.02.2018 на суму 1 948 086,00 грн., з 01.03.2018 по 23.03.2018 на суму 1 214 940,00 грн., тобто, всього на суму 6 166 841,00 грн.

На підтвердження надання цих послуг позивачем до позовної заяви та до заяви про збільшення розміру позовних вимог надано відповідні акти виконаних робіт, що підписані лише зі сторони позивача.

Відповідно до пункту 10.1. Договору сторони домовились про можливість поширення дії Договору на відносини, що склалися між сторонами з моменту фактичного надання послуг згідно статті 631 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 10.2. Договору він діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх обов'язків у повному обсязі.

У відзиві, поданому відповідачем до суду першої інстанції 25.05.2018, відповідач визнав, що для забезпечення учнів 29 загальноосвітніх навчальних закладів Вишгородського району безперебійним харчуванням позивачем надавалися послуги з організації харчування в 29 навчальних закладах Вишгородського району з 01.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 20.12.2017, з 01.01.2018 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 23.03.2018 відповідно.

Однак, відповідач відмовляється підписувати виставлені акти виконаних робіт та сплачувати грошові кошти, оскільки не було проведено процедури, визначеної Законом України Про публічні закупівлі , у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду із позовом у даній справі

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору позивач надав відповідачу послуги на суму 168 286,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт за період з 21.12.2017 по 22.12.2017, який підписаний уповноваженими представниками з обох сторін та скріплений відбитками їх печаток. За вказані послуги відповідач розрахувався у повному обсязі, зазначений факт оплати сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи. Відтак, Договір повністю виконаний сторонами, строк його дії, з огляду на положення пунктів 10.1., 10.2., закінчився.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до Статуту Відділу освіти Вишгородської районної державної адміністрації відповідач є бюджетною, неприбутковою організацією, а тому, з огляду на зміст пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі , всі договори, що ним укладаються, ціна яких перевищує 200 000,00 грн., повинні укладатися з проведенням процедури, визначеної цим Законом.

Згідно з частиною 7 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про публічні закупівлі закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Згідно з частиною 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

Отже, у правовідносинах, що регулюються Законом України Про публічні закупівлі встановлені обмеження, що визначені спеціальними нормами, які мають пріоритет у застосуванні перед загальною нормою статті 631 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, на яку сторони посилались у пункті 10.1. Договору.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3.1. Договору ціна цього договору становить 199 990,00 грн.

Водночас, позивач посилається на факт надання ним послуг відповідачу у період з 01.11.2017 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 20.12.2017, з 01.01.2018 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 23.03.2018 на загальну суму 6 166 841,00 грн., однак, як вбачається із вищевказаних норм Закону України Про публічні закупівлі , всі договори, ціна яких перевищує 200 000,00 грн., повинні укладатися з проведенням процедури, визначеної цим Законом, якої у даному випадку проведено не було.

Таким чином, за вказаних обставин, посилання скаржника у спірних правовідносинах на можливість в силу норм статей 631, 638 Цивільного кодексу України та пункту 10.1. Договору поширити дію укладеного договору на період надання послуг до його укладення та після закінчення строку дії договору (враховуючи суму, яка вказана позивачем у вищезазначених актах), не приймаються судом до уваги, оскільки відносини, які виникли у цій справі, врегульовані Законом України Про публічні закупівлі та не можуть змінюватись за волевиявленням сторін.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно частини 5 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі можливе продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, однак, за аналізом цієї норми, суд дійшов таких висновків.

За змістом пунктів 10.1., 10.2. Договору строк дії Договору встановлено з 21.12.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зважаючи на вказане, продовження дії договору за статтею 36 Закону України Про публічні закупівлі можливе за волевиявленням сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору у письмовій формі, з визначенням відповідних істотних умов, зокрема, строку та ціни, за відсутності такого волевиявлення сторін відсутнє право позивача вимагати такого продовження, а відтак, і його судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поширення дії Договору на період надання послуг з 01.11.2017 по 30.11.2017 на суму 1 910 610,00 грн., з 01.12.2017 по 20.12.2017 на суму 1 093 205,00 грн., з 01.01.2018 по 28.02.2018 на суму 1 948 086,00 грн., з 01.03.2018 по 23.03.2018 на суму 1 214 940,00 грн., тобто, всього на суму 6 166 841,00 грн., не можуть бути задоволені судом з огляду на положення Закону України Про публічні закупівлі .

З урахуванням відсутності підстав для поширення дії Договору на відносини сторін, що склалися поза його межами, відсутні підстави і для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 166 841,00 грн. відповідно до такого Договору.

При цьому визнання відповідачем у відзиві на позовну заяву факту надання послуг у вказані періоди не може бути підставою для задоволення вказаних позовних вимог, оскільки це суперечитиме положенням Закону України Про публічні закупівлі .

Стосовно позовної вимоги про встановлення факту надання послуг за період з 01.11.2017 по 28.02.2018 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Положеннями статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відтак, звернення з позовною вимогою про встановлення факту не відповідає завданню господарського судочинства, а заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, за позовом, що розглядається у даній справі, відсутні позовні вимоги, наслідком задоволення яких було б встановлення факту надання позивачем відповідачу відповідних кейтерингових послуг.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту надання послуг за період з 01.11.2017 по 28.02.2018.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів позивача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понтем.уа на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2018 у справі №911/653/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №911/653/18 залишити без змін.

Матеріали справи №911/653/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.04.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова