Рішення

від 16.04.2019 по справі 903/166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2019 р. Справа №903/166/19

за позовом: Приватного підприємства ЗД Україна

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА ФАСУВАННЯ

про стягнення 232279,26 грн.

Суддя Шум М.С.

секретар с/з Кобись С.О.

Представники сторін: н/з

Суть спору: Приватне підприємство ЗД Україна звернулися з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА ФАСУВАННЯ про стягнення 232279,26 грн., з них 210233,80 грн. основна заборгованість, 16985,52 грн. пеня, 1415,47 грн. 3% річних, 3644,47 грн. втрати від інфляції. Позов обґрунтований невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати поставленого товару по договору купівлі-продажу №22 від 02.01.2018р..

Розгляд справи по суті призначено на 16.04.2019р..

В судове засідання представники сторін не з'явились.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд, розглянувши матеріали справи, -

встановив:

02 січня 2018р. між ПП ЗД УКРАЇНА та ТОВ ФАБРИКА ФАСУВАННЯ було укладено договір №22 купівлі-продажу (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (п.1.2. Договору).

Ціна за Товар погоджуються в заявці і вказуються в накладній (п.3.1 Договору).

Покупець зобов'язаний провести оплату за товар в безготівковій формі згідно встановленого рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% оплати на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару (п.3.2. Договору).

На виконання умов Договору відповідачу було продано товар на загальну суму 280313,40 грн., що стверджується видатковими накладними №РН-0000729 від 14.11.2018р.; №РН-0000736 від 16.11.2018р.; №РН-0000780 від 03.12.2018р.; №РН-0000827 від 20.12.2018р.; №РН-0000845 від 29.12.2018р.; №РН-0000005 від 03.01.2019р..

Покупцем кошти за поставлений товар сплачені частково, зокрема: 18.12.2018 р. - 10000 грн., 11.01.2019 р. - 20079,60 грн., 07.02.2019 р. - 30000 грн., 27.02.2019 р. - 10000 грн., а всього сплачено 70079,60 грн..

Станом на час розгляду справи сума боргу відповідача становить 210233,80 грн., що підтверджено підписаним між сторонами актом звіряння розрахунків від 27.02.2019р..

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України(далі ГК України) та ст.509 Цивільного кодексу України(далі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу товарів, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 210233,80 грн..

Щодо стягнення пені в розмірі 16985,52 грн., суд зазначає таке.

Згідно п.5.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку порушення строків оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.5.5 Договору).

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. (зі змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевіривши методику та правильність нарахування пені, приходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача останньої в розмірі 16985,52 грн. за період прострочення оплати з 29.11.2018р. по 04.03.2019р. (розраховано з наростаючим підсумком заборгованості та із врахуванням часткових проплат відповідача) підставні та підлягають до задоволення.

Перевірка розрахунку нарахування пені здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Твердження відповідача, що пеня не підлягає до стягнення оскільки у видаткових накладних не вказано посилання на Договір, відхиляється судом, з огляду на те, що основна заборгованість утворилася саме у зв'язку із не виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань (договір купівлі-продажу №22 від 02.01.2018р., в якому погоджено умови нарахування пені), доказів наявності іншого договору чи позадоговірних відносин щодо продажу товарів між сторонами справи, відповідачем суду не подано.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3644,47 грн. за період прострочення оплати з листопад 2018р. - січень 2019р. та 3% річних в сумі 1415,47 грн. за період прострочення оплати з 29.11.2018р. по 04.03.2019р.(розраховано з наростаючим підсумком заборгованості та із врахуванням часткових проплат відповідача), вважає що останні підставні та підлягають до задоволення.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.ст.129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА ФАСУВАННЯ (43006, місто Луцьк, провулок Макарова, 5, код ЄДРПОУ 37706938) на користь Приватного підприємства ЗД УКРАЇНА (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Вишнева, 2, код ЄДРПОУ 38193677) 232279,26 грн. , з них 210233,80 грн. основна заборгованість, 16985,52 грн. пеня, 1415,47 грн. - 3% річних, 3644,47 грн. - втрати від інфляції та 3484,19 грн. витрат позивача по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

22.04.2019

Суддя М. С. Шум