Рішення

від 11.04.2019 по справі 910/17441/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2019Справа № 910/17441/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/17441/18

за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії -

газопромислового управління "Полтавагазвидобування"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕКС ПРОМ"

про: стягнення 1 763 791,24 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Артамонов А.А., довіреність № 2-430д від 28.12.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії - газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фірма "Зерно" про стягнення 1 763 791,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору поставки засувок шиберних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 08.09.2017р. в частині строків виконання зобов'язань, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 273 849,23 грн. пені та 489 942,01 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/17441/18 та постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019р. підготовче засідання у справі відкладено на 21.02.2019р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та відсутністю у суду доказів належного повідомлення відповідача про дату і час проведення підготовчого засідання.

13.02.2019р. від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, в якому останній просить зазначати в процесуальних документах нове найменування та адресу відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ , місцезнаходження якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 08200, Львівська обл., Старосамбірський район, вул. Лева Галицького, 42.

Присутній у підготовчому засіданні 21.02.2019р. представник позивача просив змінити найменування відповідача по справі та надіслати ухвалу суду за його новою адресою.

Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.

Ухвалою від 21.02.2019р. відкладено підготовче засідання на 14.03.2019р. Змінено найменування відповідача з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фірма "Зерно" на товариство з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ .

04.03.2019р. від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про зміну місцезнаходження та назви відповідача.

Ухвалою від 14.03.2019р. відкладено підготовче засідання на 28.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.04.2019р.

Присутній у судовому засіданні 11.04.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 27.12.2018р. було надіслано відповідачу за адресою: 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 8-В, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом 26.12.2018р. була місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.12.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Надалі, позивач повідомив суд про зміну відповідачем найменування та місцезнаходження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду було надіслано відповідачу за адресою, зазначеною Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У даному випаду судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.12.2018р. та ухвалами суду від 31.01.2019р., 21.02.2019р., 14.03.2019р., 28.03.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 11.04.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017р. між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) було укладено договір поставки засувок шиберних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Ціна договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору (п.п.3.1, 3.2 договору).

За умовами п.п.5.1, 5.2 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару визначається в Додатку №3 Графік поставки товару .

Так, сторонами було підписано Специфікацію №1 від 08.09.2017р. до договору, п.1 якої визначено, що загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації складає 6 999 171,60 грн.

Згідно з Специфікацією, строк поставки товару відповідно до Графіку поставки товару. Оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання (п.4 Специфікації).

Сторонами було підписано Додаток №3 до договору Графік поставки товару , згідно з яким строк/термін поставки - 30.09.2017р.

В подальшому сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору, умовами якої сторони погодили внести зміни в Графік поставки товару в частині строку/терміну поставки товару, виклавши його в новій редакції, зокрема, встановлено строк/термін поставки - 30.11.2017р.

Крім того, на прохання відповідача, викладене у листі за №23/10-17 від 23.10.2017р., між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 30.11.2017р., якою змінено строк/термін поставки товару до 08.01.2018р.

Проте, у визначений термін товар не був поставлений, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом за №9-1028 від 02.02.2018р. з вимогою про виконання зобов'язань за договором щодо поставки товару, у відповіді на який відповідач у листі №14/02-18 від 14.02.208р. знову просив укласти додаткову угоду про продовження строку поставки товару.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткових угод щодо продовження строку поставку товару ніж ті, що зазначені вище судом.

Позивач неодноразово листами за вих. №9-3943 від 26.03.2018р. та за вих. №9-6617 від 04.06.2018р. звертався до відповідача щодо отримання рішення про виконання зобов'язань поставки товару за договором., проте відповідач відповіді на листи не надав, та зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

За твердженням позивача, відповідачем не було поставлено позивачу товар загалом на суму 6 999 171,60 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору в частині поставки обумовленого сторонами товару та у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання взятих на себе зобов'язань пеню в сумі 1 273 849,23 грн. та 489 942,01 грн. штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідачем доказів поставки товару за договором та Специфікацією №1 у строк до 08.01.2018р. суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.10 договору визначено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що строк поставки продукції за договором настав 08.01.2018р., а доказів поставки на суму 6 999 171,60 грн. в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення пені та штрафу.

Так, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 489 942,01 грн., та вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 1 273 849,23 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 1150/17 поставки від 08.09.2017р. щодо поставки засувок шиберних в асортименті належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМЕКС ПРОМ" (08200, Львівська обл., Старосамбірський район, м. Старий Самбір, вул. Л. Галицького, 42; ідентифікаційний код 38518715) на користь акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії - газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 173; ідентифікаційний код 00153100) пеню в сумі 1 273 849,23 грн. 04 коп., штраф у сумі 489 942 грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 26 456 грн. 87 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.04.2019р.

Суддя А.І. Привалов