Рішення

від 15.04.2019 по справі 910/1639/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2019Справа № 910/1639/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн"

про стягнення 731 880,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: Вєдєрнікова О.С., довіреність № 4 від 28.11.2018;

від відповідача: Іванов П.О., ордер серія КВ № 736372.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Скат-Центр звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн про стягнення 731 880,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 0606/12-1 від 03.07.2012, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2019.

07.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить застосувати строки позовної давності.

У судове засідання 11.03.2019 представники сторін з'явились.

З результатами судового засідання, судом оголошено перерву до 08.04.2019.

22.03.2019 представником позивача подано відповідь на відзив.

04.04.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 08.04.2019 представники сторін з'явились.

За результатами підготовчого засідання, призначеного на 08.04.2019, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019.

У судове засідання 15.04.2019 представники сторін з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив застосувати строки позовної давності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Груп ДФ Інтернешнл юкрейн (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Скат-Центр (далі - виконавець, позивач) укладено Договір № 0606/12-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується здійснювати охорону офісного приміщення (далі - об'єкт), що охороняється, згідно встановленого графіку у роботи, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги.

Згідно з п. 1.2 Договору об'єкт розташований за адресою: вул. Мечникова, 2, літера А , поверх 8, м. Київ, 01601.

Об'єкт, що передається під охорону, повинен відповідати наступним вимогам: стіни, стелі, двері, замки та інші запираючі засоби приміщень, в яких зберігаються товарно-матеріальні цінності, мають знаходитися у справному стані (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець зобов'язаний здійснювати охорону внутрішнього периметру будівлі об'єкта від несанкціонованого проникнення; запобігати подіям та обставинам, що завдають (можуть завдати) майнові збитки замовнику, а також створюють очевидну загрозу особистій безпеці персоналу об'єкта та його відвідувачам; негайно інформувати замовника про виникнення обставин, що перешкоджають виконанню даного Договору; здійснювати експлуатацію приладів охоронної сигналізації (за наявністю).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний, зокрема своєчасно сплачувати виконавцю кошти за надані послуги.

Згідно з п. 6.1 Договору загальна вартість Договору за місяць складає 57 000 грн.

За умовами п. 6.2 Договору оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів зазначених в п. 6.1 даного Договору на поточний рахунок виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту прийняття (передачі) наданих послуг.

Пунктом 6.3 Договору узгоджено, що виконавець щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги, надає замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту отримання підписати і повернути один примірник підписаного Акту приймання наданих послуг виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

У відповідності до п. 6.4 Договору у випадку якщо замовник не підпише щомісячний акт або не надасть письмових аргументованих заперечень, в термін зазначений в даному Договорі, сторони домовились вважати, що замовник надані послуги прийняв в повному обсязі і заперечень, щодо їх кількості та якості не має.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Даний Договір укладається терміном на дванадцять місяців. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же термін (пункти 8.1-8.2 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 25.02.2014 до Договору сторони дійшли згоди з 01.03.2014 викласти п. 1.2 в новій редакції.

Згідно з п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.02.2014) об'єкт розташований за адресою: вул. Мечникова, 2 літера А, 23-й поверх, м. Київ, 01601.

Додатковою угодою № 4 від 14.05.2015 до Договору сторони дійшли згоди з 01.06.2015 викласти п. 6.1 Договору в новій редакції.

Згідно з п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 14.05.2015) вартість послуг за місяць без ПДВ складає 64 243,41 грн., ПДВ 20% - 12 848,68 грн. Загальна вартість послуг за місяць з ПДВ складає 77 092,09 грн.

Як зазначає позивач, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг), однак відповідач за послуги з охорони за серпень 2015 року - березень 2016 року не розрахувався, в зв'язку з чим, станом на день складання позовної заяви, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 616 736,72 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 14.05.2015) вартість послуг за місяць без ПДВ складає 64 243,41 грн., ПДВ 20% - 12 848,68 грн. Загальна вартість послуг за місяць з ПДВ складає 77 092,09 грн.

За умовами п. 6.2 Договору оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів зазначених в п. 6.1 даного Договору на поточний рахунок виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту прийняття (передачі) наданих послуг.

При цьому, пунктом 6.3 Договору узгоджено, що виконавець щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги, надає замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту отримання підписати і повернути один примірник підписаного Акту приймання наданих послуг виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято надані позивачем послуги у період з серпня 2015 року по березень 2016 року, що підтверджується підписаними без заперечень та зауважень Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 234 від 31.08.2015 на суму 77 092,09 грн., № 258 від 30.09.2015 на суму 77 092,09 грн., № 283 від 31.10.2015 на суму 77 092,09 грн., № 307 від 30.11.2015 на суму 77 092,09 грн., № 333 від 31.12.2015 на суму 77 092,09 грн., № 16 від 31.01.2016 на суму 77 092,09 грн., № 45 від 29.02.2016 на суму 77 092,09 грн., № 76 від 31.03.2016 на суму 77 092,09 грн.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, у період з серпня 2015 року по березень 2016 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 616 736,72 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 616 736,72 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 616 736,72 грн.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (далі - Постанова № 10) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Відповідно до п. 2.2 Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з п. 2.3 Постанови № 10 якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача, означена заява була подана до суду 11.02.2019.

За умовами п. 6.2 Договору оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів зазначених в п. 6.1 даного Договору на поточний рахунок виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту прийняття (передачі) наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 234 від 31.08.2015 на суму 77 092,09 грн. підписаний 31.08.2015, № 258 від 30.09.2015 на суму 77 092,09 грн. підписаний 30.09.2015, № 283 від 31.10.2015 на суму 77 092,09 грн. підписаний 31.10.2015, № 307 від 30.11.2015 на суму 77 092,09 грн. підписаний 30.11.2015, № 333 від 31.12.2015 на суму 77 092,09 грн. підписаний 31.12.2015, № 16 від 31.01.2016 на суму 77 092,09 грн. підписаний 31.01.2016, № 45 від 29.02.2016 на суму 77 092,09 грн. підписаний 29.02.2016, № 76 від 31.03.2016 на суму 77 092,09 грн. підписаний 31.03.2016.

Таким чином, враховуючи визначений умовами Договору порядок оплати, позивачем пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості за період з серпня 2015 року по січень 2016 року.

Водночас, відповідно до частин 1 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно з п. 4.4.1 Постанови № 10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2019 сторонами складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2014 року по січень 2019 року, відповідно до якого, відповідач визнав заборгованість в розмірі 616 736,72 грн.

При цьому, означений акт підписаний керівниками сторін.

Водночас, оскільки переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а тому 31.01.2019 перебіг позовної давності перервався щодо заборгованості за надані з січня 2016 року послуги з охорони.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання строку позовної давності перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за серпень 2015 - грудень 2015 року, щодо вимог в частині стягнення суми боргу за січень 2016 року строк позовної давності перервався внаслідок підписання 31.01.2019 уповноваженими представниками сторін Акту звіряння взаємних розрахунків, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за надані у січні-березні 2016 року послуги у розмірі 231 276,27 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 57 964,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 57 179,19 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, однак, виходячи із меж заявлених вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 57 964,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 57 179,19 грн.

Водночас, суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року визначено, що до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

В свою чергу, стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права кредитора у зв'язку із обезцінюванням коштів. Проценти річних та інфляційні втрати є наслідком прострочення основного боргу і їх слід розглядати як самостійні негативні наслідки прострочення боржника, застосування яких може мати місце за вимогою кредитора.

При цьому, переривання позовної давності за вимогами про стягнення боргу, які є самостійними, при відсутності визначених ст. 264 ЦК України підстав, не має наслідком переривання позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, застосування судом строку позовної давності не припиняє зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за Договором в добровільному порядку.

Отже, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Таким чином, враховуючи відсутність даних щодо переривання позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також те, що позов подано 11.02.2019, в межах позовної давності є вимоги з 11.02.2016 по 11.02.2019.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 55 122,78 грн. 3% річних та 57 179,19 грн. інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2 літера А, поверх 23; ідентифікаційний код: 38003720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скат-Центр (03039, м. Київ, провулок Лужевського Руслана, буд. 14; ідентифікаційний код: 37716181) заборгованість в розмірі 231 276 (двісті тридцять одна тисяча двісті сімдесят шість) грн. 27 коп., інфляційні втрати в розмірі 57 179 (п'ятдесят сім тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 19 коп., 3% річних в розмірі 55 122 (п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять дві) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 159 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.04.2019.

Суддя О.А. Грєхова