Рішення

від 22.04.2019 по справі 910/2551/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2019Справа № 910/2551/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України"

до акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 91 996,65 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 91 996,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг №50/19-18 від 09.02.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2019 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 13.03.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 49528039.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.04.2019 року, адресою місцезнаходження акціонерного товариства "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) є: 85612, Донецька обл., місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34 .

А також, враховано, що публічним акціонерним товариством "Київенерго" змінено повне найменування з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на акціонерне товариство Київенерго та змінено організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.02.2018 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу Київські теплові мережі ПАТ Київенерго (замовник) та державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг №50/19-18.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовникові послуги 85111 Послуги лікувальних закладів (Медичне обслуговування працівників - медичні огляди працівників СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго ), а замовник - прийняти і оплатити послуги в такому обсязі:

- попередні (при прийнятті на роботі) медичні огляди,

- періодичні профілактичні медичні огляди працівників певних категорій,

- періодичні медичні огляди працівників без шкідливих умов праці.

Кількість послуг відповідно до потреби, зазначена у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору, і по окремим видам оглядів можуть мінятися в залежності від фактичної потреби та змін у штатному розписі.

Згідно з ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Ціна договору становить 500 443,02 грн. без ПДВ. (п.3.1 договору).

Відповідно до Протоколу погодження вартості медичного обслуговування працівників СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго у 2018 році (додаток 1 до договору від 09.02.2018 №50/19-18) загальна сума на медичні огляди 500 443,02 грн.

Згідно з п.5.1 договору строк надання послуг: з 01.03.2018 - по 31.12.2018 відповідно до Графіка надання послуг з медичного обслуговування працівників СВП Київські теплові мережі ПАТ Київенерго у 2018 році (додаток 2) до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.6.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується у визначений цим договором строк для надання послуг передати замовникові результати наданих послуг, всю документацію отриману від замовника для надання послуг, що оформлюються підписанням обома сторонами відповідного акта приймання-передачі послуг.

Як зазначено позивачем, 18.04.2018 року він направив відповідачу 2 примірники підписаного акту здачі-приймання наданих послуг №2 від 18.04.2018 року на суму 48 449,33 грн. та рахунок-фактуру №86-П.

Представник ПАТ Київенерго Загородня О. отримала для оплати у позивача 2 примірники акта здачі-прийняття наданих послуг №3 від 25.04.2018 на суму 20 472,94 грн. та рахунок-фактури №150-П, які були підписані позивачем та засвідчені його печаткою.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, відповідачем підписано акт здачі-приймання наданих послуг №2 від 18.04.2018 року на суму 48 449,33 грн. Проте, акт здачі-прийняття наданих послуг №3 від 25.04.2018 на суму 20 472,94 грн. не підписав та не надав мотивованої відмови в прийманні наданих послуг на цю суму.

Відповідно до п.5.6.3 договору, замовник після отримання від виконавця результатів послуг протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання акта приймання-передачі послуг за цим договором, підписує і направляє виконавцеві зазначений акт або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг з переліком необхідних дороблень.

Листом №804 від 11.10.2018 року позивач звернувся до відповідача, в якому зазначив, що у березні-квітні 2018 року ним проведено медичні огляди працівникам відповідача на загальну суму 68 922,27 грн. Проте, станом на 10.10.2018 року відповідач не оплатив рахунки-фактури. Також, просив підписати акт здачі-приймання наданих послуг №3 від 25.04.2018 року на суму 20 472,94 грн.

У відповідь листом №42АУ/23/2257 від 29.10.2018 року відповідач просив вибачення за затримку у виконанні договірних зобов'язань, запевнив позивача, що взяті на себе зобов'язання виконає у повному обсязі та надалі робитиме все можливе аби уникнути аналогічних ситуацій. Та, проінформував про те, що перерахування коштів буде здійснене в максимально стислий термін.

Оскільки, матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача в прийманні наданих послуг на суму 20 472,94 грн. згідно акту здачі-прийняття наданих послуг №3 від 25.04.2018, тому дані надані позивачем послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться щомісячно шляхом оплати замовником протягом 60 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг.

Матеріали справи не містять доказів оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 68 922,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 681,70 грн., 7% штрафу в розмірі 4 824,59 грн. на підставі ч.2 статті 231 ГК України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, п.7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами ти цим договором.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (підпункт 2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У висновках Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за I півріччя 2014 р., зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням (постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2014 р. у справі № 3-1гс14).

Враховуючи вищезазначене, та беручи до уваги те, що зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг є грошовими та те, що в договорі сторонами не визначено розмір та базу нарахування пені та штрафу за грошовими зобов'язання, а ч.2 статті 231 ГПК України передбачено нарахування за прострочення не грошового зобов'язання, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 12 681,70 грн. та штрафу в розмірі 4 824,59 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 4 135,34 грн. за період з 19.06.2018 року (по акту №2 від 18.04.2018р.) та з 26.06.2018 року (по акту №3 від 25.04.2018 року) по 28.02.2019 року та три проценти річних в розмірі 1 432,75 грн. та за період з 19.06.2018 року (по акту №2 від 18.04.2018р.) та з 26.06.2018 року (по акту №3 від 25.04.2018 року) по 28.02.2019 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 4 135,34 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1 432,75 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, код ЄДПОУ 00131305) на користь державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 11 Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, будинок 3, код ЄДРПОУ 14280983) основний борг в розмірі 68 922 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 27 коп., індекс інфляції в розмірі 4 135 (чотири тисячі сто тридцять п'ять) грн. 34 коп., три проценти річних в розмірі 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 1 068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий