Рішення

від 22.04.2019 по справі 910/2482/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2019Справа № 910/2482/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Табро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтеза ДС

про стягнення 44.490,61 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Табро до Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтеза ДС про стягнення 44.490,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір митно-брокерського обслуговування № 13 від 02.07.2018. Позивачем було в повному обсязі надано послуги в строки передбачені договором, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг № 1045 від 30.08.2018, № 1015 від 22.08.2018 та № 1113 від 19.09.2018. Проте відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано та кошти за надані послуги не сплачено, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 2 від 14.01.2019 з вимогою сплатити 35.250,00 грн. Оскільки відповідачем вказану суму не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтеза ДС 44.490,61 грн, з яких 35.250,00 грн основного боргу, 5.990,43 грн пені, 2.480,39 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 499,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2482/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду було зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.03.2019 було 07.03.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049542457 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 7-А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 06.03.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 12.03.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049542457, а отже відповідач мав подати відзив до 27.03.2019 включно.

Відповідачем 26.03.2019 до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 27.03.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.03.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сінтеза ДС (далі -замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Табро (далі - брокер, позивач) укладено договір митно-брокерського обслуговування № 13 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 цього договору замовник доручає, а брокер зобов'язується, за обумовлену плату надати послуги по організації митного брокерського обслуговування (далі - МБО) експортних, імпортних і транзитних вантажів замовника, що переміщуються через митний кордон України, з можливістю залучення до виконання зазначених робіт третіх осіб, що діють відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 1.2 договору організація митно-брокерського обслуговування містить у собі виконання усіх робіт і послуг, необхідних для успішного здійснення зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) і митного оформлення вантажів замовника, включаючи послуги, передбачені п. 2 цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору своєчасно оплату наданих послуг з брокерського обслуговування не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 35.250,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 5.990,43 грн пені, 2.480,39 грн інфляційних втрат та 499,79 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 5.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.07.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за фактично надані послуги здійснюється замовником платіжним дорученням у національній валюті - гривні - на рахунок брокера, згідно з тарифами, наведеними в додаткових угодах до даного договору, на підставі рахунка на оплату послуг брокера за цим договором.

Відповідно до п. 4.2 договору після закінчення митного оформлення вантажу брокер виставляє замовникові рахунок на оплату послуг (рахунок брокера підлягає оплаті замовником протягом 3 (трьох) банківських днів) і надає замовникові акт виконаних робіт, який підписується замовником і направляється брокеру протягом 3 (трьох) днів. У разі наявності у замовника будь-яких обґрунтованих заперечень щодо акту виконаних робіт, відповідні заперечення в письмовій формі мають бути надані брокеру протягом 3 (трьох) днів з дати отримання замовником такого акту виконаних робіт. У разі ненадання у встановлений строк заперечень або ненадання оформленого акта замовником такі роботи/послуги вважаються наданими брокером та прийнятими замовником.

В матеріалах справи наявні наступні акти про надання послуг на загальну суму 35.250,00 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:

№ 1015 від 22.08.2018 на суму 8.640,00 грн,

№ 1045 від 30.08.2018 на суму 14.820,00 грн,

№ 1113 від 19.09.2018 на суму 12.060,00 грн.

Позивачем подано наступні рахунки на оплату послуг з брокерського обслуговування на загальну суму 35.250,00 грн:

№ 1006 від 16.08.2018 на суму 8.640,00 грн,

№ 1035 від 24.08.2018 на суму 14.820,00 грн,

№ 1099 від 09.09.2018 на суму 12.060,00 грн.

Відповідачем не заперечено отримання вказаних рахунків.

З урахуванням умов договору відповідач мав здійснити оплату рахунків у наступні строки:

рахунок № 1006 від 16.08.2018 в строк до 21.08.2018 включно,

рахунок № 1035 від 24.08.2018 в строк до 29.08.2018 включно,

рахунок № 1099 від 09.09.2018 в строк до 12.09.2018 включно.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором сплату наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 35.250,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 35.250,00 грн боргу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3.4 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг брокера замовник сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених в строк послуг за кожний день від затриманої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 5.990,43 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5.990,43 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.480,39 грн інфляційних втрат та 499,79 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.480,39 грн інфляційних втрат та 499,79 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Табро обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сінтеза ДС (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 7-А, код ЄДРПОУ 40338297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Табро (65009, м. Одеса, вул. Тіниста, 15, оф. 55, код ЄДРПОУ 38155545) 35.520 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн 00 коп. боргу, 5.990 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн 43 коп. пені, 2.480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 39 коп. інфляційних втрат, 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн 79 коп. - 3% річних, 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова