Рішення

від 22.04.2019 по справі 910/2455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2019Справа № 910/2455/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю УДГ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кора Гідросервіс

про стягнення 29.685,60 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю УДГ до Товариства з обмеженою відповідальністю Кора Гідросервіс про стягнення 29.685,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 109 від 18.10.2018, сплачено 28.960,00 грн передплати за виконання відповідачем ремонтних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 401 від 18.10.2018. Сторонами було узгоджено строки виконання відповідачем робіт, а саме 19-21 жовтня 2018 року, проте оскільки відповідачем не здійснено ремонтні роботи, позивач направив на його адресу претензію № 22/10 від 22.10.2018, в якій вимагав повернення сплачених коштів. 20.11.2018 позивачем було повторно направлено на адресу відповідача претензію з повідомленням про те, що у позивача відсутній подальший господарський інтерес у наданні ремонтних робіт з боку відповідача та з вимогою повернути суму передоплати. Оскільки відповідачем вказані кошти не повернуто, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 29.685,60 грн, з яких 28.960,00 грн основного боргу, 523,60 грн інфляційних втрат та 202,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2455/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.03.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049542465 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02660, м. Київ, пров. Червоногвардійський, 2, літ А, оф. 24, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.03.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 06.03.2019 (номер відправлення 0103049542465) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.03.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кора Гідросервіс виставило Українсько-німецькому Товариству з обмеженою відповідальністю УДГ рахунок №109 від 18.10.2018 на оплату ремонту гідронасосу Shimadzu в розмірі 28.960,00 грн.

Українсько-німецьке Товариство з обмеженою відповідальністю УДГ здійснило оплату зазначеного рахунку на суму 28.960,00 грн згідно платіжного доручення № 401 від 18.10.2018.

Спір виник внаслідок того, що позивач у визначений сторонами строк ремонт не здійснив, а отже має повернути сплачену суму вартості робіт в розмірі 28.960,00 грн. Також за несвоєчасне повернення коштів позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 523,60 грн та 202,00 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом виставлення рахунку, здійснення повної оплати ремонтних робіт було укладено договір підряду.

Позивач зазначає, що в свою чергу не заперечено відповідачем, що сторони дійшли згоди про виконання ремонтних робіт гідронасоса у термін 19-21 жовтня 2018 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем ремонтних робіт за договором, а саме відсутні підписані сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитись в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Одностороння відмова від договору тягне за собою припинення зобов'язань його сторін.

В матеріалах справи наявна претензія № 22/10 від 22.10.2018, в якій позивач вимагав повернути сплачену ним за попередню оплату робіт в розмірі 28.960,00 грн. Дана претензія надіслана відповідачу 23.10.2018 рекомендованою кореспонденцією № 0207201327176, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 23.10.2018.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 27.10.2018 не відбулось вручення адресату поштового відправлення за номером 0207201327176 та повернуто його на адресу позивача.

В подальшому позивач знову звертався до відповідача з претензією № 20/11 від 20.11.2018, в якій позивач знов вимагав повернути сплачену ним за попередню оплату робіт в розмірі 28.960,00 грн протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання цієї претензії. Дана претензія надіслана відповідачу 20.11.2018 рекомендованою кореспонденцією № 0207201339360, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 20.110.2018.

Однак, згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 27.11.2018 не відбулось вручення адресату поштового відправлення за номером 0207201339360 та повернуто його на адресу позивача.

Надіслання позивачем вимог про повернення коштів свідчить про те, що позивач втратив інтерес у виконанні відповідачем ремонтних робіт, що в свою чергу розцінюється як відмова від договору.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором підряду, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на викладене, днем пред'явлення вимоги слід вважати 27.10.2018 (за першою претензією), а тому відповідач мав повернути позивачу кошти до 03.11.2018 включно.

Таким чином, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу 28.960,00 грн сплачених за ремонтні роботи, які фактично виконано не було.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк передоплату не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення передоплати просить суд стягнути з відповідача 523,60 грн інфляційних втрат та 202,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 523,60 грн інфляційних втрат та 202,00 грн - 3% річних (за обґрунтованим розрахунком).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю УДГ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кора Гідросервіс (02660, м. Київ, пров. Червоногвардійський, 2, літ А, оф. 24, код ЄДРПОУ 39303292) на користь Українсько-німецького Товариства з обмеженою відповідальністю УДГ (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 25-А, код ЄДРПОУ 14281474) 28.960 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп. боргу, 523 (п'ятсот двадцять три) грн 60 коп. інфляційних втрат, 202 (двісті дві) грн 00 коп. 3% річних та 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова