Рішення

від 15.04.2019 по справі 914/2372/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа №914/2372/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Київська фабрика паперової продукції , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа , м. Львів

про стягнення 749 381,38 грн.

за участю представників:

від позивача: Докторевич Р.А. - адвокат (ордер ЛВ №121021 від 15.04.2019);

від відповідача: не з'явився

Обставини розгляду справи.

20.12.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Київська фабрика паперової продукції , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа , м. Львів про стягнення 749 381,38 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2018 позовну заяву було залишено без руху.

16.01.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Київська фабрика паперової фабрики надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2016/19 від 16.01.2019).

Ухвалою від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2019.

Ухвалою від 25.02.2019 суд відклав підготовче засідання на 11.03.2019.

Ухвалою від 11.03.2019 суд відклав підготовче засідання на 25.03.2019.

25.03.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Київська фабрика паперової продукції надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №12749/19 від 25.03.2019).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 25.03.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019.

Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість на момент звернення позивача із позовом до суду становить 679 859,76 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 13 571,83 грн., інфляційні в сумі 55 949,79 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 749 381,38 грн.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

28.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська фабрика паперової продукції (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фудмережа (покупець) було укладено договір поставки №4600039960.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти товар по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати такі товари і оплачувати.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №274 від 06.04.2016, №290 від 15.04.2016, №321 від 21.04.2016, №343 від 28.04.2016, №368 від 05.05.2016, №379 від 11.05.2016, №412 від 18.05.2016, №427 від 25.05.2016, №445 від 02.06.2016 та товарно-транспортних накладних товар на загальну суму 679 859,76 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами в додатку №1.

Додатком №1 до договору сторони погодили строк оплати - 42 календарних днів.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 679 859,76 грн. основного боргу, 13 571,83 грн. 3% річних, 55 949,79 грн. інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 13 571,83 грн., інфляційні в сумі 55 949,79 грн.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних і інфляційних та встановлено, прострочення відповідача щодо оплати вартості товару згідно накладної №274 від 06.04.2016 виникло з 18.05.2016, а не з 17.05.2016, як зазначено позивачем у розрахунку. Після здійсненого судом перерахунку розмір 3% річних у зв'язку із несплатою відповідачем вартості товару згідно накладної №274 від 06.04.2016 повинен становити 2 364,81 грн. Решта суми 3% річних та інфляційних нараховані позивачем правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 679 859,76 грн. основного боргу, 13 563,23 грн. 3% річних, 55 949,79 грн. інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа , м. Львів, вул. Куліша, буд. 12 (ідентифікаційний код 36387249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська фабрика паперової продукції , м. Київ, вул. Депутатська, буд. 17/6, кв. 59 (ідентифікаційний код 36852194) 679 859,76 грн. основного боргу, 13 563,23 грн. 3% річних, 55 949,79 грн. інфляційних, 11 240,60 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 15.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.04.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.