Рішення

від 16.04.2019 по справі 917/437/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 року Справа № 917/437/19

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339", вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 03118268

до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації, вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 03195104

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339" до відповідача Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про стягнення грошових коштів у сумі 12 677,68 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

21.03.2019 року Господарським судом Полтавської області було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Суд ухвалив розглядати справу у порядку спрощеного провадження.

Позивач у позовній заяві просить суд позов задовольнити мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за договором № 1 про відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у Зіньківському району приміським автомобільним транспортом загального користування на 2015 рік.

09.04.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання № 270 від 03.04.2019 року (вх. № 3641) про розгляд справи за відсутністю відповідача, а також зазначають, що позовні вимоги визнають в повному обсязі та заперечень проти них не мають.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено:

5 січня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство - 15339" (позивач, перевізник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Зіньківської райдержадміністрації Полтавської області (відповідач, платник) укладено договір № 1 про відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян у Зіньківському районі приміським автомобільним транспортом загального користування на 2015 рік (договір).

Пунктом 1.1 договору перевізник зобов'язався забезпечувати перевезення приміським автомобільним транспортом загального користування окремих пільгових категорій громадян, а платник зобов'язався здійснити відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян приміським автомобільним транспортом загального користування на умовах та в порядку, встановлених договором, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Відповідно до п. 2.1 даного договору кошти для компенсації за перевезення пільгових категорій громадян перераховуються платником на розрахунковий рахунок перевізника, згідно з поданими ним розрахунками виключно в межах кошторисних призначень на ці цілі протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надходження коштів відповідної субвенції на рахунок платника.

Позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені п 3.1 договору, виконав у повному обсязі, а саме:

- забезпечив перевезення пільгової категорії громадян відповідно до договору про організацію перевезень пасажирів у транспорті загального користування (п. 3.1.1);

- здійснив безкоштовне перевезення пільгової категорії громадян, які мали право на пільговий проїзд згідно законодавства України, згідно графіку руху та встановлених маршрутів (п. 3.1.2).

- щомісяця до 25 числа наступного за звітним місяцем подавав відповідачу розрахунок обсягу компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян встановленої форми (п. 3.1.3).

У період січня-грудня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство - 15339" здійснило перевезення пільгової категорії громадян на загальну суму 247 269,20 грн., що підтверджується розрахунками компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян у приміському автотранспорті (а.с. 16-59).

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, претензій відповідачем щодо заявлених обсягів компенсаційних виплат, якості наданих послуг з перевезення, зміни маршрутів, графіків перевезень, цін та тарифів не надходило.

В свою чергу, позивач зазначає, що відповідач відшкодовував надані перевізником послуги пільговій категорії громадян у 2015 р. на суму 234 591,52 грн., що підтверджується карткою рахунку: 48.1 за 2015 рік Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339" (а.с. 60-62)

Тому враховуючи вказане різниця між нарахованими підприємством сум для відшкодування за надані транспортні послуги у 2015 р. та відшкодованою Управлінням соціального захисту населення Зіньківської РДА сумою компенсації за цей рік склала суму 12 677,68 грн.

Заборгованість Управління соціального захисту Зіньківської РДА перед ПрАТ АТП-15339 по відшкодуванню компенсації за пільгове перевезення пільгової категорії громадян у 2015 році підтверджена Актами звірки розрахунків по наданих населенню пільгах станом на 01.01.2016 р., станом на 01.02.2016 р., станом на 01.01.2019 р., які підписані уповноваженими особами розпорядниками коштів.

Крім того, факт наявності заборгованості також підтверджується підписаними без зауважень актами звірки взаєморозрахунків, що за даними фінансового обліку станом на 01.01.2019 р. у Управління соціального захисту населення Зіньківської РДА наявна заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство - 15339" у розмірі 12 677,68 грн. за період січень-грудень 2015 року.

27.02.2019 року за вхідним номером реєстрації № 708/03-04 Управлінню соціального захисту населення Зіньківської РДА вручено Вимогу про виконання грошового зобов'язання на суму 12 677,68 грн. по сплаті заборгованості з відшкодування компенсації за перевезення пільгової категорії громадян у 2015 р. в сумі 12 677,68 грн.

Відповідач не виконав вимогу позивача, грошових коштів не перерахував, відповіді не надіслав.

У зв'язку з вищевказаним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав про стягнення з відповідача 12 677,68 грн. заборгованості з відшкодування компенсації за перевезення пільгової категорії громадян у 2015 р.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 6 ст. 306 ГК України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Зокрема, відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Частиною 2 статті 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок).

Як зазначено у п. 1 Порядку, в ньому відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України визначається механізм фінансування компенсаційних виплат також й за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення термінів оплати, визначених умовами договору, установа чи підприємство, що фінансуються з Державного бюджету України, несуть відповідальність відповідно до законодавства і укладеного договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як розпорядник коштів місцевого бюджету, відповідно до законодавчих приписів зобов'язаний відшкодувати ПАТ "Автотранспортне підприємство - 15339" витрати, понесені внаслідок надання послуг з перевезення автомобільним транспортом на пільгових умовах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача на отримання компенсації вартості послуг з автомобільного перевезення, наданих пільговим категоріям громадян, підлягає реалізації і захисту незважаючи на обставини наявності/відсутності укладеного між сторонами договору та відповідних видатків на ці потреби, оскільки відповідні зобов'язання держави по відшкодуванню пільг виникають не з закону про Держваний бюджет на відповідний рік, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків, зокрема, з автомобільним перевізником за послуги з перевезення певних категорій громадян, які мають право на пільги.

Клопотання відповідача № 270 від 03.04.2019 року судом розцінено, як заяву про визнання позовних вимог та прийнято до розгляду.

При визнанні відповідачем позову суд зважає на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справах Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року та Войтенко проти України від 29 червня 2004 року, відсутність відповідних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 677,68 грн. заборгованості по витратах перевізника на перевезення пільгових категорій громадян за 2015 рік, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та визнана відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 03195104) на користь Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 15339" (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 03118268 ) - 12 677,68 грн. боргу та 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.04.2019 року.

Суддя Білоусов С. М.