Рішення

від 17.04.2019 по справі 922/717/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/717/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітум" (02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1-А, ідентифікаційний код 38808304) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. 259, ідентифікаційний код 40698021) про стягнення 80618,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - адвоката Топорова А.О., ордер серії ПТ № 015630 від 17.04.2019;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітум", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі", в якій просить стягнути з останнього заборгованість за договором поставки № 010618 від 01.06.2018 у розмірі 58 758,75 грн., 3% річних - 1 087,87 грн., інфляційних збитків - 4 103,13 грн., пені - 10 793,21 грн., штраф - 5 875,87 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 09 квітня 2019 р. об 11:00 год. Цією ж ухвалою суду відповідачеві, згідно статті 251 ГПК України, було встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У зв'язку з закінченням терміну відрядження судді Тацій О.В. розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 28.03.2019 № 246/2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/717/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 для розгляду справи № 922/717/19 визначено суддю (суддю - доповідача) Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2019 року судом прийнято справу № 922/717/19 до розгляду. Повторно розпочато розгляд справи по суті. Розгляд справи по суті призначено на "09" квітня 2019 р. о 12:30.

У судовому засіданні 09.04.2019р. за відсутності представників сторін з боку позивача та з боку відповідача, без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.04.2019р. про відкладення судового засідання на 17 квітня 2019 року о 10:20.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також, представник позивача надав документи в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №12/03/19 від 12.03.2018р., що укладений між Адвокатським об'єднанням "ВІВАТ ТРІУМФ" та ТОВ "ІТУМ"; ордер №015630 про надання правової допомоги від 17.04.2019р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №744 від 22.04.2010р. та зазначив, що докази фактичного понесення витрат позивачем будуть надані представником позивача на протязі 5-ти днів після ухвалення рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на подання відзиву в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. За відстеженням поштового пересилання №6102228142769 з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення: ухвала про повідомлення від 09.04.2019р. надійшло на сортувальний центр 10.04.2019р. та відправлено до точки видачі/доставки 11.04.2019. Проте, вказане поштове відправлення не вручене під час доставки із позначкою: інші причини та 15.04.2019р. було відправлено на адресу суду.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил).

Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , які не вручені адресату під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше п'яти календарних днів підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.

Отже, відповідач є повідомленим про дату та час судового засідання належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, суд встановив наступне.

01 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІТУМ (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ - ЕНЕРДЖІ (покупець за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки № 010618 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач) будівельні матеріали та інструмент в асортименті (далі по тексту - товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент, кількість та час придбання товару покупець (відповідач) зазначає з власних потреб і замовляє у постачальника шляхом оформлення заявки у будь - якій сприйнятливій для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв'язку, тощо) по мірі необхідності.

Відповідно до п. 1.3. договору, асортимент, одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість партії товару визначаються сторонами у рахунку-фактурі та (або) видаткових накладних, які складаються на підставі отриманих заявок покупця. Рахунки-фактури та видаткові накладні з моменту їх підписання представниками сторін, є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. З моменту підписання видаткової накладної й отримання товару покупцем, товар вважається прийнятим в кількості та належній якості у відповідності до рахунку-фактури та видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару за цим договором здійснюється партіями.

Згідно п. 3.2. договору, поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця. Відповідно до заявки покупця постачальник оформляє та направляє на його адресу рахунок - фактуру, яка є підтвердженням прийняття заявки до виконання.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що в залежності від кожної замовленої в подальшому покупцем партії товару, асортимент та ціна можуть змінюватись, що відображається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, підписаних сторонами цього договору.

Відповідно до п.5.1. договору, ціна договору визначається рахунками-фактурами та (або) видатковими та податковими накладними до даного договору, які складаються при кожному замовленні, згідно п.1.3. договору.

Згідно п. 5.2. договору, ціна договору містить у собі податок на додану вартість, вартість тари та упаковки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом 100% передплати коштів у безготівковій формі на банківський рахунок постачальника протягом 2 двох банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури або з відстрочкою платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару постачальником покупцю. Порядок оплати сторони погоджують у заявці. При здійсненні платежу покупець в обов'язковому порядку вказує номер та дату договору.

Як повідомив позивач відповідачем згідно п. 1.2. договору в телефонному режимі було здійснено заявки на поставку товару з відстрочкою платежу за товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару постачальником покупцю.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 153 861,71 грн., що підтверджується видатковими накладними: №974 від 12.06.2018 на загальну суму 11 423,94 грн.; №1065 від 23.06.2018 на загальну суму 15 630,25 грн.; №1066 від 25.06.2018 на загальну суму 13 162,38 грн.; №1105 від 27.06.2018 на загальну суму 14 934,06 грн.; №1139 від 05.07.2018 на загальну суму 17 949,00 грн.; №1160 від 10.07.2018 на загальну суму 17003,34 грн.; №1166 від 10.07.2018 на загальну суму 29200,00 грн.; №1235 від 19.07.2018 на загальну суму 17687,52 грн.; №1270 від 25 липня 2018 на загальну суму 16871,22 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також відповідачу було пред'явлено позивачем рахунки: № 1041 від 08.06.2018 на загальну суму 11 423,94 грн., №1141 від 21.06.2018 на загальну суму 15 630,15 грн., №1154 від 23.06.2018 на загальну суму 13 162,38 грн., №1189 від 26.06.2018 на загальну суму 14 934,06 грн., №1212 від 02.07.2018 на загальну суму 17 949,00 грн., №1274 від 09.07.2018 на загальну суму 17003,34 грн., №1294 від 10.07.2018 на загальну суму 29200,00 грн., № 1379 від 19.07.2018 на загальну суму 17687,52 грн., №1398 від 23.07.2018 на загальну суму 16871,22 грн., а всього на загальну суму 153 861,71 грн.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару у строк, встановлений в договорі, в повному обсязі не здійснив, сплативши лише частково у загальному розмірі 95102,96 грн.

Позивач стверджує, що відповідач неналежно виконує зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 58758,75 грн., що виникла за видатковими накладними: №1166 від 10.07.2018 на загальну суму 29200,00 грн., №1235 від 19.07.2018 на загальну суму 17687,52 грн., №1270 від 25.07.2018р. на загальну суму 16871,22 грн.

Також, за порушення строків оплати товару позивачем нараховані: 3% річних - 1 087,87 грн., інфляційні збитки - 4 103,13 грн., пеня - 10 793,21 грн. та штраф - 5 875,87 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару згідно з видатковими накладними: №974 від 12.06.2018 на загальну суму 11 423,94 грн.; №1065 від 23.06.2018 на загальну суму 15 630,25 грн.; №1066 від 25.06.2018 на загальну суму 13 162,38 грн.; №1105 від 27.06.2018 на загальну суму 14 934,06 грн.; №1139 від 05.07.2018 на загальну суму 17 949,00 грн.; №1160 від 10.07.2018 на загальну суму 17003,34 грн.; №1166 від 10.07.2018 на загальну суму 29200,00 грн.; №1235 від 19.07.2018 на загальну суму 17687,52 грн.; №1270 від 25 липня 2018 на загальну суму 16871,22 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печаткою вказаними видатковими накладними.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов п.5.3 договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.5.3 договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару за вищевказаними накладними в повному обсязі не виконав, здійснивши лише часткову оплату, у зв'язку із викладеним у відповідача виникла заборгованість у розмірі 58758,75 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, приймаючи до уваги, те що відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався та доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи не надав, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором у розмірі 58758,75 грн. є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача: 3% річних у розмірі 1 087,87 грн., інфляційні збитки у розмірі 4 103,13 грн., пеню у розмірі 10 793,21 грн. та штраф у розмірі 5 875,87 грн., що розраховані позивачем окремо за кожною видатковою накладною, за якою виникла заборгованість.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Судом перевірено розрахунок інфляційних та 3% річних за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 087,87 грн. та інфляційних збитків у розмірі 4 103,13 грн. є обґрунтованими та доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем штрафу у розмірі 5875,87 грн. та пені у розмірі 10793,21 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст.611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у нарахуванні неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.5. договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати товару на умовах відстрочки платежу, покупець (відповідач) зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованої частини платежу за кожен день прострочення та додатково сплачує штраф розмірі 10 (десяти) % від суми не своєчасно оплаченого товару, якщо прострочення понад 10 календарних днів.

Згідно п. 8.6. штраф та пеня стягується за весь час прострочення заборгованості та діє протягом всього періоду заборгованості.

На підставі вищезазначених умов договору, позивачем також заявлено до стягнення 10793,00 грн. пені та 5875,87 грн. штрафу.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 8.5. договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час, згідно зазначеного пункту договору сторонами передбачена можливість стягнення штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування судом за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом з цим, суд звертає увагу, що зобов'язання, з якого відповідач допустив прострочку є грошовим зобов'язанням, за порушення строків якого чинне законодавство передбачає застосування неустойки у формі пені, оскільки згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня нараховується за порушення виконання грошового зобов'язання. Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Можливість застосування пені та штрафу одночасно, передбачена у випадках, встановлених у ч. 2 ст. 231 ГК України, за порушення інших, ніж грошові зобов'язання, однак спірні правовідносини не підпадають під сферу дії даної статті.

При цьому, суд наголошує на тому, що штраф, визначений п. 8.5. договору, стягується додатково, тобто сторонами визначено, що основним видом відповідальності покупця за несвоєчасну оплату товару є саме пеня, що узгоджується як із ст. 549 ЦК України, так і з нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача пені, як основного виду відповідальності за порушення грошового зобов'язання, та відмову у стягненні штрафу в розмірі 5875,87 грн.

Суд, ознайомившись із розрахунком позивача, щодо нарахування заявленої з відповідача суми пені, дійшов висновку, що розрахунок останньої є необґрунтованим, оскільки позивач не вірно визначає порядок нарахування періодів нарахування, тому судом здійснено перерахування пені за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено правомірність пені у розмірі 10644,29 грн., у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 148,92 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.8 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У позовній заяві позивач просить суд судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, які згідно розрахунку витрат позивача, що наданий до позовної заяви складають 5600,00 грн., що складаються з: складання позовної заяви 4000,00 грн. та приймання участі у судових засіданнях у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

12.03.2018р. між Адвокатським об'єднанням "ВІВАТ ТРІУМФ" в особі глави Макаренка Павла Дмитровича, що діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ "ІТУМ" (позивач) в особі директора Данілова В., що діє на підставі статуту укладений договір про надання правової допомоги №12/03/19 (далі по тексту - договір про надання правової допомоги).

Згідно п.1.1. договору про надання правової допомоги, "адвокатське об'єднання" бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту здійснювати представництво у господарському суді Харківської області. Східному апеляційному господарському суді. Касаційному господарському суді Верховного суду використовувати передбачені у Господарському процесуального кодексі України права та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту, з усіма правами представника, а Клієнт зобов'язується сплатити вартість послуг "Адвокатському об'єднанню" за надання юридичних послуг.

Відповідно п.5.1. договору про надання правової допомоги, сторони досягли згоди, що вартість послуг та порядок розрахунків за виконання робіт по цьому договору визначається за домовленістю сторін та визначається в додаткових угодах.

Додаткових угод до договору про надання правової допомоги, в яких сторони договору погодили вартість та обсяг послуг, що надає адвокатське об'єднання позивачу представником позивача, а також доказів фактичної оплати витрат позивачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В даному випадку представником позивача не подано суду доказів на підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (доказів оплати позивачем витрат на правничу допомогу, рахунків, актів приймання виконаних робіт, тощо).

Частиною шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.04.2019 у даній справі представник позивача зробив заяву про те, що документи на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну допомогу будуть подані ним до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне роз'яснити представнику позивача, що у разі подання ним відповідного клопотання щодо розподілу судових витрат та доказів на обґрунтування зазначеного клопотання, з дотриманням вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу, судом буде вирішено питання з цього приводу у відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, проте суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладається пропорційно на сторони, а саме на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" у розмірі 1777,44 грн., а на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітум" у розмірі 143,56 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 254, 258, 261, 267, 526, 611, 612, 623-629, 631, 662, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 74594,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. 259, ідентифікаційний код 40698021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітум" (02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1-А, ідентифікаційний код 38808304) заборгованість за договором поставки № 010618 від 01.06.2018 у розмірі 58 758,75 грн., 3% річних - 1 087,87 грн., інфляційних збитків - 4 103,13 грн. та пені - 10 644,29 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Врешті частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6024,79 грн. - відмовити.

Судові витрати по оплаті судового збору покласти пропорційно на сторони, а саме на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" у розмірі 1777,44 грн., а на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітум" у розмірі 143,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. 259, ідентифікаційний код 40698021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітум" (02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1-А, ідентифікаційний код 38808304) витрати по сплаті судового збору в сумі 1777,44 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітум" (02152, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 1-А, ідентифікаційний код 38808304).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Енерджі" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. 259, ідентифікаційний код 40698021).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "22" квітня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова