Рішення

від 10.04.2019 по справі 916/219/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/219/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/219/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (12642, Житомирська область, Брусилівський район, село Биків, код ЄДРПОУ 32549072)

до відповідачів: 1. Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ 39907570); 2.Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області (65023, м. Одеса, вул.. Садова, 1-А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

про стягнення 140 801,06 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідачів: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

Суть спору: Селянське (фермерське) господарство "Світанок" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції м. Одеса про стягнення 140 801,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при виконанні судового наказу про стягнення коштів державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з самостійним виконанням боржником вимог виконавчого документу. Однак, як вказує позивач, кошти з розрахункового рахунку Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції м. Одеса на його рахунок згідно наказу №916/3418/13 не поступили, в зв'язку з чим позивачем на підставі ст. ст. 22, 1166, 1173 ЦК України заявлено вимоги про стягнення коштів в сумі 91 633,50 грн. згідно наказу та 49 167,56 грн. втраченої вигоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2016р. відмовлено у прийнятті позовної заяви СФГ "Світанок".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2016р. ухвалу господарського суду Одеської області скасовано, позовні матеріали передано на розгляд місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р. рішення суду скасовано, позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Державного бюджету України на користь С(Ф)Г "Світанок" грошові кошти в сумі 91633,50грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2018р. рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р. у справі №916/219/16 скасовано, а справу №916/219/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) від 29.05.2018р. прийнято справу №916/219/16 до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. позов С(Ф)Г "Світанок" до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про стягнення 140801,06грн. у справі №916/219/16 залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2018р. ухвалу господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. по справі №916/219/16 було скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Одеської області. .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018р., справу №916/219/16 передано на розгляд судді Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 12.12.2018р. прийняла відповідну справу до свого провадження. Розгляд справи визначено здійснювати за привилами загального позовного провадження. При цьому відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області.

02.01.2019р. до суду від Селянського (фермерського) господарства "Світанок" надійшла заява за вх.. №2-5866/18 про залучення співвідповідача та витребування доказів, згідно якого позивач просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2019р. заяву Селянського (фермерського) господарства "Світанок" про залучення співвідповідача від 02.01.2019р. було задоволено. Виключено третю особу Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області зі складу учасників процесу по справі №916/219/16. Залучити Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області до участі у справі №916/216/18 в якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2019р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ч.3 ст. 177 ГПК України.

05.03.2019р. за вх.. №2-982/19 до суду від ПАТ ІМЕКСБАНК надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2019р. заява Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК за вх.. №2-982/19 від 05.03.2019р. про вступ у справу в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №916/219/16 була задоволена. Залучено Публічне акціонерне товариство ІМЕКСБАНК до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи було призначено по суті.

Відповідач 1, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції при новому розгляді відзив на позов або пояснення по суті справи з урахуванням постанови Верховного суду від 30.03.2018р. не надав, підтримав відзив на позов поданий під час попереднього розгляду справи в суді. Згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю. Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області 24.01.2019р. за вх.. №1480/19 надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Представник третьої особи, надав письмові пояснення від 05.03.2019р. які викладені у заяві про вступ до участі у справі в якості третьої особи.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.06.2012 р. по справі № 12/38-НМ стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Імексбанк на користь Селянського (фермерського) господарства Світанок с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область 89 000 грн.

На виконання зазначеної ухвали, 05.12.2012 р. видано відповідний наказ.

15.01.2013р. постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.

12.03.2013р. зазначене виконавче провадження закрито, у зв'язку з виконанням виконавчого документу в повному обсязі.

При цьому, позивач зазначає, що кошти на рахунок СФГ „Світанок не перераховувались.

09.12.2013р. Селянське (фермерське) господарство "Світанок" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк м. Одеса про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2014 р. по справі № 916/3418/13 у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства Світанок с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі №916/3418/13 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" незаконно списані кошти в сумі 89 000,00 грн, 1 720,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 913,50 грн судових витрат за апеляційне провадження.

28.05.2014 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

01.07.2014 р. голова Селянського (фермерського) господарства Світанок с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область звернувся до начальника першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.05.2014 р. по справі № 916/3418/13 про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Імексбанк м. Одеса на користь Селянського (фермерського) господарства Світанокс. Биків, Брусилівський район, Житомирська область незаконно списаних коштів в сумі 89 000,00 грн. незаконно списаних коштів, 1 720,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 913,50 грн. судових витрат за апеляційне провадження.

Стягнуті кошти просив перерахувати на розрахунковий рахунок Селянського (фермерського) господарства Світанок с. Биків, Брусилівський район, Житомирська область № 26001451418, МФО 380805, код 32549072 в Акціонерному товаристві Райффайзен банк Аваль .

Постановою першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 10.07.2014 відкрито виконавче провадження № 43887133 щодо примусового виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2014, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" добровільно виконати у семиденний термін вимоги виконавчого документа, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДВС.

Зазначена постанова надіслана сторонам виконавчого провадження. У зв'язку з відсутністю відомостей щодо отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесені постанови про відкладення виконавчих дій.

10.09.2014 до першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшла заява голови правління Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, чинної на той час).

На підтвердження виконання постанови державного виконавця від 10.07.2014, Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" надано меморіальний ордер від 05.09.2014 № 54062 про перерахування коштів в розмірі 91 633,50 грн на розрахунковий рахунок Селянського (фермерського) господарства "Світанок".

27.11.2014 державним виконавцем на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Селянське (фермерське) господарство "Світанок" подало в Господарський суд Одеської області скаргу на дії органу ДВС, в якій просило визнати недійсною постанову першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП №43887133.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015 визнано недійсною постанову першого Приморського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП №43887133.

17.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 № 16 вирішено розпочати з 27.01.2015 процедуру виведення Акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.

17.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

23.04.2015 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 84 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Акціонерному товаристві "Імексбанк" до 26.05.2015 включно.

27.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 21.05.2015 № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Імексбанк".

02.06.2015 державним виконавцем винесено постанови про поновлення виконавчого провадження, виведення зі складу зведеного виконавчого провадження та про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчий документ спрямовано ліквідатору Акціонерного товариства "Імексбанк".

Копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.06.2015р., згідно відмітки, отримано Головієнко П.В. особисто 03.09.2015р.

Таким чином, після відновлення виконавчого провадження, виконавче провадження було зупинено, відносно Боржника заходи примусового виконання не вживались, грошові кошти: на депозитний рахунок Першого - ВДВС від АТ "Імексбанк" в сумі 91633,50 грн. для подальшого їх перерахування на користь Стягувача, не надходили.

З врахуванням наведеного, позивач зазначає, що внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду, він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, що і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даною позовною заявою для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків ті інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. № 606 ХІV(зі змінами та доповненнями) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Статтею 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" та Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Здійснивши аналіз, указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди, заподіяної, рішеннями, діями (бездіяльністю) державного виконавця відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 08.11.2017 №6-99цс17.

У розумінні приписів наведених норм підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Шкода відшкодовується незалежно від вини таких органів.

Згідно з п. 9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 29.12.2007 р. № 04-5/239 зазначено, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом.

Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015 у справі №916/3418/13 визнано недійсною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП №43887133.

Таким чином, на думку суду факт неправомірності дій державного виконавця встановлено ухвалою господарського суду, що є допустимим доказом з огляду на приписи ст. 121-1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Більш того орган державної виконавчої служби належними та допустимими доказами не довів неможливості примусового виконання судового рішення з причин, що від нього не залежали, а саме у звязку з відсутністю у Публічного акціонерного товариства Імексбанк м. Одеса на час проведення виконавчих дій майна, за рахунок якого мало відбутися виконання судового рішення.

Так, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що жодного доказу вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на пошук майна Публічного акціонерного товариства Імексбанк м. Одеса з дня відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.05.2014 р. по справі № 916/3418/13 до дня введення тимчасової адміністрації, вони не містять.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з дня винесення місцевим господарським судом ухвали від 06.02.2015 р. про задоволення заяви позивача на дії чи бездіяльність державного виконавця до моменту прийняття постанови Правління Національного Банку України від 21.05.2015р. №330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" минуло більш ніж три місяці, проте відділом державної виконавчої служби у цей період, не було здійснено будь яких дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.05.2014 р. по справі № 916/3418/13, що є суттєвим порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження .

Отже, з огляду на те, що бездіяльність державного виконавця підтверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015 р., яка набрала законної сили, а також враховуючи ту обставину, що орган державної виконавчої служби не довів, що на час проведення виконавчих дій боржник не мав майна, за рахунок якого могло бути виконане судове рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Світанок про відшкодування з Державного бюджету України шкоди заподіянної внаслідок бездіяльності державного виконавця в сумі 91 633,50 грн. підлягають задоволенню.

Що до вимог про стягнення з відповідачів грошових коштів у вигляду 3% річних та інфляційних витрат на суму 49 167,56грн. суд зазнає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, що пояснюється таким.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.)

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірні грошові зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Отже, внаслідок неправомірних дій першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції стосовно СФГ Світанок , у дійсній справі виникло зобов'язання з відшкодування шкоди (деліктні правовідносини). Це зобов'язання є одним з видів позадоговірних зобов'язань, до яких застосовуються положення статті 625 ЦК України, з чого випливає обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних витрат, в зв'язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог СФГ Світанок на його користь грошових коштів у вигляду 3% річних та інфляційних витрат на суму 49 167,56грн.

Заперечення відповідачів до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, як вказують відповідачі фактів, які б доводили, що позивачу завдано шкоди саме закінченням виконавчого провадження, а тим паче встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням заподіювана та шкодою (уявною) позивачем до суду не надано.

В той же час, як вже зазначалось вище ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2015 у справі №916/3418/13, якою визнано недійсного постанову першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП № 43887133. В ухвалі Господарського суду Одеської області, від 06.02.2015 зазначено що у відповідності з ч.2 ст.25, ч.1 ст.27 Закону України Про виконавче провадження з підстав невиконання AT Імексбанк у добровільному порядку наказу суду від 28.05.2014 у семиденний термін від дня винесення постанови Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 10.07.2014р., державний виконавець мав на наступний день, тобто, 18.07.2014р. розпочати примусове виконання рішення у справі №916/3 418/13 чого зроблено не було. Натомість, державний виконавець постановами від 17.07.2014р., від 25.07.2014р., від 04.08.2014р., від 14.08.2014р., від 22.08.2104р. неодноразової відкладав проведення виконавчих дій на протязі більш ніж півтора місяці, без надання доказів поважних причин для такого, чим сприяв боржнику у зволіканні виконання наказу.1 суду, що є порушенням прав стягувана - СФГ Світанок . Крім того, постановою першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 27.11.2014 закінчено ВП №43887133 на тій підставі, що боржник самостійно виконав в повному обсязі вимоги виконавчого документа відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону, чинної на той час). Як зазначено Господарським судом Одеської області в ухвалі від 06.02.2015: відповідно до п.8. ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Одночасно, дії по повному фактичному виконанню наказу суду про стягнення коштів передбачають стягнення їх державним виконавцем з боржника та отримання їх стягувачем, але таких заходів Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ вжито не було .

Отже, як свідчать обставини справи та як встановлено ухвалою Господарського суду Одеської області, постанову про закінчення виконавчого провадження №43887133 було прийнято, незважаючи на те, що боржником не було виконано вимог виконавчого документа і відповідне судове рішення залишалось невиконаним.

Так, Господарський суд Одеської області встановив, що передчасними є висновки Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 43887133, а дії згаданого відділу щодо винесення відповідної постанови - неправомірними.

Неправомірність дій державного виконавця була також констатована Верховним Судом у постанові від 30.03.2018 у справі № 916/219/16, який визнав вищезазначену ухвалу допустимим доказом з огляду на приписи ст. 121-1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Як зазначив Верховний Суд, цим спростовується твердження Відповідача 1, що оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця розглядається лише в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Також, зазначеним спростовується твердження Відповідача 2, що визнання постанови про закінчення виконавчого провадження недійсною не свідчить про її незаконність, адже рішення про визнання постанови недійсною безпосередньо означає, що її, було прийнято всупереч вимог закону і такі дії були неправомірними.

Відтак, державним виконавцем не вчинялися дії, спрямовані на виконання наказу №916/3418/13 від 28.05.2014 про стягнення з ПАТ Імексбанк на користь СФГ Світанок грошової суми в розмірі 91 633,50 грн., що, як встановлено судами, є неправомірним та порушує права Позивача.

Щодо причинно-наслідкового зв'язку неправомірних дій Відповідача 1 з завданою шкодою, суд зазначає, що Державним виконавцем не вчинялися дії, спрямовані на виконання наказу №916/3418/13 від 28.05.2014 про стягнення з ПАТ Імексбанк на користь СФГ Світанок грошової суми в розмірі 91 633,50 грн..

Враховуючи той факт, що боржник мав майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений у відповідному судовому рішенні та виконавчому документі (про що свідчить меморіальний ордер від 05.09.2014 № 54062 про перерахування коштів в розмірі 91 633,50 грн на розрахунковий рахунок СФГ- Світанок відкритий в ПАТ Імексбанк ), саме дії державного виконавця призвели до завдання матеріальної шкоди Позивачеві, через те, що ним так і не було отримано суми, присудженої рішенням у справі№916/3418/13.

З огляду на викладене, дії виконавця з закінчення виконавчого провадження та невжиття дій з примусового виконання наказу врешті призвели до остаточної втрати можливості виконання судового рішення на користь СФГ Світанок та неотримання СФГ Світанок грошової суми в розмірі 91 633,50 грн.

Більш того представник відповідача 1, в судовому засіданні підтвердив факт того що рішення суду по справі №916/3418/13 від 28.05.2014р. станом на теперішній час не виконано.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його правіти обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі Іммобільяре Саффі проти Італії , пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції ).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі Антонюк проти України зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні. j Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. j Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції ).

Так, у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та вказав, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні) державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.

Рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року у справі №46852/13 Бурмич та інші проти України є продовженням пілотного рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України . У цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із> найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатимсться на національні органи влади (п. 181).

Отже, внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Позивачеві було завдано шкоду, яка має бути відшкодована державою.

Статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобовязує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Світанок" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (12642, Житомирська область, Брусилівський район, село Биків, код ЄДРПОУ 32549072) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65023, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ 39907570); 2. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області (65023, м. Одеса, вул.. Садова, 1-А) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (12642, Житомирська область, Брусилівський район, село Биків, код ЄДРПОУ 32549072) грошові коши в сумі 91 633 (дев'яносто одну тисячу шістсот тридцять три)грн. 50грн., кошти у вигляді 3% річних та інфляційних витрат в сумі 49 167 (сок дев'ять тисяч сто шістдесят сім)грн. 56 коп. та судовий збір в сумі 2 120 (дві тисячі сто двадцять)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 квітня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна