Рішення

від 17.04.2019 по справі 920/202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.2019 Справа № 920/202/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/202/19

за позовом: Приватного підприємства ГІГІЄНІКС (79010, м. Львів, вул. Садовського, 6, к. 7, код ЄДРПОУ 36027048),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор (40002, м.Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд.127/1, кв. 15, код ЄДРПОУ 40649608)

про стягнення 73 339 грн. 73 коп. заборгованості по договору поставки № 180901 від 06.09.2018р.,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 73 339 грн. 73 коп., з яких: 59 875 грн. 20 коп. основного боргу, 12 933 грн. 04 коп. пені, 531 грн. 49 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №180901 від 06.09.2018 р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого відповідно до видаткової накладної №59 від 24.09.2018 р., чим порушив взяті на себе зобов'язання по договору поставки №180901 від 06.09.2018.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.03.2019 відкрито провадження у справі № 920/202/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначене на 17.04.2019, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 21.03.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, відповідачем у встановлений термін письмового відзиву на позов не подано.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

06 вересня 2018 року між Приватним підприємством ГІГІЄНІКС і Товариством з обмеженою відповідальністю СУМИ-ЦУКОР був укладений Договір поставки № 180901 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити (доставити і передати у власність) відповідачу визначений у п. 1.1.3 цього Договору товар /хімічні реагенти для потреб цукрового заводу/, а відповідач зобов'язався придбати цей товар (прийняти і сплатити за нього певну грошову суму (вартість Товару).

Зі змісту п.1.1.4 Договору вбачається, що Товар поставляється Покупцеві окремими партіями згідно попередніх замовлень (заявок) відповідача на поставку кожної окремої партії товару. Асортимент, кількість та вартість товару кожної окремої поставки (кожної окремої партії товару) визначається Сторонами в процесі укладення специфікації на поставку цієї партії товapу, яка узгоджується і підписується Сторонами додатково і є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 1.1.5. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін в Додатку №1 до цього Договору. Враховуючи те, що Товар має 100% іноземне походження, а відтак Постачальник обтяжений зобов'язаннями перед іноземними контрагентами - постачальниками Товару, - ціни на товар значені в Додатку №1 до цього Договору вказано в іноземній валюті (EUR).

Відповідно до п. 1.2.2. Договору товар передається відповідачу на підставі видаткових накладних відповідно до погоджених сторонами специфікацій.

Пунктом 1.5.2. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний остаточно оплатити отриманий Товар (повністю розрахуватись за поставлений позивачем Товар у розмірі його загальної вартості, що визначена в накладній або іншому документі про приймання-передачу Товару) протягом 20 календарних днів від моменту - фактичного прийняття Товару (розвантаження транспортного засобу і підписання відповідачем накладних або інших документів про приймання-передачу Товару).

Специфікація №1 до Договору була узгоджена та підписана сторонами 07 вересня 2018 року. Згідно цієї Специфікації сторони домовились про поставку товару - ГІГІЄНІЗЕР (дезінфекційний засіб виробництва Higienix, країна походження - Польща) у кількості 420 кг за ціною 118 грн. 20 коп. за кілограм, на загальну суму 59 572 грн. 80 коп. ( у т.ч. ПДВ 9 928 грн. 80 коп.), що еквівалентно 1814,40 євро (в т.ч. ПДВ) за курсом НБУ на 07.09.2018 року. При цьому, сторони Договору погодилися на те, що при зростанні офіційного курсу євро, встановленого НБУ на день проведення розрахунку понад 3%, ціна товару підлягає коригуванню відповідно до зміни курсу, а оплата здійснюється згідно виставленого Постачальником скорегованого рахунку. Строк поставки даної партії товару був узгоджений сторонами - до 01 жовтня 2018 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань поставив відповідачу товар згідно Специфікації № 1 до Договору згідно Видаткової накладної № 59 від 24 вересня 2018 року на суму 59 875 грн. 20 коп. (з урахуванням ПДВ), проте відповідач в обумовлений сторонами строк зобов'язання щодо оплати товару не виконав, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 59 875 грн. 20 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача додатково було надіслано претензію-вимогу №18-12-26 від 26.12.2018 з вимогою про сплату заборгованості в загальному розмірі 59 875 грн. 20 коп. Зазначена претензія отримана відповідачем 02.01.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с.25/, проте вимога залишена відповідачем без відповідного реагування.

Письмовими матеріалами справи підтверджується розмір суми основного боргу 59 875 грн. 20 коп., а саме: видатковою накладною №59 від 24.09.2018, підписаною представниками сторін, а також не заперечується відповідачем, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період: серпень 2018 - жовтень 2018, підписаний представниками сторін.

Враховуючи те, що відповідачем сума основного боргу не сплачена, не подано доказів повернення отриманого товару або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 59 875 грн. 20 коп. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12 933 грн. 04 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 4.1.1. Договору, яким передбачено, що за порушення (прострочення виконання) зобов'язань в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, тобто за перевищення строків, визначених пунктами 1.5.2. і 1.5.2.3. цього Договору Покупець повинен сплатити Постачальникові штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,2 % , проте не більше подвійної ставки НБУ від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення), при цьому, Сторони домовляються про те, що у випадку недостатності суми проведеного відповідачем платежу - для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі (основний платіж,сума доплати (згідно пунктів 1.5.2.1. - 1.5.2.3.) і сума нарахованої неустойки (пені) ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується сума нарахованої неустойки (пені); у другу чергу сплачуться основна сума боргу (сума основного платежу і сума доплати (згідно пунктів 1.5.2.1. - 1.5.2.3.)

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що пеня нарахована позивачем, виходячи з розміру - 0,2 % від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний позивачем невірно, оскільки вірним було б нарахування пені з урахуванням вимог ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6 318 грн. 88 коп., нарахованої за період з 16.10.2018 р. по 30.01.2019 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем арифметично неправильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню - в розмірі 526 грн. 57 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-Цукор (40002, м.Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд.127/1, кв. 15, код ЄДРПОУ 40649608) на користь Приватного підприємства ГІГІЄНІКС (79010, м. Львів, вул. Садовського, 6, к. 7, код ЄДРПОУ 36027048) 59 875 грн. 20 коп. основного боргу, 6 318 грн. 88 коп. пені, 526 грн. 57 коп. - 3% річних, 1 747 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 22.04.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко