Постанова

від 17.04.2019 по справі 910/1973/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1973/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Кириленка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Пінчук В.І.)

від 14.06.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А., Жук Г.А.)

від 21.01.2019,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт",

до акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",

про стягнення 1 374 126,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2018 року ТОВ "Хеліпорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 1 374 126,00 грн, з яких 124 433,62 грн 3% річних та 1 249 692,38 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості за договором поставки № 940 від 31.08.2012, стягнутої рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 83 591,91 грн 3% річних та 674 947,97 грн інфляційних втрат.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що у разі невиконання судового рішення про стягнення з боржника коштів, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Часткове задоволення позову обґрунтовано застосуванням судом наслідків спливу позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує на помилкове стягнення судами 3% річних та інфляційний втрат, які неправомірно нараховані на суми судового збору та 3% річних, стягнутих рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між ТОВ "Хеліпорт" (постачальник) та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (покупець) 31.08.2012 укладено договір поставки № 940, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар відповідно до специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1 103 343,93 грн, який відповідачем було оплачено лише частково на суму 200 000,00 грн, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 903 343,93 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 928 695,52 грн, з яких 903 343,93 грн заборгованості, 18 108,28 грн пені та 7 243,31 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13 задоволено частково позов ТОВ "Хеліпорт", стягнуто з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 903 343,93 грн заборгованості, 7 243,31 грн 3% річних та 18 211,73 грн судового збору.

24.09.2013 на примусове виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13 видано наказ.

Центральним відділом Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим 07.10.2013 відкрито виконавче провадження № 40041299 з виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013.

ТОВ "Хеліпорт" зверталося до Господарського суду Київської області з заявою про видачу дублікату судового наказу у справі № 901/2028/13, в якій вказувало на те, що в результаті тимчасової анексії АР Крим та м. Севастополя було втрачено виконавче провадження № 40041299.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2018 у справі № 901/2028/13 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018) заяву ТОВ "Хеліпорт" про видачу дублікату наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 у справі № 910/2028/13 задоволено, видано дублікат наказу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2013 у справі № 901/2028/13 про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Хеліпорт" 903 343,93 грн заборгованості, 7 243,31 грн 3% річних та 18 211,73 грн судового збору.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та вказаного рішення суду, позивач звернувся з позовом у цій справі про стягнення 124 433,62 грн 3% річних та 1 249 692,38 грн збитків від інфляції, нарахованих за період з 03.09.2013 по 19.02.2018.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з ст. 526 ЦК України, вимоги якої кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13 встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 940 від 31.08.2012, що і стало підставою для задоволення позову про стягнення з відповідача грошових коштів.

Вказаним рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за договором поставки №940 від 31.08.2012 на загальну суму 1 103 343,93 грн, факт настання строку оплати за вказаним договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 903 343,93 грн (з урахуванням часткової оплати на суму 200 000,00 грн).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу в сумі 903 343,93 грн за договором поставки №940 від 31.08.2012, стягнута судовим рішенням від 19.07.2013 у справі №901/2028/13, не була оплачена відповідачем, позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат мало здійснюватись за останні три роки, які передували зверненню позивача з позовом у справі (20.02.2018), тобто з 20.02.2015 по 19.02.2018.

Суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 03.09.2013 по 19.02.2015, стягненню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з неправильним розрахунком позивача та з урахуванням пропуску позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Як правильно зазначив апеляційний господарський суд при здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем до складу основної суми заборгованості (928 798,97 грн), стягнутої судовим рішенням від 19.07.2013 у справі № 901/2028/13 було включено 7 243,31 грн 3% річних та 18 211,73 грн судового збору. На такі суми було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що є неправомірним.

3% річних, стягнутих рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі №901/2028/13, не є простроченням виконання грошового зобов'язання за договором поставки №940 від 31.08.2012, на яке відповідно до ст. 625 ЦК України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати. Окрім того, судовий збір також не є заборгованістю за договором поставки №940 від 31.08.2012.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати лише на суму 903 343,93 грн основної заборгованості відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, керуючись необхідними правовими нормами та зробивши правильні висновки щодо порядку здійснення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, господарські суди помилково стягнули 83 591,91 грн 3% річних та 674 947,97 грн інфляційних втрат, що були нараховані на суму 928 798,97 грн, в яку включено 7 243,31 грн 3% річних та 18 211,73 грн судового збору, окрім 903 343,93 грн основного боргу.

Законним і обґрунтованим є стягнення з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Хеліпорт" 81 300,95 грн 3% річних та 656 450,07 грн інфляційних втрат, нарахованих на 903 343,93 грн основного боргу за період з 20.02.2015 по 19.02.2018.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3, 4 ст. 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Рішення господарських судів в частині вирішення спору про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат підлягають зміні, шляхом зменшення сум стягнення з АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Хеліпорт" інфляційних втрат з 674 947,97 грн до 656 450,07 грн та 3% річних з 83 591,91 грн до 81 300,95 грн.

Також, з урахуванням наявності підстав для зменшення суми інфляційних втрат та 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача, підлягає зміні і рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11 378,10 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, шляхом зменшення їх стягнення з відповідача на користь позивача з 11 378,10 грн до 11066,27 грн.

Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної і касаційної скарг у сумі 1 091,42 грн (467,75 грн за апеляційну скаргу і 623,67грн за касаційну скаргу).

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі за № 910/1973/18 змінити, зменшивши суми інфляційних втрат, що підлягають стягненню з акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" з 674 947,97 грн до 656 450,07 грн та 3% річних з 83 591,91 грн до 81 300,95 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі за № 910/1973/18 в частині стягнення з акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" судового збору за подання позовної заяви змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача з 11 378,10 грн до 11 066,27 грн.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі за № 910/1973/18 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, будинок 3А, кабінет 1, код ЄДРПОУ 35565013) на користь акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) 1 091,42 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач