Рішення

від 18.04.2019 по справі 340/631/18

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/631/18

Провадження № 2/340/31/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Федорчака О.М., Рашковської Л.О.,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Голошинської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовними вимогами до відповідача, третьої особи про визнання незаконними та скасувати рішення шостої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради №4 від 10 листопада 2016 року "Про відміну рішення", та рішення десятої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради від 12 жовтня 2017 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян" в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,0100 га для будівництва гаража гр. ОСОБА_5, жителю с Голошино присілок Тарночки (ланка) Верховинського району, стягнення судових витрат по справі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 в с Голошино, присілок Тарночки, Верховинського району Івано-Франківської області, однак через неправомірні дії Голошинської сільської ради вона позбавлення можливості завершити реєстрацію права власності на дану земельну ділянку. Зокрема, рішенням Голошинської сільської ради від 25 жовтня 2009 року їй було передано у власність земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вона виготовила технічну документацію на дану земельну ділянку, та отримала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вже площею 0,2469 га, що стало підставо для відмови їй у подальшій реєстрації права власності. З приводу даного питання, а саме зміни площі земельної ділянки, вона звернулася до сільського голови Голошинської сільської ради, однак отримала відмову. Також, їй було відмовлено Верховинським відділом Держгеокадастру в Івано-Франківській області та роз'яснено, що такі зміни вносяться на підставі погодженої технічної документації. Однак сільський голова відмовився погоджувати технічну документацію з підстав наявності судових спорів між нею та третьою особою. В червні 2018 року їй стало відомо про те, що оскаржуваним рішенням від 10.11.2016 Про відміну рішення було відмінено попереднє рішення від 25.10.2009 про надання їй земельної ділянки площею 0,24 га у зв'язку із постійними скандалами між родичами ОСОБА_5 та передано земельну ділянку в землі запасу сільської ради. Також 12.10.2017 рішенням Голошинської сільської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 площею 0,0100 га в присілку Тарночки с Голошино. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України вважає дані рішення сільської ради неправомірними, оскільки акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасованими після їх виконання. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з стадії підготовчого засідання.

На підставі ухвали суду від 27.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, просять позов задовольнити. Додатково вказали, що рішенням від 12.10.2017 порушують майнові права позивача, оскільки частину земельної ділянки, яку спочатку передали їй у власність, а згодом неправомірно забрали, в подальшому передали у власність третій особі.

Представник відповідача Голошинської сільської ради, сільський голова Федорчак О.М. проти позову заперечив, додатково пояснив, що оскаржуване рішення сільської ради від 10.11.2016 Про відміну попереднього рішення сільською радою було винесено на тій підставі, що між сторонами існують постійні земельні спори, крім того позивач у визначений рішенням строк не виготовила технічної документації. Також вказав, що дійсно третій особі ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 площею 0,0100 га в присілку Тарночки с Голошино за рахунок земельної ділянки, площею 0,24 га, яку було повернуто у комунальну власність шляхом скасування рішення про передачу її у власність позивача. Однак, вважає таке рішення законним, оскільки на цій ділянці знаходиться господарське приміщення споруджене третьою особою. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Голошинської сільської ради, Рашковська Л.О. проти позову заперечила, вказала, що сільська рада діяла в межах компетенції визначеної Законом України Про місцеве самоврядування та рішень Конституційного Суду України. Також оскаржуваним рішенням, яким ОСОБА_1 було надано земельну ділянку, її також було зобов'язано у місячний термін виготовити технічну документацію у встановленому законом порядку та зареєструвати право власності на неї, чого позивачем зроблено не було. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги заперечив, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що земельну ділянку, площею 0,0100 га йому правомірно надано, оскільки в межах неї знаходиться його господарська будівля.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд позовні вимоги задовольняє виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням сесії п'ятого демократичного скликання Голошинської сільської ради від 25.10.2009 (а.с.13) передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею в тому числі 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі ст.ст.125,126 ЗК України зобов'язано її звернутися в бюро державного кадастру для виготовлення в місячний термін технічної документації на земельну ділянку та подальшим виготовленням державного акту на право власності та провести його державну реєстрацію.

На підставі цього рішення, позивач ОСОБА_1 з метою оформлення права власності на таку земельну ділянку, виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 24.10.2016 здійснила державну реєстрацію земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.14).

Однак, рішенням шостої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради №4 від 10 листопада 2016 року "Про відміну рішення" (а.с.18) винесеного на підставі п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відмінено рішення про надання земельної ділянки цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с Голошино присілок Тарночки, становить 0,24 га, у зв'язку із постійними скандалами між родичами ОСОБА_1. Земельну ділянку в кількості 0,24 га, яка була передана рішенням сесії Голошинської сільської ради від 25 жовтня 2009 року ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: с Голошино присілок Тарночки повернути в землі запасу Голошинської сільської ради.

Рішенням десятої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради від 12 жовтня 2017 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян" (а.с.19) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,0100 га для будівництва гаража гр ОСОБА_5, жителю с Голошино присілок Тарночки (ланка) Верховинського району.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, таких вимог Основного Закону України відповідач не дотримався.

За правилами ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктами 4, 5 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року вказано, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини)

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

При розгляді справи № 6-2510цс15 Верховний Суд України у своїй постанові від 16.12.2015 зробив правовий висновок, відповідно до якого з урахуванням висновку Конституційного Суду України згідно рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009, зазначивши, що з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права. За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

З наведеного вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

З аналізу рішення Голошинської сільської ради від 25.10.2009 (а.с.13) вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішивши безоплатно передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,24 га, тим самим наділив позивача певними суб'єктивними правами щодо набуття у власність нерухомого майна, а в позивача виник законний майновий інтерес щодо прийняття у власність цього майна.

А оскільки, в судовому засіданні безспірно встановлено, що позивач категорично заперечує щодо припинення такого права шляхом повернення земельної ділянки у комунальну власність, тому відповідач, як орган місцевого самоврядування, не вправі скасовувати (відміняти) своє рішення, у зв'язку із чим його рішення від 10.11.2016 Про відміну рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення представників відповідача про те, що орган місцевого самоврядування був наділений правом скасування свого рішення в силу не виконання позивачем вимог припису рішення щодо виготовлення в місячний термін технічної документації на земельну ділянку, оскільки таке рішення стосувалося безоплатного передання у власність позивачу земельної ділянки, а отже являлося актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію в момент його прийняття, тобто в момент реалізації повноважень органом місцевого самоврядування щодо наділення позивача майновими правами, та не могло в подальшому бути скасоване без згоди самої особи.

А припис щодо строків виготовлення технічної документації є лише вимогою органу місцевого самоврядування щодо порядку та строків реалізації особою такого права, однак чинними нормами законодавства не передбачено підстав втрати майнового права внаслідок не дотримання таких строків. В той же час в ході судового розгляду встановлено, що на виконання цього рішення, позивачем вживалися заходи щодо виготовлення та погодження технічної документації, присвоювався кадастровий номер земельної ділянки. Однак, процедура такого погодження та реєстрації речових прав на нерухоме майно не була завершена не з вини позивача, а саме через дії відповідача, які полягали у відмові відповідача в погодженні такої технічної документації, що не заперечується самою стороною відповідача. При цьому, невідповідність у проектній документації та рішенні площі земельної ділянки, не може бути підставою для подальшої відміни рішення, а лише для приведення розмірів та місця розташування земельної ділянки до належних розмірів шляхом внесення відповідних уточнень, пропозицій, погоджень до проектної документації.

Більш того, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення від 10.11.2016, підставою відміни попереднього рішення від 25.10.2009 стали не причини, які наводилися стороною відповідача у справі, а наявність скандалів між родичами ОСОБА_1 , що не передбачено положеннями чинного законодавства України, а тому на переконання суду є окремою підставою для визнання незаконним та скасування цього рішення.

Щодо визнання незаконним та скасування рішення десятої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради від 12 жовтня 2017 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян" в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,0100 га для будівництва гаража гр. ОСОБА_5, жителю с Голошино присілок Тарночки (ланка) Верховинського району, суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що вказане рішення прийняте після скасування цим же органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки, площею 0,24 га, позивачу внаслідок конфліктів з родичами, в тому числі третьою особою ОСОБА_5

Крім цього, в судовому засіданні 21.03.2019 представником відповідача - сільським головою О.Федорчаком визнано той факт, що спочатку земельну ділянку, площею 0,24 га, було надано у власність позивачу ОСОБА_1, однак в подальшому між нею та третьою особою стали виникати конфлікти, оскільки на частину цієї ділянки претендувала третя особа, а тому вони земельну ділянку повернули у комунальну власність. В подальшому із цієї земельної ділянки, її частину площею 0,0100 га вони передали третій особі, так як на ній розташовувалася господарська будівля, щодо якої майнові претензії він мав.

Вказані обставини в судовому засіданні не заперечувалися і третьою особою ОСОБА_5, який вказав, що він побудував гараж на земельній ділянці, на яку претендувала позивач.

Згідно ч.1 ст. 82. ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин, хоча позивачем і не представлено суду жодних письмових доказів, висновків експертиз на підтвердження факту надання третій особі земельної ділянки 0,0100 га за рахунок частини її земельної ділянки, однак в силу визнання цих обставин учасниками справи, а також того, що рішення про надання у власність земельної ділянки позивачу було відмінене внаслідок майнових претензій третьої особи, після чого, третій особі було надано земельну ділянку, площею 0,0100 га в цьому ж присілку, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 (що підтверджується матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5.), слід прийти до переконання про доведеність цих обставин в судовому засіданні.

У зв'язку із цим, слід прийти до переконання про незаконність рішення від 12 жовтня 2017 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян", оскільки відповідач в незаконний спосіб позбавивши майнового права позивача щодо земельної ділянки площею 0,24 га, згодом без жодних законних підстав розпорядився частиною цих прав на користь третьої особи. А тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі між сторонами, у відповідності до вимог 141 ЦПК України на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 1410 гривень 00 копійок та витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката в сумі 1000 гривень 00 копійок. При цьому, незважаючи на те, що стороною позивача доведено належними доказами розмір понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, на загальну суму 3000 грн, однак виходячи із засад співмірності понесених витрат із обсягом послуг наданих адвокатом, складністю послуг, часом затраченим на виконання наданих послуг, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 1000 грн. 00 коп. Понесені відповідачем судові витрати у справі із позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення шостої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради №4 від 10 листопада 2016 року "Про відміну рішення".

Визнати незаконним та скасувати рішення десятої сесії сьомого демократичного скликання Голошинської сільської ради від 12 жовтня 2017 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян" в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,0100 га для будівництва гаража гр ОСОБА_5, жителю с Голошино присілок Тарночки (ланка) Верховинського району.

Стягнути з Голошинської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1410 гривень 00 копійок (одна тисяча чотириста десять гривень нуль копійок) та витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1000 гривень 00 копійок (одну тисячу гривень нуль копійок), а всього в сумі 2410 гривень 00 копійок (дві тисячі чотириста десять гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: Голошинська сільська рада, юридична адреса: с Голошино, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 20549952.

Третя особа: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_1; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.