Рішення

від 22.04.2019 по справі 344/1574/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1574/19

Провадження № 2/344/2324/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

15 квітня 2019 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аресконт» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства «Аресконт» . Вимогами позову позивач просить: стягнути з приватного підприємства Аресконт компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період часу з 01 вересня 2015 року по 12 квітня 2016 року у розмірі 26 948 грн. 04 коп.; стягнути з приватного підприємства Аресконт середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, за період з 13 квітня 2016 року по 18 грудня 2018 року, у розмірі 400 832 грн. 07 коп.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Позивач подав заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі. Просить задовольнити позовні вимоги. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року змінено рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2018 року в частині стягнення з Приватного підприємства Аресконт 101889.30 гривень заборгованості по заробітній платі та судового збору в розмірі 1018.89 гривень. Вирішено стягнути з Приватного підприємства Аресконт (код ЄДРПОУ 33162207, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Дорошенка, 28б) на користь ОСОБА_1 68492 гривні 95 копійок (шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 95 копійок) заборгованості по заробітній платі за період з 1 вересня 2015 по 12 квітня 2016 роки. Стягнуто з Приватного підприємства Аресконт (код ЄДРПОУ 33162207, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Дорошенка, 28б) в дохід держави 684 гривні 93 копійки судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 14-21).

17.12.2018 року ОСОБА_1 надіслав заяву на ім'я директора ПП Аресконт з вимогою провести згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року заборгованість по заробітній платі за період з 01 вересня 2015 року по 12 квітня 2016 року в сумі 68 492 грн. 95 коп., здійснити розрахунок і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку за період з 01 вересня 2015 року по день фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. Також, позивач надіслав на адресу відповідача копію виконавчого листа (а.с. 22, 23, 24).

З долученої позивачем інформації ПАТ КБ ПриватБанк вбачається, що ПП Аресконт перерахувало на рахунок позивача грошові кошти у сумі 68 492,95 грн. (а.с. 25).

Як слідує з матеріалів справи, на звернення позивача, повний розрахунок відповідачем не проведено.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 відповідач не провів остаточного розрахунку з ним у день звільнення та допустив затримку розрахунку. Отже, у позивача виникло право на стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивачем проведено розрахунок, згідно якого загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки (за період з 13 квітня 2016 року по 18 грудня 2018 року) складає 400 832 грн. 07 коп. (595 грн. 59 коп. - заробітна плата за один робочий день х 673 робочих дні).

Відповідно до вимог частини 1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 34 ЗУ "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Ст.1 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст. 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст.3 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір компенсації за затримку виплати заробітної плати становить 26 948 грн. 04 коп.

Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 237-1 КЗпП України, встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 2Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог, передбачених ст. 137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Представленими доказами підтверджується порушення законних трудових прав що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають для цього додаткових зусиль для організації життя, забезпечення усім необхідним для продовження нормальної життєдіяльності.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховано глибину душевних страждань, наслідки, вимушені зміни у житті, та приходить до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодуванням моральної шкоди 7 000 грн.

З огляду на що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь держави підлягають стягненню в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору кошти в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 430 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аресконт» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Аресконт» (код ЄДРПОУ - 33162207) на користь ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1):

компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період часу з 01 вересня 2015 року по 12 квітня 2016 року у розмірі 26 948 грн. 04 коп.;

середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, за період з 13 квітня 2016 року по 18 грудня 2018 року, у розмірі 400 832 грн. 07 коп.;

моральну шкоду у розмірі 7 000 грн.

В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Аресконт» (код ЄДРПОУ - 33162207) на користь держави з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 704 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 22.04.2019 року.