Рішення

від 19.07.2007 по справі 12/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

19.07.2007                                                                                       Справа  № 12/113

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства „ББК”, м. Ужгород

до товариства „Веттштайн –Технік Україна”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 11 246,77 грн.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача –Конч П.І., директор

Від відповідача –  Петрецький С.І. (представник за довіреністю від 02.01.2007 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства „ББК”, м. Ужгород до товариства „Веттштайн –Технік Україна”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 11 246,77 грн.

          Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Позивач підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Водночас, в підсилення доказів надання охоронних послуг підприємству – відповідачу, позивачем надано суду письмові пояснення працівників (підписи яких засвідченні нотаріально у відповідності до ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України) ТОВ „ББК”, (м. Ужгород), і якими надавались послуги охорони згідно укладеного договору за спірний період.

          Представник відповідача, письмовою заявою (вх. № 6765 від 19.07.2007 року), частково визнав основний борг у сумі 7 600 грн., а решту заперечив, однак ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав.

          Представник позивача з огляду добровільного визнання часткового боргу відповідачем та взятого на себе обов'язку в судовому засіданні (ствердженого письмово) перерахувати визнану суму 7 600 грн. на рахунок підприємства – позивача, користуючись своїми правами, визначних ст. 22 ГПК України, та з метою усунення конфліктної ситуації погодився на стягнення 7 600 грн., а в решті позову провадження у справі просить припинити відповідно (п. 1-1) ст. 80 ГПК України.

          В судовому засіданні, на вимогу сторін, з метою надання можливостей добровільного врегулювання спору та виконання положень ст. 33 ГПК України оголошувалась перерва (ст. 77 ГПК України).   

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 11 246,77 грн.  – основного боргу щодо оплати за надані, згідно договорів охорони від 20.11.2002 року, 29.12.2004 року,   послуги по забезпеченню цілісності майна та належного порядку на об'єкті, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

   - банківськими виписками про рух коштів між сторонами за надані послуги;

   -  журналом – ордером за період з 01.01.2005 року по 30.06.2007 рік;

   -  письмовими поясненнями осіб, що надавали послуги охорони, підписи яких засвідченні нотаріально;  

  - розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

                   Заявлені вимоги позивача (листи від 09.12.2005 року, 03.10.2006 року, 27.10.2006 року, 08.05.2006 року, 29.03.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання – кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надані послуги по забезпеченню цілісності майна та належного порядку на об'єкті  (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Однак, враховуючи письмове клопотання позивача (вх. № 6765 від 19.07.2007 року) примусовому стягненню підлягає сума 7 600 грн., а в стягнення решти 3 646,77 грн. – провадження у справі належить припинити відповідно до (п. 1-1) ст. 80 ГПК України, оскільки спір відсутній.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно – правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку – письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг адвокатом (договір від 03.05.2007 року) підлягають відшкодуванню відповідачем

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43; 44; 49; 82 – 84; 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1.          Позов задоволити  частково.

          2. Стягнути з товариства „Веттштайн – Технік Україна ” ( м. Ужгород, вул. Радіщева, 1; код 32145332) на користь товариства „ББК” (м. Ужгород, вул. Можайського, 3/303; код 31266809) суму 7 600 (сім тисяч шістсот грн.) – основного боргу; 1 500 (одну тисячу п'ятсот грн.) – витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги та 112,47 (сто дванадцять грн. 47 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

   3.   В решті позову провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

              Суддя                                                                             Тисянчин В. М.