Рішення

від 19.04.2019 по справі 200/3804/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 р. Справа№200/3804/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року приватне акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат (далі - ПРАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі акту перевірки від 23.10.2018 року №1220/05-99-14-17/00191721 прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 27.11.2018 року №0008771417, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 975 617 грн., з них податкові зобов'язання - 7 317 078 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3 658 539 (три мільйони шістсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. (згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання).

Податкове повідомлення-рішення позивач вважав неправомірним, оскільки воно ґрунтується на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Також зазначав, що правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.

Вважав, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, що зазначені в акті перевірки, обумовлена вчиненням правочинів, спрямованих на досягнення господарської мети, економічної доцільності, а також використанням отриманих товарів у подальшій діяльності підприємства, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами (договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, вимоги на відпуск запчастин з матеріального складу, акти списання, документи щодо розрахунків за товар, тощо), копії яких підприємство надавало під час перевірки, про що також свідчить зміст акту перевірки.

Правочини позивача з його контрагентами були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами (що підтверджувалося також відомостями, які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ та не позбавлені цього статусу на теперішній час, що зокрема підтверджується даними, які були розміщені на офіційному сайті Державної фіскальної служби України в розділі Електронний кабінет платника податків .

Вказане не було враховано при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, оскарженим податковим повідомленням-рішенням через відсутність факту повторності (протягом 1095 днів) визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем протиправно до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України - в розмірі 50 відсотків в сумі 3658539 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач (з урахуванням заяви щодо допущення описки в позовних вимогах) просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 27.11.2018 року №0008771417.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких зазначав, зокрема, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат по операціям з вказаними контрагентами. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів від контрагентів-постачальників, оскільки деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства чи не надані до перевірки.

Нереальність господарських операцій позивача підтверджена відсутністю в ланцюгу постачання фактичного виробника товару.

Крім того деякі документи були складені з порушенням вимог законодавства, а саме товарно-транспорті накладні. Так, на підставі даних АІС Податковий блок встановлено, що контрагентами позивача послуги з перевезення не придбавалися, і встановлено невідповідність між даними, наведеними у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних та даними інформаційних баз даних Податковий блок і наявною базою номерних знаків.

Деякі документи не надані до перевірки, а саме по господарським операціям позивача з ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 не надані документи щодо тимчасового зберігання відповідних обсягів товару, документи щодо якості та українського походження пшениці врожаю 2018 року.

Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС Податковий блок щодо контрагентів позивача, та даними результатів опрацювання податкової інформації, що зібрана іншими податковими органами щодо контрагентів позивача, на підставі чого встановлено, що контрагентами позивача порушувалися норми податкового законодавства. Під час спроби провести зустрічну перевірку деяких контрагентів було встановлено їх відсутність за юридичною адресою.

ТОВ Норд Трейдінг відсутні власні або орендовані основні засоби. Також, у ході досудового розслідування (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000002285 від 18.07.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України) встановлено, що у 2016-2017 роках невстановлені слідством особи створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких ТОВ Норд Трейдінг , з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, шляхом оформлення безтоварних операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, вказані підприємства за адресами не знаходяться, їх місцезнаходження не відоме, у них відсутні трудові ресурси, складські приміщення, витрати на транспортування та зберігання продукції, рух якої відображається у фінансово-господарських документах та документах податкової звітності. По даному кримінальному провадженню ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2018 року в справі №757/15506/18-к накладено арешт на банківські рахунки вказаного контрагента позивача.

ТОВ Дніпрорегіонпостач проходить як сторона у кримінальному провадженні, про яке йдеться в ухвалах Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в справі №201/1352/18, як суб'єкт господарювання, що здійснює фіктивну діяльність, що призводить до ухилення від сплати податків, та у кримінальному провадженні, про яке йдеться в ухвалі Печерського районного суду м. Києва в справі №757/15506/18-к, як суб'єкт господарювання, що здійснює фіктивну пособництво в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, шляхом оформлення безтоварних операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

ТОВ Компанія Керол проходить як сторона у кримінальному провадженні, про яке йдеться в ухвалі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у справі № 201/1608/18, як суб'єкт господарювання, що здійснює фіктивну діяльність, що діє з метою прикриття незаконної діяльності з надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань та переводу безготівкових грошових коштів у готівку.

ТОВ Рістек Груп проходить як сторона у кримінальному провадженні, про яке йдеться в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва в справі №755/9970/18, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 30.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

ТОВ Стікар проходить як сторона у кримінальному провадженні, про яке йдеться в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/9970/18, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 30.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

ТОВ Стейтен ОСОБА_3 проходить як сторона у кримінальному провадженні, про яке йдеться в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/9970/18, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 30.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Вважав, що у зв'язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Вважав, що у відзиві не спростовані доводи позивача щодо фактичних правовідносин позивача з його контрагентами, а також доводи щодо необґрунтованості застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 50 відсотків в сумі 3658539 грн., яка згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України накладається лише при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.

Досліджуючи під час перевірки первинні документи по договорам постачання, що укладені між позивачем та його контрагентами - постачальниками, контролюючий орган в акті перевірки зазначив незначні в розумінні вимог законодавства та характеру фактичних правовідносин позивача та його контрагентів, недоліки в окремих документах (товарно-транспортних накладних), які в свою чергу, не є для позивача первинними документами, оскільки обов'язок з транспортування товару (отже й вирішення питання щодо вибору перевізника, належне документальне оформлення послуг з перевезення, оплата витрат з такого транспортування, тощо) був покладений на підприємства-постачальників.

Щодо відомостей, зазначених контролюючим органом щодо результатів перевірки даних деяких транспортних засобів та суб'єктів господарювання, якими здійснювалося перевезення товарів від окремих постачальників на адресу позивача, то позивач необізнаний про жодні такі обставини їх оформлення, правильності заповнення, тощо, та не може їх ані спростувати ані підтвердити, оскільки, він не вступав в жодні правовідносини з такими особами, тому як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за будь-які неналежні дії третіх осіб, які мали або могли мати місце.

Щодо довіреностей на отримання товару, то Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей визначався Інструкцією, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, дія якої поширювалася на підприємства, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Однак з 01.01.2015 року ця Інструкція втратила чинність, та довіреність не є документом суворої звітності.

Позивачем здійснюється документальний облік виданих ним довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, про що свідчить журнал реєстрації довіреностей, в якому відображено видання конкретних довіреностей (номери та дати зазначалися сторонами у видаткових та товарно-транспортних накладних), який надавався відповідачу.

З огляду на те, що процедура приймання-передачі товару передбачає пред'явлення та передання постачальнику довіреності як документу, що підтверджує повноваження представника покупця, такі довіреності у підприємства (покупця за договорами поставки, правовідносини за якими є предметом розгляду в цій справі) відсутні, оскільки зберігаються у відповідних постачальників.

Сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Посилання відповідачем на процесуальні документи слідчих суддів щодо окремих контрагентів позивача (ухвали слідчих суддів з процесуальних дій, якими не розглядалося питання про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень) вважав неприйнятними, оскільки вони не є належними та допустимими доказами з огляду на вимоги ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому відповідачем на враховано, що згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, і добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог законодавства, контролюючим органом таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Крім того, з доводів відповідача вбачається, що його висновки ґрунтуються на результатах узагальнення інформації, отриманої з податкових баз ДФС, що, в свою чергу, свідчить про те, що первинні документи контролюючим органом не перевірялися, а дані, відображені у них, не співставлялися з даними обліку.

Просив задовольнити позовні вимоги.

Позивач також подав письмові пояснення, в яких зазначав, що прес-форми, що закуповувалися та закуповуються позивачем у суб'єктів господарювання-постачальників, використовуються підприємством у виробничому циклі під час виготовлення вогнетривкої продукції. Прес-форми після їх надходження до матеріального складу підприємства передаються до механічного цеху №2, потреба в яких залежить від необхідності в заміні вже зношених та непридатних до використання відповідних прес-форм. Отримані відповідно до вимог на відпуск запчастин з матеріального складу відповідні прес-форми (у комплекті) у контрагентів використовуються в ремонтно-механічному цеху для збірки та комплектування прескоробок, які потім передаються у вогнетривкий цех №2 для формовки вогнетривких виробів різної конфігурації, які реалізуються споживачам згідно з укладеними договорами.

Прес-форми являють собою стальну відливку (корпус форми - прескоробки) з одним до трьох формуючих гнізд прямокутного січення, стінки яких мають невеликий уклін. В формуючі гнізда вставлені бокові пластини які утримуються нижньою упорною плитою, яка прикріплена до прескоробки. Торцеві пластини монтуються для надійного розкріплення боковими. Верхні та нижні штемпельні пластини мають збірну конструкцію, в основі кожної конструкції є крепіжна плита, пуансон та штемпель. Все це входить до комплекту прес-форм.

Номенклатура прес-форм, що закуповувалася у підприємств-постачальників (наприклад: ШК 35/13592, ШК 28/22474, ШК 37/29913, ШЧУ-41 №2, ШКУ-39 №13, ША 1/32, ШЛ 1,3, ШВНК, ШЦУ-32 №1 та інші) характеризує їх цільове призначення - форму, розмір та технічні характеристики готової продукції, про що свідчить номенклатура вогнетривких виробів, що виготовляються та реалізуються підприємством.

Конфігурація і технічні характеристики прес-форм підтверджуються копіями креслень і технічних характеристик, основні з яких є спільними для прес-форм.

Виробничий цикл з моменту прийняття прес-форми підприємством на матеріальний склад до передання готової продукції (виготовленої з цієї прес-форми) на склад для відвантаження покупцям складає в середньому від 10 до 25 робочих днів - залежно від потреби у формуванні великих партій такої продукції (до 2200 тон) для їх постачання на замовлення покупців.

Так, протягом березня-липня 2018 року відповідно до укладених підприємством із суб'єктами господарювання-покупцями договорів (з урахуванням специфікацій на поставку продукції) позивачем було виготовлено за допомогою отриманих в цей період прес-форм та поставлено готової продукції - 29191,5 тон на загальну суму 221713,2 тис. грн. (в т.ч. ПДВ 20% 31715,5 тис. грн.). Зокрема, зі змісту специфікацій до зазначених договорів вбачається номенклатура готової продукції, що підлягала поставці, і, відповідно, номенклатура запасних частин - прес-форм, що були використані при її виготовленні. Факт реалізації та обсяг поставлених вогнетривких виробів підтверджується відповідними картками рахунку по відповідним контрагентам. Всі прес-форми, закуплені протягом березня-липня 2018 року були використані у виробництві готової продукції, яку протягом цього періоду та після нього реалізовано в повному обсязі кінцевим споживачам.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву та пояснив, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПРАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецької області (Волновасько-Мангушське управління, Волноваська державна податкова інспекція). Є платником, зокрема, податку на додану вартість.

Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.10.2018 року № 1744, направлень на перевірку від 01.10.2018 року №2093 та №2094, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за березень-липень 2018 року , за результатами якої складено акт від 23.10.2018 року №1220/05-99-14-17/00191721.

Актом перевірки встановлено, декларування позивачем податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядок 17 декларацій) за період березень - липень 2018 року всього у розмірі 27690891 грн., у т.ч. за березень 2018 року - 6698281 грн., за квітень 2018 року - 6021620 грн., за травень 2018 року - 6024949 грн., за червень 2018 року - 4804624 грн., за липень 2018 року - 4141417 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ Норд Трейдінг (код ЄДРПОУ 41185522) за березень 2018 року в сумі 382084 грн., ТОВ Дніпрорегіонпостач (код ЄДРПОУ 41331821) за березень 2018 року в сумі 1038300 грн., ТОВ Компанія Керол (код за ЄДРПОУ 41453742) за березень 2018 року в сумі 420792 грн., за травень 2018 року в сумі 233544 грн., за червень 2018 року в сумі 480424 грн., ТОВ Рістек Груп (код ЄДРПОУ 41632595) за березень 2018 року в сумі 426952 грн., ТОВ Стікар (код ЄДРПОУ 41848986) за травень 2018 року в сумі 318678 грн., ТОВ Фінтек ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 41789994) за квітень 2018 року в сумі 998176 грн., за травень 2018 року в сумі 1107677 грн., ТОВ Стейтен ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 41713050) за травень 2018 року в сумі 309248 грн., ТОВ Техпром Груп (код ЄДРПОУ 41798024) за травень 2018 року в сумі 703106 грн., ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 39810576) за червень 2018 року в сумі 85750 грн., ТОВ Ізотранс (код ЄДРПОУ 41128574) за червень 2018 року в сумі 305729 грн., ТОВ Таістас (код за ЄДРПОУ 41753334) за липень 2018 року в сумі 506618 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 17 декларації ПДВ Усього податковий кредит на підставі наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, а також з урахуванням даних Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС Податковий блок (Підсистеми: Аналітична система (автоматизована система Перегляд результатів співставлення ), Єдиного реєстру податкових накладних встановлено завищення відображеного показника у рядку 17 декларацій ПДВ Усього податковий кредит всього в сумі 7317078 грн., у т.ч. за березень 2018 року в сумі 2263128 грн. , за квітень 2018 року в сумі 998176 грн., за травень 2018 року в сумі 2672253 грн., за червень 2018 року в сумі 871903 грн., за липень 2018 року в сумі 506618 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ Норд Трейдінг (код ЄДРПОУ 41185522) за березень 2018 року, ТОВ Дніпрорегіонпостач (код ЄДРПОУ 41331821) за березень 2018 року, ТОВ Компанія Керол (код ЄДРПОУ 41453742) за березень 2018 року, ТОВ Рістек Груп (код ЄДРПОУ 41632595) за березень 2018 року, ТОВ Стікар (код ЄДРПОУ 41848986) за квітень 2018 року, ТОВ Фінтек ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 41789994) за квітень, травень 2018 року, ТОВ Стейтен ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 41713050) за травень 2018 року, ТОВ Техпром Груп (код ЄДРПОУ 41798024) за травень 2018 року, ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 39810576) за червень 2018 року, ТОВ Ізотранс (код ЄДРПОУ 41128574) за червень 2018 року, ТОВ Таістас (код за ЄДРПОУ 41753334) за липень 2018 року - протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання прес-форм у вказаних контрагентів-постачальників і складено первинні документи всупереч норм ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, оскільки відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз. 5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Тому документи, надані до перевірки по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками, не можуть за вимогами п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.

В акті зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1 та 44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.ст.3, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7317078 грн., в т.ч. за березень 2018 року в сумі 2268128 грн., за квітень 2018 року в сумі 998176 грн., за травень 2018 року в сумі 2672253 грн., за червень 2018 року в сумі 871903 грн., за липень 2018 року в сумі 506618 грн.

Позивач скористався правом на подання заперечень на акт перевірки (від 09.11.2018 року вих.№1902), які листом контролюючого органу від 22.11.2018 року №53033/10/05-99-14-17-16 відхилені, а висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 27.11.2018 року №0008771417, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 975 617 грн., з них податкові зобов'язання - 7 317 078 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3 658 539 грн.

Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) застосовано в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання через повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, а саме у зв'язку з прийняттям до цього податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018 року №0001521417, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення (від 27.11.2018 року №0008771417).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 08.02.2019 року № 6381/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Судом також встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача було та є виробництво вогнетривких виробів (код КВЕД 23.20).

Позивач має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, повний технологічний цикл виробництва, починаючи з добутку сировини, завершуючи випуском готової продукції. До складу технологічного циклу входять каоліновий рудник, цех обертових печей для випалу кускового шамоту, два вогнетривких цеха по виробництву вогнетривких виробів, допоміжні цехи та служби.

Позивачем для використання у виробничому циклі - для виробництва вогнетривких керамічних виробів (шамотних) різної конфігурації у контрагентів придбавалися товарно-матеріальні цінності - прес-форми, які не є основними засобами (належать до запасних частин, у зв'язку з чим на них не заводилися інвентарні картки із зазначенням заводських номерів та паспортів).

Мета закупівлі таких прес-форм підтверджується наданими позивачем документами внутрішнього обліку та документами щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства: прибутковими ордерами, вимогами (на відпуск запчастин з матеріального складу), актами на списання (після експлуатації у виробництві використані та непридатні для подальшого використання прес-форми відповідно до вимог законодавства були списані).

Протягом періоду, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені наступні договори, на підставі яких позивач для використання у власній господарській діяльності придбав прес-форми.

Так, 03.01.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Норд Трейдінг (код ЄДРПОУ 41185522) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-21/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 01.03.2018 року №3 до договору; видаткові накладні від 13.03.2018 року №3, від 13.03.2018 року № 4, від 16.03.2018 року № 5, від 19.03.2018 року №6, від 19.03.2018 року № 7, від 19.03.2018 року №8; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 13.03.2018 року №3, від 13.03.2018 року №34, від 16.03.2018 року № 5, від 19.03.2018 року №6, від 19.03.2018 року №7, від 19.03.2018 року №8; довіреність на отримання товару від 13.03.2018 року №3380 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні: від 13.03.2018 року №3, від 16.03.2018 року №5, від 19.03.2018 року №6; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: від 13.03.2018 року №150, від 13.03.2018 року №151, від 16.03.2018 року №165, від 19.03.2018 року №165, від 19.03.2018 року №166, від 19.03.2018 року №167; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 13.03.2018 року №7, від 16.03.2018 року №10, від 19.03.2018 року №11; акт на списання від 19.03.2018 року №1.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (складена картка рахунку по контрагенту) шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 2107142,99 грн. (договори про відступлення права вимоги: від 01.08.2018 року №Юр-260/18; від 03.09.2018 року №Юр-282/18; від 05.09.2018 року №Юр-285/18, що укладений між ТОВ Норд Трейдінг як первісним кредитором, ТОВ Агротранс компані як новим кредитором та позивачем як боржником). Станом на 30.11.2018 року сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 185361,01 грн.

03.01.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Дніпрорегіонпостач (код ЄДРПОУ 41331821) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-20/18 (з урахуванням додаткової угоди до нього від 30.01.2018 року №1), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 12.03.2018 року №3 до договору; видаткові накладні від 13.03.2018 року №7, від 15.03.2018 року № 9, від 15.03.2018 року №10, від 16.03.2018 року №11, від 16.03.2018 року №13, від 16.03.2018 року №14, від 19.03.2018 року № 21, від 19.03.2018 року №27, від 19.03.2018 року №28, від 20.03.2018 року №29, від 22.03.2018 року № 32, від 22.03.2018 року № 33, від 23.03.2018 року № 34, від 23.03.2018 року № 35, від 26.03.2018 року № 36, від 26.03.2018 року № 37, від 29.03.2018 року № 38, від 29.03.2018 року № 39, від 30.03.2018 року №40; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 13.03.2018 року №7, від 15.03.2018 року № 9, від 15.03.2018 року №10, від 16.03.2018 року № 11, від 16.03.2018 року № 13, від 16.03.2018 року № 14, від 19.03.2018 року № 21, від 19.03.2018 року №27, від 19.03.2018 року №28, від 20.03.2018 року №29, від 22.03.2018 року № 32, від 22.03.2018 року №33, від 23.03.2018 року № 34, від 23.03.2018 року № 35, від 26.03.2018 року № 36, від 26.03.2018 року № 37, від 29.03.2018 року № 38, від 29.03.2018 року №39, від 30.03.2018 року №40; довіреність на отримання товару від 13.03.2018 року №3379 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні: від 13.03.2018 року №7, від 15.03.2018 року №9, від 16.03.2018 року №11, від 19.03.2018 року №28, від 20.03.2018 року №29, від 22.03.2018 року №32, від 23.03.2018 року №34, від 26.03.2018 року №36, від 29.03.2018 року №38, від 30.03.2018 року №40; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства:

прибуткові ордери: від 13.03.2018 року№152, від 14.03.2018 року № 153, від 14.03.2018 року №154, від 15.03.2018 року № 159, від 15.03.2018 року № 160, від 16.03.2018 року №162, від 16.03.2018 року №163, від 16.03.2018 року №164, від 19.03.2018 року №169, від 19.03.2018 року №170, від 19.03.2018 року №171, від 20.03.2018 року №172, від 22.03.2018 року №181а, від 22.03.2018 року №182а, від 23.03.2018 року №183, від 23.03.2018 року №184а, від 26.03.2018 року № 186, від 26.03.2018 року №187а, від 29.03.2018 року № 198а, від 29.03.2018 року № 199, від 30.03.2018 року №201; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 13.03.2018 року №7, від 15.03.2018 року № 9, від 16.03.2018 року №10, від 19.03.2018 року № 11, від 20.03.2018 року №12, від 22.03.2018 року №14, від 23.03.2018 року №15, від 26.03.2018 року №16, від 29.03.2018 року №19, від 30.03.2018 року №20; акт на списання від 30.03.2018 року №4.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 2297789,21 грн. (договори про відступлення права вимоги від 02.05.2018 року №Юр-151/18, від 03.05.2018 року №Юр-153/18). Станом на 30.11.2018 сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 3932010,79 грн.

04.01.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Компанія Керол (код ЄДРПОУ 41453742) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-48/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 12.03.2018 року №3 до договору; видаткові накладні від 14.03.2018 року №№ 1, 2, 3, 4, від 15.03.2018 року №№ 5, 6, від 16.03.2018 року №7, від 20.03.2018 року №№13, 14, від 21.03.2018 року №№15-24, від 22.03.2018 року №25, від 23.03.2018 року №26, від 26.03.2018 року №27, від 27.03.2018 №№28, 29, 30, від 28.03.2018 року №№31, 32, 33, від 29.03.2018 року №34, від 30.03.2018 №№35, 36, 37; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 14.03.2018 року №№1, 2, 3, 4 від 15.03.2018 року №№ 5, 6, від 16.03.2018 року №7, від 20.03.2018 року №№13, 14, від 21.03.2018 року №№15-24, від 22.03.2018 року №25, від 23.03.2018 року №26, від 26.03.2018 року №27, від 27.03.2018 року №№28, 29, 30, від 28.03.2018 року №№31, 32, 33, від 29.03.2018 року №34, від 30.03.2018 року №№35, 36, 37; довіреність на отримання товару від 14.03.2018 року №3382 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні: від 14.03.2018 року №1, від 15.03.2018 року №6, від 16.03.2018 року №7, від 20.03.2018 року №13, від 21.03.2018 року №№15, 17, від 22.03.2018 року №25, від 23.03.2018 року №26, від 26.03.2018 року №27, від 27.03.2018 року №28, від 28.03.2018 року №31, від 29.03.2018 року №34, від 30.03.2018 року №35; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: від 14.03.2018 року №№153, 154, 155, 156; від 15.03.2018 року №№157, 158, від 16.03.2018 року №161, від 20.03.2018 року №№173, 174, від 21.03.2018 року №№175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 195, 196, 182, від 22.03.2018 року №183, від 23.03.2018 року №184, від 26.03.2018 року №185, від 27.03.2018 року №№187, 188, 197, від 28.03.2018 року №№189, 190, 191, від 29.03.2018 року №198, від 30.03.2018 року №№192, 193, 194; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 14.03.2018 року №8, від 15.03.2018 року №9, від 16.03.2018 року №10, від 21.03.2018 року №13, від 26.03.2018 року №16, від 27.03.2018 року №17, від 03.05.2018 року №2, від 07.05.2018 року №7, від 11.05.2018 року №8, від 14.05.2018 року №9, від 16.05.2018 року №10, від 18.05.2018 року №13; акти на списання від 26.03.2018 року №2; від 18.05.2018 року №2.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за вказаним договором товар після складення акту перевірки від 23.10.2018 року, шляхом безготівкового розрахунку (платіжним дорученням від 06.11.2018 року №8431 на суму 84456,38 грн.) та відступлення права вимоги на загальну суму 6468595,69 грн. (договори про відступлення права вимоги від 01.11.2018 року №Юр-318/18, від 06.11.2018 року № Юр-323/18); розрахунки тривають.

26.02.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Рістек Груп (код ЄДРПОУ 41632595) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-97/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 26.02.2018 року №1 до договору; видаткові накладні від 01.03.2018 року №3, від 02.03.2018 року № 4, від 05.03.2018 року №5, від 06.03.2018 року №6, від 12.03.2018 року №12; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 01.03.2018 року №3, від 02.03.2018 року № 4, від 05.03.2018 року №5, від 06.03.2018 року №6, від 12.03.2018 року №7; довіреність на отримання товару від 01.03.2018 року №3353 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні: від 01.03.2018 року №Р30, від 02.03.2018 року №Р35, від 05.03.2018 року №Р48, від 06.03.2018 року №Р57, від 12.03.2018 року №Р63; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 01.03.2018 року №140, від 02.03.2018 року №142, від 05.03.2018 року №144, від 06.03.2018 року №146, від 12.03.2018 року №149; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу) від 01.03.2018 року №1, від 02.03.2018 року №2, від 05.03.2018 року №3, від 06.03.2018 року №4, від12.03.2018 року №6; акт на списання від 27.03.2018 року №3.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 445195,44 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Станом на 30.11.2018 року сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 2 116 516,56 грн.

02.04.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Стікар (код ЄДРПОУ 41848986) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-122/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація №1 від 02.04.2018 р. до договору; видаткові накладні від 02.04.2018 року № 1, від 03.04.2018 року № 2, від 04.04.2018 року №3, від 05.04.2018 року №4, від 06.04.2018 року №5, від 12.04.2018 року №6, від 13.04.2018 року №7; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 02.04.2018 року №2, від 03.04.2018 року №3, від 04.04.2018 року №4, від 05.04.2018 року №5, від 06.04.2018 року №6, від 12.04.2018 року №7, від 13.04.2018 року №8; довіреність на отримання товару від 02.04.2018 року №3456 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні від 02.04.2018 року №Р1, від 03.04.2018 року №Р2, від 04.04.2018 року №Р3, від 05.04.2018 року №Р4, від 06.04.2018 року №Р5, від 12.04.2018 року №Р6, від 13.04.2018 року №Р7; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери №208 від 02.04.2018 року, від 03.04.2018 року №214, від 04.04.2018 року №219, від 05.04.2018 року №226, від 06.04.2018 року №232, від 12.04.2018 року №243, від 13.04.2018 року №244; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу) від 03.05.2018 року №2, від 07.05.2018 року №7, від 11.05.2018 року №8, від 14.05.2018 року №9, від 16.05.2018 року №10; акт на списання від 18.05.2018 року №3.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 184317,32 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, та шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 6889,72 грн. (договір про відступлення права вимоги від 14.08.2018 року №Юр-268/18). Станом на 30.11.2018 року сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 1 720 863,36 грн.

02.04.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Фінтек ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 41789994) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-131/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікації від 02.04.2018 року №1, від 02.05.2018 року №2 до договору; видаткові накладні від 02.04.2018 року №№ 6, 36, від 03.04.2018 року №№ 8, 28, 33, від 04.04.2018 року №№12, 37, від 05.04.2018 року №№9, 13, 14, від 06.04.2018 року №№29, 35, 38, від 10.04.2018 року №№10, 11, 15, від 11.04.2018 року №№18, 16, 17, 34, від 26.04.2018 року №№59, 60, від 02.05.2018 року №5, від 03.05.2018 року №№1, 2, 19, від 04.05.2018 року №3, від 07.05.2018 року №№4, 5, від 16.05.2018 року №№21, 27, 28, від 17.05.2018 року №№ 24, 30, 31, від 18.05.2018 року №22, 33, 34, від 21.05.2018 року №25, від 22.05.2018 року №№23, 26; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 02.04.2018 року №№6, 36, від 03.04.2018 року №№ 8, 28, 33, від 04.04.2018 року №№12, 37, від 05.04.2018 року №№9, 13, 14, від 06.04.2018 року №№29, 35, 38, від 10.04.2018 року №№10, 11, 15, від 11.04.2018 року №№18, 16, 17, 34, від 26.04.2018 року №№59, 60, від 02.05.2018 року №5, від 03.05.2018 року №№1, 2, 19, від 04.05.2018 року №3, від 07.05.2018 року №№4, 15, від 16.05.2018 року №№21, 27, 28, від 17.05.2018 року №№ 24, 30, 31, від 18.05.2018 року №22, 33, 34, від 21.05.2018 року №25, від 22.05.2018 року №№23, 26; довіреність на отримання товару від 02.04.2018 року №3452 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні: від 02.04.2018 року №6, від 03.04.2018 року №8, від 04.04.2018 року №12, від 05.04.2018 року №9, від 06.04.2018 року №29, від 10.04.2018 року №10, від 11.04.2018 року №16, від 26.04.2018 року №59, від 02.05.2018 року №5, від 03.05.2018 року №7, від 04.05.2018 року №3, від 07.05.2018 року №4, від 16.05.2018 року №21, від 17.05.2018 року №24, від 18.05.2018 року №22, від 21.05.2018 року №25, від 22.05.2018 року №23; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 02.04.2018 року №№204, 206, від 03.04.2018 року №№209, 210, 211, від 04.04.2018 року №№215, 216, від 05.04.2018 року №№221, 222, від 06.04.2018 року №№229, 230, 231, від 10.04.2018 року №№233, 234, 235 , від 11.04.2018 року №№ 238, 239, 240, 241, від 26.04.2018 року №№257, 258, від 02.05.2018 року №261, від 03.05.2018 року №№262, 263, 264, від 04.05.2018 року №265, від 07.05.2018 року №№268, 269, від 16.05.2018 року №№270, 271, 272 , від 17.05.2018 року №№278, 279, 280, від 18.05.2018 року №№283, 284, 285, від 21.05.2018 року №286, від 22.05.2018 року №№291, 292; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу) від 02.04.2018 року №1, від 03.04.2018 року № 2, від 04.04.2018 року №4, від 05.04.2018 року № 5, від 06.04.2018 року №6, від 10.04.2018 року № 7, від 11.04.2018 року № 8, від 26.04.2018 року № 13, від 02.05.2018 року № 1, від 03.05.2018 року № 3, від 04.05.2018 року № 4, від 16.05.2018 року №11, від 17.05.2014 року №12, від 18.05.2018 року № 14, від 21.05.2018 року № 15, від 22.05.2018 року № 16; акти на списання від 27.04.2018 від 02.05.2018 року № 3, від 27.05.2018 від 02.05.2018 року № 6.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 2544021,34 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, та шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 10089608,56 грн. (договори про відступлення права вимоги від 06.08.2018 року №Юр-262/18, від 29.08.2018 року № Юр-279/18, від 31.08.2018 року № Юр-281/18, від 04.09.2018 року № Юр-283/18). Станом на 30.11.2018 року сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 1488,10 грн.

21.05.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Стейтен ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 41713050) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-200/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 21.05.2018 року №1 до договору; видаткові накладні від 23.05.2018 року №№73, 74, від 24.05.2018 року №№75, 76, від 25.05.2018 року №№77, 78, від 28.05.2018 року №79; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 23.05.2018 року №№73, 74, від 24.05.2018 2018 року №№75, 76, від 25.05.2018 року №№77, 78, від 28.05.2018 року №79; довіреність на отримання товару від 23.05.2018 року №3644 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні від 23.05.2018 року №74, від 24.05.2018 року №75, від 25.05.2018 року №77, від 28.05.2018 року №79; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: від 23.05.2018 року №№293, 294, від 24.05.2018 року №№295, 296, від 25.05.2018 року №№297, 298, від 26.05.2018 року №299; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 23.05.2018 року №17, від 24.05.2018 року №18, від 25.05.2018 року №19, від 26.05.2018 року №20; акт на списання від 26.05.2018 року №5.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 150000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, та шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 35548,80 грн. (договір про відступлення права вимоги від 14.08.2018 року №Юр-267/18). Станом на 30.11.2018 року сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 1 669 939,20 грн.

02.05.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Техпром Груп (код ЄДРПОУ 41798024) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-199/18, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 02.05.2018 року №1 до договору; видаткові накладні від 02.05.2018 року №№4, 6, від 05.05.2018 року №№5, 11, від 16.05.2018 року №№15, 16, від 17.05.2018 року №№17, 23, 26, від 18.05.2018 року №№18, 27, від 21.05.2018 року №№ 19, 20, від 22.05.2018 року №№21, 22; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 02.05.2018 року №№4, 6, від 05.05.2018 року №№ 5, 11, від 16.05.2018 року №№15, 16, від 17.05.2018 року №№17, 23, 26, від 18.05.2018 року №№18, 27, від 21.05.2018 року №№ 19, 20, від 22.05.2018 року №№21, 22; довіреність на отримання товару від 02.05.2018 року №3568 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні від 02.05.2018 року №4, від 05.05.2018 року №5, від 16.05.2018 року №15, від 17.05.2018 року №23, від 18.05.2018 року №18, від 19.05.2018 року №19, від 22.05.2018 року №21; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 02.05.2018 року №№259, 260, від 05.05.2018 року №№266, 267, від 17.05.2018 року №275, від 18.05.2018 року №№281, 282, від 21.05.2018 року №№287, 288, від 22.05.2018 року №№289, 290; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 02.05.2018 від 02.05.2018 року №1, від 05.05.2018 від 02.05.2018 року № 5, від 16.05.2018 від 02.05.2018 року № 11, від 17.05.2018 від 02.05.2018 року № 12, від 18.05.2018 від 02.05.2018 року № 14, від 21.05.2018 від 02.05.2018 року № 15, від 22.05.2018 від 02.05.2018 року № 16; акт на списання від 23.05.2018 від 02.05.2018 року № 4.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 387372,90 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Станом на 30.11.2018 року сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 3831263,10 грн.

01.06.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Ізотранс (код ЄДРПОУ 41128574) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-223/18, згідно з умовами якого згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 01.06.2018 року №1 до договору; видаткові накладні від 01.06.2018 року №36, від 04.06.2018 року №37, від 05.06.2018 року №38, від 06.06.2018 року №39, від 07.06.2018 року №40, від 08.06.2018 року №41; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 01.06.2018 року №36, від 04.06.2018 року №37, від 05.06.2018 року №38, від 06.06.2018 року №39, від 07.06.2018 року №40, від 08.06.2018 року №41; довіреність на отримання товару від 01.06.2018 року №3675 (витяг з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні: від 01.06.2018 року №36, від 04.06.2018 року №36, від 05.06.2018 року №38, від 06.06.2018 року №39, від 07.06.2018 року №40, від 08.06.2018 року №41; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 01.06.2018 року №300, від 04.06.2018 року №301, від 05.06.2018 року №302, від 06.06.2018 року №303, від 07.06.2018 року № 304, від 08.06.2018 року № 305; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 01.06.2018 року № 1, від 04.06.2018 року № 2, від 05.06.2018 року № 3, від 06.06.2018 року №4, від 07.06.2018 року № 5, від 08.06.2018 року № 6;акт на списання від 20.06.2018 року № 1.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 192609,27 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, та шляхом відступлення права вимоги на загальну суму 1003788 грн. (договір про відступлення права вимоги від 02.10.2018 року №Юр-298/18, від 19.11.2018 року № Юр-331/18). Станом на 30.11.2018 сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 637976,73 грн.

10.07.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Таістас (код ЄДРПОУ 41753334) як постачальником укладено договір поставки №ЮР-246/18, згідно з умовами якого згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товарно-матеріальні цінності за ціною, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 10.07.2018 року №1 до договору; видаткові накладні від 16.07.2018 року №83, від 17.07.2018 року №84, від 18.07.2018 року №85, від 19.07.2018 року №86, від 20.07.2018 року №87, від 23.07.2018 року №88, від 24.07.2018 року №89; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 16.07.2018 року №83, від 17.07.2018 року №84, від 18.07.2018 року №85, від 19.07.2018 року №86, від 20.07.2018 року №87, від 23.07.2018 року №88, від 24.07.2018 року №89; довіреність на отримання товару від 16.07.2018 року №3842 (витягом з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні від 16.07.2018 року №83, від 17.07.2018 року №84, від 18.07.2018 року №85, від 19.07.2018 року №86, від 20.07.2018 року №87, від 23.07.2018 року №88, від 24.07.2018 року №89; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених товарно-матеріальних цінностей у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери від 16.07.2018 року №329, від 17.07.2018 року №330, від 18.07.2018 року №331, від 19.07.2018 року №332, від 20.07.2018 року №334, від 23.07.2018 року №335, від 24.07.2018 року №333; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу): від 16.07.2018 року № 1, від 17.07.2018 року № 2, від 18.07.2018 року № 3, від 19.07.2018 року № 4, від 20.07.2018 № 5 року, від 23.07.2018 року № 6, від 24.07.2018 року № 7; акт на списання від 24.07.2018 року № 2.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту станом на 01.03.2019 року) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 1085306,88 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Станом на 30.11.2018 сума заборгованості позивача за отримані від контрагента товари становила 1954401,12 грн.

Як вже зазначалося по всім вказаним договорам із зазначеними контрагентами позивач для використання у власній господарській діяльності придбав прес-форми.

По прес-формам, що закуповувалися позивачем по договорам з його контрагентами, надані основні технічні характеристики з кресленнями конфігурацій прес-форм, а саме технічні характеристики: комплектів прес-форм для виготовлення повітрянагрівальних вогнетривів марок ШВНК, ШВНК-42; комплектів прес-форм для виготовлення коксових вогнетривів марки ШК 28; комплектів прес-форм для виготовлення нормальних вогнетривів марки Ш 1 №5; комплектів прес-форм для виготовлення ковшевих вогнетривів марки ШКУ-39; комплектів прес-форм для виготовлення доменних вогнетривів марки ШПД-39; комплектів прес-форм для виготовлення чугуновозних вогнетривів марки ШЧУ-41.

Придбані позивачем у підприємств-постачальників товарно-матеріальні цінності (прес-форми) позивачем були використані для виробництва власної вогнетривкої продукції, про що свідчать відповідні первинні та бухгалтерські документи по кожному з контрагентів (документи внутрішнього обліку, які зазначалися: прибуткові ордери, вимоги на відпуск запчастин з матеріального складу, акти на списання використаних та непридатних для використання у подальшому прес-форм).

Виготовлена за допомогою прес-форм власна вогнетривка продукція, номенклатура якої відповідала номенклатурі прес-форм, в подальшому була реалізована покупцям такої продукції (третім особам) відповідно до укладених договорів, основними з яких були наступні:

- договір від 11.10.2016 року №4364-Юр-393/16, що укладений між позивачем як постачальником та приватним акціонерним товариством Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат як покупцем (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, додаткова угода №2 до договору від 06.12.2017 року, специфікація від 28.03.2018 року №6);

- договір від 12.11.2015 року №Юр-19/16, що укладений між позивачем як продавцем та ПАТ Красноармійський динасовий завод як покупцем (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, додаткові угоди до договору від 15.12.2016 року №1, від 06.12.2017 року №2, специфікація від 26.06.2018 року №9);

- договір поставки від 02.01.2018 року №М-1/18-Юр-16/18, що укладений між позивачем як постачальником та ТОВ Гір-Інтернешнл як покупцем (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, специфікація №6 на поставку певної продукції у січні - липні 2018 року, специфікація №13 на поставку певної продукції у січні - березні 2018 року, специфікація №14 на поставку певної продукції у січні - березні 2018 року, специфікація №18 на поставку певної продукції у лютому - березні 2018 року, специфікація №21 на поставку певної продукції у лютому 2018 року, специфікація №23 на поставку певної продукції у лютому 2018 року, специфікація №27 на поставку певної продукції у лютому - квітні 2018 року, специфікація №34 на поставку певної продукції у квітні - травні 2018 року, специфікація №38 на поставку певної продукції у березні - квітні 2018 року, специфікація №50 на поставку певної продукції у квітні - травні 2018 року, специфікація №51 на поставку певної продукції у квітні - травні 2018 року, специфікація №62 на поставку певної продукції у травні - липні 2018 року, специфікація №63 на поставку певної продукції у травні - вересні 2018 року);

- договір поставки від 02.01.2018 року №О-1/18-Юр-17/18, що укладений між позивачем як постачальником та ТОВ Гір-Інтернешнл як покупцем (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, специфікація №125 на поставку певної продукції у квітні 2018 року, специфікація №127 на поставку певної продукції у квітні 2018 року, специфікація №190 на поставку певної продукції у травні 2018 року, специфікація №192 на поставку певної продукції у травні 2018 року, специфікація №204-а на поставку певної продукції у червні 2018 року, специфікація №212 на поставку певної продукції у червні 2018 року, специфікація №327 на поставку певної продукції у серпні 2018 року, специфікація №317на поставку певної продукції у серпні 2018 року, специфікація №264 на поставку певної продукції у липні 2018 року, специфікація №288 на поставку певної продукції у липні 2018 року);

- договір комісії від 18.03.2013 року №Юр-196/13, що укладений між позивачем як комітентом та ТОВ Гір-Інтернешнл як комісіонером (під час виконання вказаного договору оформлені, зокрема, додаткова угода до договору від 06.12.2017 року №21, специфікація від 26.02.2018 року №248, специфікація від 19.03.2018 року №252, специфікація від 08.05.2018 року №260, специфікація від 10.05.2018 року №262, специфікація від 04.07.2018 року №276.

З метою отримання прибутку позивач придбав, а потім реалізував товар - пшеницю на підставі договору, що укладений з ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 .

Так, 15.06.2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 39810576) як постачальником укладено договір поставки №10, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (пшеницю) за ціною, кількістю, що вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим договором.

Під час виконання умов вказаного договору оформлені наступні первинні документи: специфікація від 15.06.2018 року №1 до договору; видаткові накладні від 16.06.2018 року №1606/001, від 16.06.2018 року №1606/002, від 24.06.2018 року №2406/002; акти прийому-передачі від 16.06.2018 року №1606/001, від 16.06.2018 року №1606/002, від 24.06.2018 року №2406/002; податкові накладні (з квитанціями про їх прийняття та реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних) на відповідну суму ПДВ, а саме: від 16.06.2018 року №4, від 16.06.2018 року №5, від 24.06.2018 року №25; довіреність на отримання товару від 16.06.2018 року №3738 (витягом з журналу реєстрації довіреностей); товарно-транспортні накладні від 16.06.2018 року №125-7159, від 16.06.2018 року №125-7152, від 16.06.2018 року №125-7156, від 24.06.2018 року №125-7231; квитанції до кожної товарно-транспортної накладної з показниками якості, що видані за результатами аналізів лабораторії Порту/Терміналу в місці призначення - на ваговій ТОВ МСП Ніка-Тера (підтверджує проведення перевірки якості лабораторією за методами, передбаченими ДСТУ 3768-2010 Національний стандарт України. Пшениця. Технічні умови ); довідка про походження товару від 25.06.2018 року №2506/18-1, видана позивачу ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 (відповідно до довідки реалізована позивачу пшениця є врожаєм 2018 року, вирощена на полях товаровиробників Полтавської обл. та придбана у ТОВ Аліас Сейл ); документи щодо внутрішнього обліку та подальшої реалізації товару: прибуткові ордери від 16.06.2018 року № 306, від 16.06.2018 року № 307, від 24.06.2018 року № 326.

Позивачем проведено повний розрахунок за отриманий за договором товар (картка рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 7801837,44 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Придбану позивачем пшеницю реалізовано (експортовано) іноземному суб'єкту господарювання - Ingrain s.r.o. (Чеська Республіка) - відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ Компанія Агро-сервіс Трейд (код за ЄДРПОУ 40042554) договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 15.06.2018 року №10 (акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 16.06.2018 року, 24.06.2018 року) та специфікації № IV від 15.06.2018 року до договору комісії.

Комісіонер, в свою чергу, реалізував товар третій особі, що підтверджується контрактом від 15.06.2018 року №2/0618-ДОАТ, що укладений між ТОВ Компанія Агро-сервіс Трейд та Ingrain s.r.o. (Чеська Республіка), специфікацією № IV від 15.06.2018 року до контракту, актами передання права власності на товар від 16.06.2018 року та від 24.06.2018 року, вантажними митними деклараціями (форма МД-2) №UА504060/2018/002319 та №UА504060/2018/002540.

З огляду на те, що придбану у ТОВ Аграрна компанія Дніпро ОСОБА_3 продукцію в той же день (в день її поставки) було передано на комісію з подальшою реалізацією комісіонером третій особі, тому позивач не організовував зберігання цього товару та не укладав відповідного договору з цього питання.

Постачання товару по усім вказаним договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами-постачальниками, про які йдеться у даній справі, здійснювалося постачальниками (в т.ч. із залученням ними перевізників, про що свідчать відомості із товарно-транспортних документів) безпосередньо на склад покупця - ПРАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат в смт.Володимирівка Волноваського району Донецької області, за рахунок постачальників.

Судом також встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було.

Судом досліджено Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що в кримінальних провадженнях, де згадуються контрагенти позивача, про які йдеться в акті перевірки, та в кримінальних провадженнях, на які посилався відповідач при розгляді судом даної адміністративної справи, вирок суду не винесений.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані необхідні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема довіреності на отримання товару по всім контрагентам (були надані витяги з належним чином оформленого журналу реєстрації довіреностей, які підтверджують факт видачі довіреностей), тощо не спростовує реальність господарських операцій.

Посилання відповідача на необхідність надання документів щодо тимчасового зберігання пшениці у позивача є неприйнятними, оскільки придбану у контрагента пшеницю в той же день (в день її поставки) позивачем було передано на комісію з подальшою реалізацією комісіонером третій особі, що виключало необхідність зберігання цього товару позивачем.

Сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 в справі №813/123/16.

Надання або ж ненадання технічних характеристик на товар не може свідчити про наявність або відсутність господарських операцій по укладеним позивачем договорам.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 в справі №816/909/17, від 05.02.2019 в справі №813/123/16.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем помилково застосовані наведені положення законодавства, оскільки правові підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість були відсутні.

Крім того, з розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 50% застосовано у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018 року №0001521417 з податку на додану вартість.

Разом з тим, вказане податкове повідомлення-рішення рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року в справі №805/1877/18-а, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 року, скасовано.

Вказане судове рішення на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення в даній адміністративній справі набрало законної сили.

Крім того, відповідно до вимог п.56.15 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Отже, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення правові підстави для застосування до позивача будь-якої штрафної (фінансової) санкції (штрафу), в тому числі в розмірі 50% були відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення щодо позивача як платника податків податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат (85721, Донецька обл., Волноваський р-н, смт. Володимирівка, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 00191721) до Головного управління ДФС у Донецькій області (85612, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецької області від 27.11.2018 року №0008771417.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецької області (Донецька обл., м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат (85721, Донецька обл., Волноваський р-н, смт. Володимирівка, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 00191721) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 22 квітня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.