Рішення

від 11.04.2019 по справі 260/1374/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1374/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - ОСОБА_1,

відповідача: представник - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпатнерудпром" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Закарпатнерудпром" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 року №0006341401, №0006331401 та №0006361401; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006381410 від 20.11.2018 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем та штрафними санкціями в розмірі 22617,50 грн.; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006371410 від 20.11.2018 р. в частині застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН в розмірі 584,76 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем укладено договір позики №11/11/02 з нерезидентом - компанією Bay Commercial Limited, належним чином зареєстрований у Національному банку України. 16 грудня 2015 року позикодавець уклав договір про відступлення №1 з компанією STRUCTURE HAMPHREY CORP, за яким кредитор відступив на користь нового кредитора усі права і зобов'язання стосовно боржника за договором позики №11/11/02. У зв'язку з укладенням договору відступлення було укладено додаткову угоду від 16.12.2015 р. до договору позики №11/11/02, якою сторони підтвердили заміну сторони в зобов'язанні з компанії Bay Commercial Limited на компанію STRUCTURE HAMPHREY CORP. Проте, у зв'язку з не проведення реєстрації додаткової угоди від 16.12.2015 р. в Національному банку України, контролюючим органом зроблено висновок про те, що сума позики, відступлена компанією Bay Commercial Limited, не підлягає погашенню, а зобов'язання перед компанією STRUCTURE HAMPHREY CORP. не може бути визнано, а тому така сума є доходом позивача, який не був відображений у фінансовій звітності. Такі висновки вважає помилковими з огляду на те, що в чинному законодавстві не було чіткого формулювання щодо обов'язковості реєстрації договору відступлення права вимоги в НБУ, а фіскальний орган позбавлений права визнавати угоди недійсними. Звертає також увагу суду на те, що згідно з договором позики №11/11/02 з наступними змінами кінцевий строк погашення такої є 11 листопада 2020 року, а отже строк повернення заборгованості ще не настав. Стосовно нарахованого податку на нерухоме майно зазначає, що такий сплачується тільки власниками нерухомості. Однак у період 2015 - 2017 рр. позивач не був власником такого об'єкту, оскільки право власності на нього не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому, відповідно, не був зобов'язаний сплачувати такий податок. Стосовно донарахованого зобов'язання з податку на додану вартість зазначає, що відповідач про прийняті за результатами адміністративного оскарження нового податкового повідомлення-рішення допустив арифметичну помилку. Окрім того, не було враховано надані до перевірки акти списання основних засобів та те, що витрати на забезпечення працівників у робочий час питною водою та миючими засобами повинні включатися до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження. Звертає увагу суду на ту обставину, що наявність у позивача всіх первинних документів контролюючим органом не заперечується.

Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи обставинами, наведеними в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позові б/н від 14.01.2019 р., та просила суд у задоволенні позову відмовити. Так, зокрема, зазначила, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено не включення позивачем в дохід кредиторську заборгованість перед Компанією Bay Commercial Limited в сумі 328894,82 дол. США. Вважає, що договори про відступлення №1 від 16.12.2015 р., який укладено між Компанією Bay Commercial Limited та Компанією STRUCTURE HAMPHREY CORP, та додаткова угода від 12.11.2015 р. до договору позики від 11.11.2002 р. №11/11/02 не є належними доказами протиправності оскарженого рішення, оскільки такі не зареєстровані в НБУ, а отже не набули чинності. Окрім того, проведеною перевіркою встановлено наявність у ПАТ "Закарпатнерудпром" нерухомого майна, зданого в експлуатацію, що підлягає оподаткуванню та яке знаходиться на території Сокирницької сільської ради Хустського району, у зв'язку з чим позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано податок на додану вартість зазначає наступне. Перевіркою встановлено, що в серпні 2015 року ПАТ "Закарпатнерудпром" списало основні засоби згідно з актами списання, проте не надало доказів ліквідації основних засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, зокрема, висновок експертної комісії, тому, враховуючи вимоги п. 189.9 ст. 189 ПК України, платник податку повинен був нарахувати податок на додану вартість. Також перевіркою встановлення придбання позивачем питної води для працівників та включення сум ПДВ за цією операцією до податкового кредиту. Разом з тим, чинне законодавство не передбачає віднесення забезпечення працівників очищеною питною водою до засобів по охороні праці, а тому, враховуючи вимоги п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податків повинен був нарахувати податкові зобов'язання та скласти не пізніше останнього дня звітного періоду і зареєструвати зведену податкову накладну з постачання води кінцевому споживачу.

05 лютого 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Компанія STRUCTURE HAMPHREY CORP набула статусу кредитора внаслідок укладення договору про відступлення №1 від 16.12.2015 р., чинність якого не заперечує відповідач. А згідно з постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №270 відсутність реєстрації змін до договору не тягне за собою анулювання реєстрації договору. Враховуючи наведене, вважає, що відсутність реєстрації в НБУ змін до Договору позики від 11.11.2002 р. №11/11/02 жодним чином не змінює тієї обставини, що зобов'язання з повернення кредитних коштів позивачем не виконано, граничний строк для його повернення ще не сплив, а Компанія STRUCTURE HAMPHREY CORP не пропустила позовний строк для звернення до суду, а договір про відступлення №1 від 16.12.2015 р. є чинним. Стосовно податкового повідомлення-рішення №00006381410 зазначає, що таке було скасовано рішенням ДФС України від 15.11.2018 р. в частині основного зобов'язання з ПДВ в розмірі 80942,00 грн. шляхом прийняття нового, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 39827,50 грн. Тому, провівши арифметичні розрахунки вважає, що податкове зобов'язання за новим податковим повідомленням-рішенням №0006381410 від 20.11.2018 р. має становити 25346,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській у період (далі - ГУ ДФС У Закарпатській області) з 23 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Закарпатнерудпром" (далі - ПАТ "Закарпатнерудпром") податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт №920/07-16-14-01/00292540 від 22.08.2018 р. (арк. спр. 17 - 49).

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення ПАТ "Закарпатнерудпром", в тому числі:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження платником податку на прибуток на загальну суму 1247450,00 грн., у тому числі: 2015 рік у сумі 837466,00 грн.; 2017 рік в сумі 409984,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 2211845,00 грн., в тому числі: 2017 рік - 2211845,00 грн.;

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 112804,00 грн.;

- абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого встановлено порушення граничних термінів реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, що підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем за 2016 рік на загальну суму ПДВ - 882,63 грн.;

- абз. 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого встановлено порушення відсутності реєстрації податкових накладних, що підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, які не надаються покупцю за 2017 рік на загальну суму ПДВ 31621,76 грн.;

- пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 265.5, п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ в частині не нарахування податку на нерухоме майно на загальну суму 3154,44 грн., в тому числі: 2015 рік - 41,4 грн.; 2016 рік - 937,04 грн.; 2017 рік - 2176,00 грн.;

- пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, встановлено неподання декларації по податку на нерухоме майно за період 2015, 2016, 2017 роки;

- ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 р. №185/94-ВР.

За результатами проведеної податкової перевірки у зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0006331401 від 05 вересня 2018 року, яким за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1349946,00 грн., в тому числі, 1247450,00 грн. за основним платежем та 102496,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 55 - 56);

- №0006341401 від 05 вересня 2018 року, яким за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2211845,00 грн. (арк. спр. 59);

- №0006361401 від 05 вересня 2018 року, яким за порушення пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 265.5, п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 3943,14 грн., в тому числі, 3154,44 грн. за основним платежем та 788,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 57 - 58);

- №0006371410 від 05.09.2018 р., яким за порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 132860,00 грн., в тому числі 106288,00 грн. за основним платежем та 26572,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 50 - 51);

- №0006381410 від 05.09.2018 р., яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 88,26 грн.; за відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 31621,76 грн. застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 15810,88 грн. (арк. спр. 52 - 54);

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом на їх адміністративне оскарження та подав скаргу до Державної фіскальної служби України (арк. спр. 97 - 108).

За результатами розгляду зазначеної скарги Державна фіскальна служба України рішенням №37172/6/99-99-11-01-01-25 від 15.11.2018 р. скаргу ПАТ "Закарпатнерудпром" задовольнила частково та скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатські області від 05 вересня 2018 року №0006371410 та №0006381410 в частині збільшення грошових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з оплатою послуг на користь ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатські області, а також податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2018 року №0006341401, №0006331401 та №0006361401 залишено без змін.

На підставі рішення Державної фіскальної служби України №37172/6/99-99-11-01-01-25 від 15.11.2018 р. ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0006371410 від 20.11.2018 р., яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 88,26 грн.; за відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 14966,76 грн. застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 7483,00 грн. (арк. спр. 117 - 118);

- податкове повідомлення-рішення №0006381410 від 20.11.2018 р., яким за порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 39827,50 грн., в тому числі 31862,00 грн. за основним платежем та 7965,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. спр. 116).

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень №0006331401 та №0006341401 від 05 вересня 2018 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11 листопада 2002 року між Bay Commercial Limited (інвестор) та ВАТ Закарпатнерудпром (клієнт) укладено договір позики №11/11/02, згідно з предметом якого інвестор надає клієнту позикові засоби в грошовій формі у порядку і на умовах, обумовлених нижче (арк. спр. 60 - 64).

Сума позики, відповідно до п. 2.1.1 договору, складає 125000,00 дол. США. Термін використання позики - протягом трьох років з моменту підписання договору, а саме, до 11 листопада 2005 р. (п. 2.1.2 договору позики).

В подальшому сторони вносили зміни до договору позики №11/11/02 шляхом укладення додаткових угод до такого (арк. спр. 65 - 79). Так, зокрема, додатковою угодою №5 від 06 листопада 2013 року до договору позики №11/11/02 від 11.11.2002 р. п.п. 2.1.2 п. 2 викладений в наступній редакції: Термін використання позики - до 11 листопада 2020 року (арк. спр. 76).

Укладений договір позики №11/11/02 та зазначені додаткові угоди до нього зареєстровані в Національному банку України, що сторонами не заперечується (арк. спр. 119 - 123).

16 грудня 2015 року між компанією Bay Commercial Limited (кредитор) та компанією STRUCTURE HAMPHREY CORP. (новий кредитор) укладено договір про відступлення №1, згідно з умовами якого відразу після закриття угоди кредитор цим відступає новому кредиторові, а новий кредитор цим приймає від кредитора усі права і зобов'язання кредитора, незалежно від того чи існують зараз або виникнуть у майбутньому, фактичні або умовні, у якості кредитора стосовно боржника (ПАТ Закарпатнерудпром ) відповідно до Кредитного договору (договору позики №11/11/02 від 11 листопада 20002 року), в тому числі щодо сплати основної суми та відсотків в розмірі 328894,82 дол. США, а також усі права вимоги стосовно та будь-яких інших сум за кредитним договором та будь-яких та всіх інших прав і вимог стосовно засобів захисту права, які кредитор має за кредитним договором стосовно виконання боржником усіх своїх зобов'язань за кредитним договором (арк. спр. 83 - 64).

Додатковою угодою до договору позики №11/11/02 від 11.11.2002 р., укладеною 16 грудня 2015 року, Компанія Bay Commercial Limited (інвестор) передала, а компанія STRUCTURE HAMPHREY CORP. (новий інвестор) прийняла на себе права та обов'язки сторони інвестора у договорі позики №11/11/02 від 11 листопада 2002 року (арк. спр. 80 - 82).

Зазначена додаткова угода в Національному банку України не зареєстрована.

Висновки щодо порушення ПАТ Закарпатнерудпром пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в частині не включення до інших операційних доходів кредиторської заборгованості перед компанією Bay Commercial Limited, яка, на думку відповідача, станом на 16.12.2015 р. відсутня, ґрунтуються на тому, що у зв'язку з не здійсненням реєстрації додаткової угоди від 16.12.2015 р. в НБУ, враховуючи укладення договору №1 від 16.12.2015 р. про відступлення, раніше визнане зобов'язання перед компанією Bay Commercial Limited не підлягає погашенню, а зобов'язання перед компанією STRUCTURE HAMPHREY CORP. не може бути визнано, а тому, враховуючи вимоги п. 5 П (с) БО 11 Зобов'язання підлягає включенню до складу доходу звітного періоду.

Разом з тим, суд не може погодитися з такою позицією контролюючого органу з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Згідно ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Порядок оподаткування прибутку підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, ст. 134 ПК України визначено, що до об'єкту оподаткування податком на прибуток входить:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу;

- дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

- дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу;

- дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

П. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, передбачено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду .

Таким чином, суд вважає, що необхідною умовою для віднесення певного раніше визнаного зобов'язання до складу доходу являється визнання його таким, що не підлягає погашенню.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання ПАТ Закарпатнерудпром у розмірі 328894,82 дол. США виникло у зв'язку з укладенням з компанією Bay Commercial Limited договору позики №11/11/02 від 11 листопада 2002 року (з наступними змінами). Термін погашення такої заборгованості, враховуючи додаткову угоду №5 від 06.11.2013 р., сторонами визначено до 11 листопада 2020 року .

Ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

П. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Договір позики згідно з нормами ЦК України є окремим видом зобов'язання. Так, ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Норми ст. 1049 ЦК України встановлюють обов'язок позичальника повернути позику. Згідно ч. 1 зазначеної статті позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезиденті регулюється положенням, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №270 від 17.06.2004 р. (далі - Положення).

Норми п. 1.7 Глави І Положення зобов'язують резидента-позичальника зареєструвати договір у Національному банку до фактичного одержання кредиту.

Судом встановлено, що укладений між ПАТ Закарпатнерудпром та Компанією Bay Commercial Limited Договір позики №11/11/02 від 11.11.2002 р., зареєстрований Національним банком України.

Відповідно до п. 2.1 Глави ІІ Положення, зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Разом з тим, суд зазначає, що норми Положення, що зобов'язують позичальника зареєструвати укладений з нерезидентом договір позики, регулюють виключно порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів. Проте такі норми не регламентують правові наслідки нездійснення такої реєстрації, не визначають порядок відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку суб'єкта господарювання та питання їх оподаткування.

Санкції за недодержання законодавчих вимог щодо обов'язковості реєстрації одержаних резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів встановлені Указом Президента України від 27.06.1999 р. №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства .

Згідно п. 2 зазначеного Указу у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів.

Вказане кореспондується також з Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. №542, який також встановлює обов'язок резидента, який одержав кредит або позику без отримання реєстраційного свідоцтва здійснити подальшу реєстрацію договору та повідомити орган державної податкової служби.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок отримання позик в іноземній валюті від нерезидентів, суд дійшов висновку, що наслідком не проведення реєстрації такого договору, а відповідно і змін до нього, є застосування до позичальника контролюючим органом фінансових санкцій. Проте жодні законодавчі норми не уповноважують контролюючий орган визнавати такі договори недійсними, а зобов'язання за ними таким, що не підлягає поверненню.

Строк виконання зобов'язання за договором позики №11/11/02, що є дійсним, настане тільки 11 листопада 2020 року, тобто строк погашення такої ще не минув.

Окрім того, укладений між Компанією Bay Commercial Limited та компанією STRUCTURE HAMPHREY CORP. договір відступлення №1 від 16 грудня 2015 року також є дійсним, а тому підлягає виконанню сторонами.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, регулюються виключно нормами ПК України. Віднесення суми отриманої позики до доходу платника податків можливе тільки в разі визнання його таким, що не підлягає погашенню, тобто, в розумінні податкового законодавства, є безнадійною заборгованістю. Поняття безнадійної заборгованості та критерії віднесення певного зобов'язання до такої чітко визначені нормами п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Проте сума отриманої ПАТ Закарпатнерудпром позики таким критеріям не відповідає.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо необхідності віднесення вказаної суми до доходів позивача та подальше збільшення на відповідну суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 та 2017 роки, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2017 рік на суму 2211845,00 грн.

Разом з тим, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0006331401 відбулося також за результатами встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства в частині не включення в 2015 році до інших операційних доходів сум кредиторської заборгованості, по яких минув строк позовної давності, у розмірі 54030,40 грн. (арк. спр. 21).

Проте оскаржуючи правомірність такого податкового повідомлення-рішення в цілому, жодних аргументів стосовно протиправності таких висновків контролюючого органу в цій частині позивачем наведено не було. Представник позивача в судовому засіданні стосовно наявності вказаного порушення також не заперечував.

Тому суд вважає, що податкове повідомленням-рішенням №0006331401 від 05.09.2018 р. в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 9725,47 грн. скасуванню не підлягає.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішенням №0006361401 від 05 вересня 2018 року суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки встановлено його заниження за період з 2015 по 2017 роки на загальну суму 3154,44 грн. Зазначені висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що в ПАТ Закарпатнерудпром наявне нерухоме майно, а саме, адміністративно-побутовий комплекс (літ. А) за адресою: вул. Свободи, буд. 20, який, відповідно до акту вводу №5 від 27.11.2015 р., здано в експлуатацію, а тому підлягає оподаткуванню.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регламентується нормами ст. 266 ПК України. Так, п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Отже, норми ПК України пов'язують обов'язок сплати особою податку на нерухоме майно з фактом виникненням права власності на таке.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 р. передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 зазначеного законодавчого акту, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право власності.

Ч. 1 ст. 5 зазначеного законодавчого акту визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, моментом виникнення в особи права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення, є проведення державної реєстрації такого права.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності ПАТ Закарпатнерудпром на адміністративно-побутовий комплекс (літ. А) за адресою: вул. Свободи, буд. 20 не зареєстровано (арк. спр. 167 - 171). Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Тому суд вважає, що у зв'язку з відсутністю в позивача зареєстрованого права власності на таке нерухоме майно він не є платником податку на нерухоме майно в розумінні ст. 266 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішенням №0006361401 від 05 вересня 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що набуття права власності на новостворене нерухоме майно, а отже й податкового обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, виникає з моменту завершення будівництва - введення в експлуатацію такого, оскільки такі суперечать вищезазначеним нормам законодавства.

Норми ст. 331 ЦК України, на які посилається контролюючий орган в обґрунтування правомірності прийнятого рішення, пов'язують виникнення права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) з моментом завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Разом з тим, абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України також встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації .

В даному ж випадку обов'язковість державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно чітко встановлена нормами законодавства, а тому моментом виникнення права власності на таке є саме проведення державної реєстрації.

Більше того, суд зауважує, що Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011, яким регулюються правові та організаційні основи містобудівної діяльності, встановлено послідовність будівництва об'єктів. Відповідно до ч. 5 ст. 26 зазначеного законодавчого акту, завершальним етапом будівництва є саме реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Прийняття такого об'єкта будівництва в експлуатацію, згідно з нормами ч. 9 ст. 39 Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності, а також оформлення права власності на нього .

Тобто факт введене об'єкта незавершеного будівництва в експлуатацію є виключно підставою для подальшого оформлення права власності на такий, а не констатація виникнення такого права.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень №0006381410 від 20.11.2018 р. в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем та штрафними санкціями в розмірі 22617,50 грн. та №0006371410 від 20.11.2018 р. в частині застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН в розмірі 584,76 грн. суд зазначає наступне.

Оскаржені податкові повідомлення-рішення були прийняті, в тому числі, на підставі висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з не оподаткування операцій зі списання залишкової вартості основних засобів в серпні 2015 року та не нараховуванням податкових зобов'язань та не складенням податкових накладних з постачання питної води кінцевому споживачу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 рр.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2015 року комісією ПАТ Закарпатнерудпром на підставі актів на списання основних засобів, затверджених технічним директором ОСОБА_5 07 серпня 2015 року, проведено списання основних засобів (арк. спр. 145 - 166).

Правомірність прийнятого рішення контролюючий орган обґрунтовує нормами п. 189.9 ст. 189 ПК України, відповідно до яких у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

У зв'язку з наведеним та відсутністю висновку відповідної експертної комісії, який підтверджує, що об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, посадовими особами контролюючого органу кваліфіковано зазначену операцію як постачання товарів.

Однак суд не може погодитися з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Абз. 2 п. 189.9 ст. 189 ПК України передбачено, що норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Зазначене виключення кореспондується також з п.п. 14.1.191 ПК України, відповідно до якого не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 41 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 р., для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія:

- здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

- встановлює причини невідповідності критеріям активу;

- визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

- визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

- складає і підписує акти на списання основних засобів .

Згідно п. 42, 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів в актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

Позивачем долучені до матеріалів справи акти списання основних засобів, які, як вбачається з акту перевірки №920/07-16-14-01/00292540 від 22.08.2018 р., надавались також під час проведення такої. Згідно з такими актами причиною списання зазначених основних засобів є поломка (ремонту не підлягає), фізичний та моральний знос.

Так, зокрема, відповідно до змісту зазначених актів такі складені та підписані комісією ПАТ Закарпатнерудпром за формою, затвердженою наказом Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995 р., та затверджені підписом технічного директора ОСОБА_5 та печаткою підприємства, а також містять всі необхідні відомості.

Ч. 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена необхідність складання для підтвердження факту неможливості використання основних засобів у майбутньому за первісним призначенням саме висновку відповідної експертної комісії.

Не містить такого нормативного обґрунтування також вказаний висновок посадових осіб в акті перевірки №920/07-16-14-01/00292540 від 22.08.2018 р.

Тому суд вважає, що рішення контролюючого органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з списанням основних засобів без наданням документального підтвердження неможливості використання таких в майбутньому за первісним призначенням, є безпідставним, а податкове повідомлення рішення №0006381410 від 20.11.2018 р. в частині донарахованого податкового зобов'язання в сумі 6108,00 грн. за основним платежем та в сумі 1527,00 грн. за штрафними санкціями підлягає скасуванню.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки №920/07-16-14-01/00292540 від 22.08.2018 р., посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про наявність порушення з боку ПАТ Закарпатнерудпром вимог податкового законодавства в частині не нараховування податкових зобов'язань та не складення податкових накладних з постачання питної води кінцевому споживачу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 рр. Так, у вказаний період ПАТ Закарпатнерудпром здійснювало реалізацію питної води для потреб працівників підприємства загальною вартістю 1325,00 грн., суми ПДВ по яких включалися до складу податкового кредиту. Разом з тим, відповідні суми ПДВ не включалися до податкових зобов'язань підприємства.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що забезпечення людини питною водою є заходом по задоволенню фізіологічних потреб та не являються витратами на охорону праці, а тому на такі слід нараховувати податкові зобов'язання та складати податкові накладні з постачання питної води кінцевому споживачу.

Порядок включення сплачених у вартості реалізованого товару сум ПДВ до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту регулюються нормами розділу V ПК України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку .

Господарською діяльністю в розумінні норм ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства, визначення їх основних елементів регулюється нормами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №318 від 31.12.1999 р.

Відповідно до п. 15 такого, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Законом України Про охорону праці №2694-XII від 14.10.1992 передбачено, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Нормами вказаного законодавчого акту передбачені певні гарантії працівникам на охорону праці, до яких, безоплатне забезпечення таких питною водою не віднесено.

Зазначене також узгоджується з Переліком заходів та засобів з охорони праці, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №994 від 27.06.2003 р.

Отже, суд дійшов висновку, що придбання питної води підприємством для працівників не відносяться до господарської діяльності такого, а тому, згідно з вимогами пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України таке зобов'язано нарахувати податкові зобов'язання за вказаною операцією та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну.

Тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0006381410 від 20.11.2018 р. в частині донарахованого податкового зобов'язання на суму 1325,00 грн. за основним платежем та в сумі 331,25 грн. за штрафними санкціями, а також №0006371410 від 20.11.2018 р. в частині застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН в розмірі 584,76 грн., є правомірними та скасуванню не підлягають.

Суд також відхиляє твердження позивача щодо допущення контролюючим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0006381410 від 20.11.2018 р. за результатами розгляду скарги ПАТ Закарпатнерудпром арифметичної помилки, оскільки відповідні розрахунки повинні були виходити з суми основного зобов'язання 106288,00 грн. з огляду на наступне.

Прийнятим за результатами проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням №0006381410 від 05.09.2018 р. ПАТ Закарпатнерудпром збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 132860,00 грн., в тому числі 106288,00 грн. за основним платежем. Разом з тим, з наявного в матеріалах справи розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0006381410 від 05.09.2018 р. вбачається, що перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання на суму 112804,00 грн., однак, враховуючи норми ст. 102 ПК України , сума податкового зобов'язання за липень 2015 року в розмірі 6516,00 грн. не була включена до суми, на яку таке податкове повідомлення-рішення винесено . Так, відповідно до акту перевірки, сума 6516,00 грн. за липень 2015 року стосується оплати послуг по перевезенню працівників.

В подальшому донараховане податкове зобов'язання в розмірі 80942,00 грн . (до складу якого також були включені зазначені 6516,00 грн. за липень 2015 року) за послуги по перевезенню працівників було скасовано Державною фіскальна служба України, а ГУ ДФС у Закарпатські області прийняло нове податкове повідомлення-рішення з відрахуванням такої суми.

Тому суд вважає, що контролюючий орган правомірно визначив нову суму податного зобов'язання з податку на прибуток, виходячи з 112804,00 грн., а тому позовна вимоги в цій частині також задоволенню не підлягає.

Окрім того, суд зазначає, що оскаржуючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0006381410 від 20.11.2018 р. в частині 13325,00 грн. позивач за виключенням допущеної, на його думку, контролюючим органом арифметичної помилки в сумі 6516,00 грн., жодних аргументів щодо причин протиправності такого не навів, а тому податкове повідомлення рішення в цій частині також скасуванню не підлягає.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги ПАТ Закарпатнерудпром задовольнити частково.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Закарпатнерудпром" (місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 20, с. Сокирниця, Хустський район, Закарпатська область, 90450, код ЄДРПОУ - 00292540) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 05 вересня 2018 року №0006331401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1237724,53 грн. основного зобов'язання та 102496,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 05 вересня 2018 року №0006341401.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 05 вересня 2018 року №0006361401.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 20 листопада 2018 року №0006381410 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 6108,00 грн. за основним платежем та 1527,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

6. Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпатнерудпром" (місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 20, с. Сокирниця, Хустський район, Закарпатська область, 90450, код ЄДРПОУ - 00292540) за рахунок бюджетних асигнувань 53464 грн. 37 коп. (П'ятдесят три тисячі чотириста шістдесят чотири грн. 37 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2019 року .

СуддяОСОБА_6