Рішення

від 22.04.2019 по справі 260/173/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/173/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

сторони у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень про визнання бездіяльності протиправною (згідно з уточненими позовними вимогами), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного Територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень, в якому просить: 1) визнати бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень протиправною з приводу невідновлення виконавчого провадження; 2) зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відновити виконавче провадження за виконавчим листом №2-А-1098/06, виданим Мукачівським міськрайонним судом 05.12.2006 р.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з задоволенням його позову до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, та визнання судом протиправною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2018 р. за виконавчим листом №2-а-1098/06, виданим Мукачівським міськрайонним судом від 05 грудня 2006 року, 20 листопада 2018 року, 07 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року він звертався із заявами до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про відновлення виконавчого провадження. Однак, жодної відповіді на такі заяви станом на день звернення з даним позовом до суду не отримав, а виконавче провадження відновлено не було. Таку бездіяльність державного виконавця вважає протиправною, такою що порушує його права та суперечить нормам ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , а тому підлягає захисту в судовому порядку.

19 березня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

09 квітня 2019 року позивач уточним заявлені позовні вимоги та просив суд визнати бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень протиправною з приводу тривалого та безпідставного невідновлення виконавчого провадження включно до 01.04.2019 р.

Сторони у судове засідання не з'явилися.

Відповідач про причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив, хоча був належним чином обізнаний про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

03 квітня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив №2583579/8/688 від 03.04.2019 р., відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів їх безпідставності. Так, зокрема, зазначив, що у зв'язку з тим, що дане виконавче провадження перебувало на перевірці у начальника відділу примусового виконання рішень постанова про відновлення виконавчого провадження винесена 01 квітня 2019 року та надіслана сторонам виконавчого провадження. В подальшому 02 квітня 2019 року державним виконавцем подано заяву до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про вчинення кримінального правопорушення з метою вирішення питання про притягнення винних посадових осіб Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України. Вважає, що державним виконавцем вжито всіх заходів для виконання рішення суду, а тому 03 квітня 2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

09 квітня 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив б/н від 08.04.2019 р., відповідно до якої вважає, що відповідач не навів жодних правових підстав щодо правомірності тривалого не відновлення виконавчого провадження до 01.04.2019 р.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області) перебував виконавчий лист №2а-1098 від 05.12.2006 р., виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, згідно з яким:

1) визнано за ОСОБА_1 право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення;

2) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок раніше призначених пенсій з урахуванням: - 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу внутрішніх справ з 01 січня 2003 року; - 90% надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах згідно Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389 Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу з 01 травня 2003 року; -33,3% грошового забезпечення передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 Про грошове забезпечення військовослужбовців та розділом 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 05 березня 2001 року №75 з перерахунком з 01 жовтня 1996 року; - 40% надбавки, встановленої Указом Президента України від 14 липня 1999 року №847/99 Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців з перерахунком з 01 вересня 1999 року - різницю в розмірі 10%, яка утворилася за ОСОБА_1 у відсотковій надбавці за вислугу років внаслідок неврахування її в розмірі 40% перерахувати та виплатити з 01 квітня 1992 року; - надбавку за особливі умови служби в розмірі 50% від посадового окладу з перерахунком з 01 квітня 1992 року; - надбавку за кваліфікаційний клас в розмірі 5% від суми грошового забезпечення з перерахунком з 01 квітня 1992 року; - щомісячну надбавку за віддалену місцевість, а саме: відсоткову надбавку за службу у віддалених місцевостях держав - учасниць СНД відповідно з перерахунком з 01 квітня 1992 року;

3) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити перераховану суму;

4) стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 8,50 грн. судових витрат на користь ОСОБА_1

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 №2583579 від 20 липня 2015 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа з підстав виконання рішення суду в повному обсязі.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №303/6550/16-а від 26 вересня 2016 року визнано протиправним та скасовано вищезазначене рішення державного виконавця від 20 липня 2015 року.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №303/2298/17 від 01 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду №876/7703/17 від 24 січня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень щодо відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-1098/06, виданим Мукачівським міськрайонним судом 05 грудня 2006 року; зобов'язано відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області відновити виконавче провадження за виконавчим листом №2-а-1098/06, виданим Мукачівським міськрайонним судом 05 грудня 2006 року.

20 червня 2018 року у зв'язку з неповерненням Мукачівським міськрайонним судом виконавчого листа №2а-1098 до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області, керуючись п. 13 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 ВП №2583579 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №303/4126/18 від 11 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити дії задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2018 р.

Зазначене рішення суду набуло законної сили.

20 листопада 2018 року ОСОБА_1 надіслав до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області рекомендованою кореспонденцією заяву про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-А-1098/06, отриману представником Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області 21 листопада 2018 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення, наявна в матеріалах справи.

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 вдруге надіслав до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області рекомендованою кореспонденцією заяву про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-А-1098/06, долучивши до такої копію рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 р. Вказана заява отримана представником Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області 07 грудня 2018 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення, наявна в матеріалах справи.

02 лютого 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області повторну заяву про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-А-1098/06, що отримана відповідачем 06 лютого 2019 року.

Незважаючи на неодноразові звернення до органу державної виконавчої служби із заявами про відновлення виконавчого провадження, жодної відповіді ОСОБА_1 не отримав, а виконавче провадження відновлено не було. У зв'язку з чим позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Ч.ч. 2, 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон).

Так, статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

П. 1 ч. 1 ст. 3 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Конституцією України проголошено принцип обов'язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності.

Європейського суду з прав людини у своїх рішення також неодноразово наголошував, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 р.).

Зазначений принцип закріплений також в українському законодавстві про виконавче провадження. Так, зокрема, одними з основних засад виконавчого провадження, визначеними Законом, є обов'язковість виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження (ч. 1 ст. 2 Закону).

Зазначені засади узгоджуються з обов'язками виконавців, встановленими нормами ст. 18 Закону. Так, ч. 1 зазначеної статті передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії .

Як вбачається з матеріалів справи, судами неодноразово встановлено неналежне здійснення державним виконавцем своїх обов'язків з приводу примусового виконання виконавчого листа №2а-1098, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області. Зокрема, постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №303/2298/17 від 01 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду №876/7703/17 від 24 січня 2018 року, зобов'язано Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області відновити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №303/4126/18 від 11 жовтня 2018 року визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2018 р. Вказане рішення набуло законної сили, а тому згідно з законодавчими нормами, підлягає обов'язковому виконанню.

Порядок відновлення виконавчого провадження регламентується нормами ст. 41 Закону, відповідно до яких у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення .

Таким чином, законодавством встановлений обов'язок державного виконавця відновити виконавче провадження у разі визнання постанови про закінчення виконавчого провадження судом незаконною та скасування такої не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення .

Зазначена законодавча норма носить імперативний характер та довільному тлумаченню не підлягає.

Незважаючи на те, що позивач з метою забезпечення своїх прав стягувача у виконавчому провадженні неодноразово звертався до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області з відповідними заявами про відновлення виконавчого провадження, відповідач до звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом до суду жодних дій щодо відновлення такого не вчиняв.

Вказана обставина підтверджується також наявною в матеріалах справи копією постанови начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_3 про перевірку виконавчого провадження АСВП №2583579 від 29.03.2019 р., відповідно до змісту якої така посадова особа відповідача в порядку ст. 74 Закону констатувала факт невинесення всупереч ч. 1 ст. 41 Закону, надісланій заяві ОСОБА_1, набуттям 19 листопада 2018 року законної сили рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, станом на 29.03.2019 року постанови про відновлення виконавчого провадження.

Окрім того, постановою начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_3 про перевірку виконавчого провадження АСВП №2583579 від 29.03.2019 р., визнано дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 такими, що суперечать ч. 1 ст. 41 Закону, та зобов'язано останнього, в тому числі, терміново відновити виконавче провадження.

Тільки після цього заступником начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 постановою від 01 квітня 2019 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-А-1098/06, видного 05.12.2006 р.

Тобто, державний виконавець, отримавши заяву позивача про відновлення виконавчого провадження не вчинив дій, обов'язковість яких передбачена нормами Закону, у встановлені строки. Більше того, суд зазначає, що службова особа відповідача виконала покладені на неї законодавством обов'язки тільки після звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

З огляду на зазначене суд зазначає, що в даному випадку державний виконавець допустив саме протиправну бездіяльність щодо не відновлення виконавчого провадження за заявою позивача, чим порушив законні права та інтереси стягувача у виконавчому провадженні.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Зі змісту цієї норми процесуального закону випливає, що вимога про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути заявлена в адміністративному позові виключно разом з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, яка повинна бути спрямована на відновлення порушеного права.

При цьому обов'язковою умовою надання захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду.

Разом з цим, суд зазначає, що позивач зменшив позовні вимоги в частині зобов'язання відновити виконавче провадження у зв'язку з їх самостійним виконання відповідачем вже після звернення з даним адміністративним позовом до суду .

Тому, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють порядок здійснення виконавчого провадження, та тривале безпідставне не відновлення державним виконавцем виконавчого провадження №2583579 за заявою стягувача, суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не вважає належним та допустимим доказом відсутності з боку державного виконавця бездіяльності стосовно не відновлення виконавчого провадження ту обставину, що таке перебувало на перевірці у начальника відділу, оскільки Закон не містить такої підстави для відстрочення виконання державним виконавцем свого безпосереднього обов'язку.

Окрім того, суд вважає, що факт відновлення постановою від 01 квітня 2019 року виконавчого провадження та направлення в органи Національної поліції України повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 382 КК України №8-684/2583579 від 02 квітня 2019 року не може бути свідченням відсутності з боку державного виконавця протиправної бездіяльності, оскільки такі були винесені з порушенням строків, встановлених Законом, та вже після звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому . Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи ту обставину, що позивачем зменшено заявлені позовні вимоги у зв'язку з задоволенням їх органом державної виконавчої служби вже після подання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути на його користь всі понесені ним у справі витрати з відповідача.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 34888449) про визнання бездіяльності протиправною (згідно з уточненими позовними вимогами) - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень з приводу тривалого та безпідставного невідновлення виконавчого провадження ВП №2583579 включно до 01.04.2019 р.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 34888449) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 89600, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань 768 грн. 40 коп. (Сімсот шістдесят вісім грн.40 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяОСОБА_4