Рішення

від 22.04.2019 по справі 826/9561/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2019 року № 826/9561/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147,

за участі представників :

позивача - Іваницька Ольга Павлівна (довіреність від 16.01.2018 б/н),

відповідача - Козій Альона Миколаївна (довіреність від 24.01.2019 №359/26-15-10-02-17),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Сімузар", які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що відповідно до протоколу допиту свідка від 30.12.2016 - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "Сімузар" ОСОБА_3 він до господарської діяльності вказаного підприємства не має жодного відношення. Також відповідач посилався на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі № 761/26927/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Представник відповідача у судовому засідання заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадженні. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 11.04.2017 по 18.04.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Сімузар" за період з 01.01.2015 по 20.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2017 № 66/26-15-14-07-02/31059363, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на 250 226,00 грн. та порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальна суму 278028,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на зазначений акт листом від 13.05.2017 № 12215/10/26-15-14-07-02-15 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр" про те, що висновки акту перевірки залишено без змін а заперечення без задоволення.

17.05.2017 на підставі акту від 25.04.2017 № 66/26-15-14-07-02/31059363 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання:

- №1312615147 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 312 783,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 62557,00 грн.;

- №1322615147 за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 347 535,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 68507,00 грн.;

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України податкові повідомлення - рішення від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувсь з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Сімузар" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Сімузар" за договором поставки від 17.05.2016 № 17/5 предметом якого є здійснення поставки товару.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "Сімузар" позивачем надано суду копії договору поставки від 17.05.2016 № 17/5, оборотно - сальдової відомості по рахунку:6311, видаткових накладних та товарно - транспортних накладених, а на підтвердження здійснення оплати - платіжних доручень.

На підтвердження факту використання товару отриманого від ТОВ "Сімузар" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Розетка УА", ТОВ "Днепр телеком", ТОВ "НРП", ТОВ "Дієса", ТОВ "ПОРТАТИВ", ТОВ "Комфі Трейд" надано суду копії договорів поставки укладених з зазначеними підприємствами та складених до них первинних документів.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Сімузар" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Сімузар".

Посилання відповідача на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі № 761/26927/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1ст. 205 Кримінального кодексу України не приймаються судом до уваги з огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 в зазначеному кримінальному провадженні за результатами розгляду апеляційної скаргою директора ТОВ НФВ ОМЕГА-АГРО на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 апеляційну скаргу задоволено, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 щодо ОСОБА_3 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Суд не приймає посилання відповідача на протокол допиту свідка - ОСОБА_3 від 30.12.2016 складений в рамках кримінального провадження № 32016100040000053 внесеного до ЄРДР 15.09.2016 з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином правове значення до суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою має лише вирок суду або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у той час, як доказів на підтвердження факту прийняття одного з зазначених рішень за результатами кримінального провадження № 32016100040000053 внесеного до ЄРДР 15.09.2016 відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Сімузар" за договором поставки від 17.05.2016 № 17/5 відповідачем суду не надано, як і не зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Сімузар" за договором поставки від 17.05.2016 № 17/5 та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сімузар" за договором поставки від 17.05.2016 № 17/5 мали реальний товарний характер.

Підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сімузар" за договором поставки від 17.05.2016 № 17/5 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування по операціях з ТОВ "Сімузар" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Позивач у позовній заяві просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином з урахуванням положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання податкових повідомлень - рішень від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147 протиправними та їх скасування.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр" (03037, м. Київ, вул. Вузівська, 5, кв. 154, код ЄДРПОУ 31059363) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Щолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147 - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.05.2017 №1312615147 та №1322615147.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр" (03037, м. Київ, вул. Вузівська, 5, кв. 154, код ЄДРПОУ 31059363) за рахунок бюджетних асигнувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроінтер'єр" (03037, м. Київ, вул. Вузівська, 5, кв. 154, код ЄДРПОУ 31059363) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9904,77 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот чотири грн. 77 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов