Ухвала

від 19.04.2019 по справі 826/5915/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5915/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Костюк Л.О. та Пилипенко О.Є., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 липня 2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерізол до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.07.2018р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Разом із апеляційною скаргою, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обґрунтовано відсутністю фінансування ГУ ДФС у м.Києві, що унеможливило вчасну сплату судового збору.

Ознайомившись із апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Окружного адміністративного суду м.Києва прийнято 24.07.2018 р. Копію судового рішення отримано представником апелянта 13.08.2018 р.

Натомість апелянт звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду 27.03.2019 р., що підтверджується вхідним штемпелем ОАС м.Києва за вх. № 03-14/32816/19.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду апелянт зазначає, що юридичним управлінням ГУ ДФС у м.Києві надіслано лист про сплату судового збору, проте процедура щодо сплати судового збору займає тривалий час. На виконання вимог ст. 296 КАС України, апелянтом вживалися заходи щодо сплати судового збору для подання апеляційної скарги, проте на момент спливу строку на апеляційне оскарження, судовий збір сплачено не було. Натомість згідно платіжного доручення № 5107 від 22.12.2018 р. судовий збір було сплачено лише 26.12.2018 р., хоча лист про сплату судового збору було направлено в жовтні місяці 2018 року.

Окрім того, апелянт зазначає, що операції на рахунках ГУ ДФС у м.Києві було тимчасово зупинено, відповідно до п.п. 2 п. 34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, що також стало однією із підстав несвоєчасної сплати судового збору.

На підтвердження своїх доводів, апелянтом надано суду повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві від 05.12.2018 р. № 7-08/1795-13573 про безспірне списання коштів у справі № 826/5743/18, повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві від 01.11.2018 р. № 7-08/1537-11754 про безспірне списання коштів у справі № 826/15134/17, повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві від 08.11.2018 р. № 7-08/1626-12230 про безспірне списання коштів у справі № 826/13935/17.

Натомість, матеріали справи не містять доказів блокування рахунків апелянта, що, як він зазначає, унеможливило своєчасну сплату судового збору , чи доказів вчинення активних дій протягом 13.08.2018 р. по день подання апеляційної скарги, які б свідчили про те, що дійсно ним вживалися заходи щодо сплати судового збору, проте з незалежних від нього обставин, така сплата виявилися неможливою у вказаний проміжок часу.

Виходячи із наведеного, слід дійти висновку, що з часу отримання судового рішення у даній справі по день звернення до суду із апеляційною скаргою, апелянтом не вчинялися активні дії щодо сплати судового збору, доказів, які б підтвердили поважність пропуску строку на апеляційне оскарженння ним не надано.

Отже, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим рішенням суду першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Разом з тим, у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження податковим органом не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на непідтвердження його належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору протягом вказаного строку. При цьому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою.

Керуючись ст. 299, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 липня 2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полімерізол до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є. Пилипенко