Ухвала

від 22.04.2019 по справі 826/25268/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Суддя-доповідач: Епель О.В.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 квітня 2019 року Справа № 826/25268/15

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В. у м. Києві, перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Віратрейдінг до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Віратрейдінг звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 15326552210, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у розмірі 91536,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року було залишено без руху, а ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року - повернуто внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року було залишено без руху через несплату судового збору та пропуск строку на апеляційне оскарження та надано апелянту строк для усунення недоліків.

Апелянтом було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року задоволено частково та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня закінчення строку, встановленого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року.

Апелянтом повторно подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з підстав, аналогічних тим, що були ним зазначені в його первинному клопотанні.

Перевіривши зазначене клопотання, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 31.10.2018 р., а дана апеляційна скарга подана відповідачем лише 22.02.2019 р. (відтиск штампу суду першої інстанції на апеляційній скарзі), тобто зі спливом тридцяти денного строку, регламентованого статтею 295 КАС України.

При цьому, у поданому повторному клопотанні апелянт знову не зазначає поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Водночас, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, які реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Тож, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

З викладеного вбачається, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.

При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта причини для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Клопотання апелянта в частині щодо відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, вмотивовано тим, що він не має фінансової спроможності сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Перевіряючи наявність правових підстав для відстрочення апелянту сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

Разом з тим, слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку апелянтом не надані.

Таким чином, для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі , вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Більш того, статтею 8 Закону України Про судовий збір визначено вичерпний перелік осіб, яким може бути відстрочено судом сплату судового збору, та певні категорії спорів (щодо захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав і відшкодування шкоди здоров'ю). Органи ДФС України та спори в галузі податкових правовідносин до вказаного переліку не входять.

Отже, для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі відсутні достатні та необхідні правові підстави.

Крім того, що стосується задоволення заяви в частині продовження строку на усунення недоліків, то колегія суддів зазначає, що апелянт вже звертався з аналогічними вимогами і йому вже було продовжено строк на усунення недоліків його скарги. Повторне продовження цього строку призведе до затягування провадження у справі та порушення розумних строків вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та/або повернення апеляційної скарги.

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005р. по справі Смірнова проти України зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Таким чином, у даному випадку судова колегія не вбачає достатніх та необхідних правових підстав, визначених ст. 121 КАС України, для повторного продовження апелянту строку на усунення недоліків його апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року про залишення апеляції без руху апелянтом отримано 13.03.2019 р.

Тобто, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням продовження апелянту даного строку на 10 днів, є 04.04.2019 р.

Однак, станом на 22.04.2019 р. (день надходження до суду зворотного поштового повідомлення від апелянта про отримання ним копії ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху) зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року недоліки апеляційної скарги не усунуті.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, оскільки недоліки апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, апелянтом у строк, встановлений судом, не усунуті, то колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 169, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, відстрочення сплати судового збору, або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Віратрейдінг до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач

Судді: