Постанова

від 02.04.2019 по справі 37/87

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р., м. Київ Справа№ 37/87

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Калатай Н.Ф.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Дементович М.В.,

від відповідача: Дремонова М.А., Євдоченко Н.Д.,

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: Кондратенко Л.М.,

від третьої особи 3: не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р., м. Київ (повний текст складено 23.10.2018р.) у справі №37/87 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1",

третя особа 1 - Київська міська державна адміністрація,

третя особа 2 - Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-2",

третя особа 3 - Житлово-будівельного кооперативу "Граніт-1",

про стягнення 76509,17 грн.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про (з врахуванням заяви від 13.07.2018р.) стягнення основного боргу у сумі 52513,30 грн (заборгованість по коду 4-1226 у сумі 9264,26 грн та заборгованість по коду 4-51226 у сумі 43249,04 грн), інфляційних втрат у сумі 23995,87 грн.

1.2. Позов обґрунтований порушенням Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №04057/4-04 від 25.03.2004р. в частині оплати наданих послуг з 01.03.2006р. по 01.01.2009р.

1.3. Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що Позивачем при нарахуванні наданих послуг з водопостачання та водовідведення застосовувались тарифи, які не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

Також Відповідач не погоджується з обсягами наданих послуг та розміром оплат, які ним були ним здійснені та враховані Позивачем. Так, Відповідач звернув увагу на те, що станом на 01.07.2012р. за абонентським кодом 4-1226 існувала переплата у сумі 8139,55 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за холодну воду на підігрів заперечив вказуючи на те, що з аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що метою його укладення було постачання питної води для потреб населення і вказаний договір не пов'язаний з постачанням питної (холодної) води для виготовлення гарячої.

Постачання гарячої води для потреб Відповідача здійснюється з виносного бойлеру, який перебуває на балансі ПАТ "Київенерго". Саме ПАТ "Київенерго" споживає холодну воду в процесі виробництва окремої послуги - гарячого водопостачання, а Відповідач отримує від ПАТ "Київенерго" кінцевий продукт - гарячу воду. З огляду на наведене, Відповідач вважає, що Позивачем безпідставно здійснено нарахування за холодну воду, яка була використана ПАТ "Київенерго" для приготування гарячої води.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 25.03.2004р. ВАТ "Київводоканал", правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04057/4-04, відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов'язується надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а Відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за №165/374 , Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації системи населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п.2.1.1 договору облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Відповідачем.

Відповідно до п.2.2.1, 2.2.2 договору Позивач щомісячно направляє до банківської установи Відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Позивачем розрахункового документу до банківської установи Відповідача. За згодою Позивача оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від Відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується Відповідачем в погашення боргу.

Згідно з п.2.2.4 договору в разі неотримання від Позивача поточного щомісячного розрахункового документу, Відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п.2.2.5 договору Відповідач у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язується у десятиденний термін з дня направлення Позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки та підписання акту. В іншому випадку відмова Відповідача оплатити розрахунковий документ Позивача вважатиметься безпідставною.

Згідно з п.7.1 договору останній діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

3. Короткий зміст рішень місцевого суду.

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. у справі №37/87 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 19267,11 грн основного боргу, 4629,00 грн інфляційних нарахувань, 36,86 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 238,96 грн державного мита. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.2. Рішення обґрунтоване тим, що місцевим судом встановлено факт неналежного виконання Відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих Позивачем послуг.

Водночас місцевий суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог Позивача з огляду на наявність підстав для оплати Відповідачем наданих послуг по коду 4-51226 лише за період з березня 2007 по жовтень 2008, тобто під час дії Правил №65. Водночас у період з листопада 2008 по грудень 2008 у Відповідача був відсутній обов'язок з оплати наданих послуг по коду 4-51226 з огляду на вимоги, встановлені в Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190.

Також місцевий суд зазначив, що Позивачем у період з січня 2007 по грудень 2008 вартість послуг визначалася на підставі тарифів, які не були зареєстровані в установленому законом порядку, а тому суд прийшов до висновку про доцільність здійснення перерахування вартості послуг наданих в зазначений період з урахуванням тарифів, встановлених розпорядженням №1680 від 28.08.2002р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. у справі №37/87 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що укладеним між сторонами договором не передбачено постачання води для використання з метою виготовлення гарячої, а тому у Відповідача відсутній обов'язок сплачувати за таку воду. При цьому, місцевим судом неправомірно застосовано положення Правил №65.

Відповідач зазначає, місцевий суд помилково прийняв в якості доказу факту споживання води, що йде на підігрів, маршрутні карти, оскільки Позивач вказаними картами погоджував тільки обсяг стоків гарячого водопостачання.

Відповідач стверджує, що заборгованість була відсутня внаслідок повної сплати Відповідачем, однак Позивач шляхом проведення перерахунків та безпідставного зарахування коштів в рахунок боргів попередніх періодів, неврахування коштів, які у частину періоду надходили від Третіх осіб 2, 3 (значилися як невпізнані) вивів штучну заборгованість та необґрунтовано заявив її до стягнення.

Відповідач вказує, що роздруківки платіжних вимог-доручень не можуть бути належними доказами виставлення платіжних доручень до банківської установи Відповідача, оскільки останні не містять відмітки банку Відповідача.

У зв'язку із викладеним, на думку Відповідача, у даному випадку відсутні підстави для застосування до Відповідача санкцій за порушення грошового зобов'язання.

4.3. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. у справі №37/87 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

4.4. Апеляційна скарга мотивована тим, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації у позовний період не підлягали, а тому відсутність реєстрації не може бути підставою для визнання розпоряджень нечинними та такими, що не підлягають застосуванню.

Також Позивач звертає увагу на те, що заборгованість Відповідача за питну холодну воду та відведення стоків по коду 4-1226 на момент поновлення провадження у справі становила 9264,26 грн, а тому місцевий суд повинен був закрити провадження у справі у частині стягнення 49084,50 грн основного боргу у зв'язку з оплатою.

На думку Позивача, місцевим судом безпідставно застосовано Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, оскільки розрахунки здійснюються на підставі укладених договорів. Разом з тим, Позивачем не було укладено відповідні договори з ПАТ Київенерго .

Також Позивач зазначає, що Відповідачем не підтверджено належними доказами розміру понесених судових витрат, з огляду на що місцевий суд безпідставно стягнув витрати на оплату послуг адвоката.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Відповідач проти задоволення апеляційної скарги Позивача заперечив, мотивуючи тим, що у даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки сторонами не подавалася відповідна заява до суду та Позивачем у відзиві зазначено тільки щодо зміни стану розрахунків між сторонами.

Відповідач звертає увагу на відсутність правових та фактичних підстав для проведення нарахувань за холодну воду, що йде на підігрів, та про правомірність стягнення з Позивача витрат на правову допомогу.

5.2. Позивач проти задоволення апеляційної скарги Відповідача заперечив, мотивуючи тим, що розрахунки за спожиту воду, яка відпускалась для централізованого гарячого водопостачання повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води, в даному випадку Відповідачем.

На думку Позивача, твердження Відповідача, що ним маршрутні карти підписувались виключно для погодження стоків гарячої води не підтверджуються матеріалами справи, адже голова правління Відповідача не робив ніяких застережень в документах та не повідомляв Позивача про свою незгоду щодо будь-яких нарахувань.

Також Позивач звернув увагу на те, що довідкою ПАТ КБ Хрещатик від 13.12.2017р. №9-1/5788 підтверджується отримання Відповідачем інформаційних дебетових повідомлень у спірний період.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 06.11.2018р. Відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 17.10.2018р. у справі №37/87.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018р. апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, подання доказів сплати судового збору в оригіналі та доказів надсилання апеляційної скарги Третім особам 2 та 3 в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

04.12.2018р. Відповідачем подано до суду оригінал платіжного доручення №152 від 02.11.2018р. та першу сторінку апеляційної скарги з написами про отримання вказаної апеляційної скарги Третіми особами 2, 3.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №37/87 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2019р.

6.4. 12.11.2018р. Позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 17.10.2018р. у справі №37/87.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №37/87 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2019р.

6.6. У зв'язку із перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. на лікарняному, розгляд справи призначений на 04.02.2019р. не відбувся.

6.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019р. розгляд справи №37/87 було призначено на 26.02.2019р. У судовому засіданні 26.02.2019р. оголошено перерва до 12.03.2019р. У судовому засіданні 12.03.2019р. оголошено перерва до 02.04.2019р.

7. Застосоване законодавство

7.1. Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

7.2. Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.3. Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.4. Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

7.5. Згідно з ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

7.6. Згідно з ч.2 ст.22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

7.7. Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги Позивача та Відповідача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як встановлено судом, ВАТ "Київводоканал", правонаступником якого є Позивач, та Відповідачем укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04057/4-04 від 25.03.2004р., відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, а Відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому Позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

Як вірно зазначено місцевим судом, з наданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором №04057/4-04 від 25.03.2004р. Позивачем було відкрито Відповідачу код №4-1226. З метою обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів, та стоків води, що йде на підігрів, Позивачем було відкрито код №4-51226.

8.3. Як вірно встановлено місцевим судом, у заявлений до стягнення період з березня 2007р. по 17 жовтня 2008р. були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994р. №65, відповідно до п.12.17 яких розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до п/п."б" п.12.3 Правил житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання. З наведеного вбачається, що розрахунки за спожиту гарячу воду повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до маршрутних карт про надання послуг з постачання холодної води для виготовлення гарячої, які підписані головою правління Відповідача ОСОБА_6 за заявлений до стягнення період з березня 2007р. по грудень 2008р., Відповідачем визнається факт споживання води, що йде на підігрів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про наявність обов'язку у Відповідача здійснити оплату фактично наданих послуг за період з березні 2007 по жовтень 2008, під час дії Правил №65.

8.4. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача, що укладеним між сторонами договором не передбачено постачання води для використання з метою виготовлення гарячої, а тому у Відповідача відсутній обов'язок сплачувати за таку воду, оскільки Відповідач зобов'язаний оплатити фактично надані послуги відповідно до ст.19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги . Водночас факт отримання відповідних послуг Відповідачем підтверджується маршрутними картами.

8.5. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача, що місцевий суд помилково прийняв в якості доказу факту споживання води, що йде на підігрів, маршрутні карти, оскільки Позивач вказаними картами погоджував тільки обсяг стоків гарячого водопостачання.

Судом встановлено, що маршрутні карти про надання послуг з постачання холодної води для виготовлення гарячої підписані головою правління Відповідача ОСОБА_6

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень Відповідача чи застережень, що вказані маршрутні карти підписані виключно на підтвердження стоків.

8.6. Як вірно встановлено місцевим судом, у заявлений до стягнення період з листопада 2008р. по грудень 2008р. діяли Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р.

Згідно з п.3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведеного вбачається, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру. Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі Відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для оплати вартості послуг по коду 4-51226 за період з листопада 2008р. по грудень 2008р.

8.7. Як вірно зазначено місцевим судом, Позивачем здійснювалось виставлення рахунків Відповідачу за період з березня 2007р. по жовтень 2008р. з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №143 від 12.02.2007р., №640 від 30.05.2007р. та №1127 від 28.08.2007р.

Відповідно до пп.2 п."а" ч.1 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно з ст.14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні №21-рп/2003 від 25.12.2003р. вказав, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно з п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р., державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Відповідно до абз.2 п.15 Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

З наведених норм вбачається, якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

8.8. Як вірно зазначено місцевим судом, розпорядження Київської міської державної адміністрації №143 від 12.02.2007р., №640 від 30.05.2007р. та №1127 від 28.08.2007р. не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За вказаних обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку про неможливість застосування тарифів, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №143 від 12.02.2007р., №640 від 30.05.2007р. та №1127 від 28.08.2007р., оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

8.9. Також місцевим судом вірно встановлено, що у період з березня 2007р. по квітень 2008р. були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1680 від 28.08.2002р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002р. за №66/449). Вказане розпорядження втратило чинність на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №578 від 18.04.2008р. "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації".

Судом було встановлено, що у період з травня 2008р. по жовтень 2008р. у визначеному чинним законодавством порядку тарифів на водопостачання та водовідведення затверджено не було, що фактично вказує на наявність підстав для застосування для визнання ціни товару за спірним правочином ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з ч.3 ст.32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Як вірно зазначено місцевим судом, у спірний період тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення формувалися відповідно до вимог встановлених постановою Кабінету Міністрів України №959 від 12.07.2006р. "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення".

Згідно з п.4 Порядку формування тарифів підприємствами здійснюється відповідно до річних планів виробництва і надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що розпорядження Київської міської державної адміністрації №1680 від 28.08.2002р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" не було визнано у передбаченому чинним законодавством України незаконним.

Отже, в період з травня 2008р. по жовтень 2008р. (до тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №58 від 20.01.2011р. "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал" та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №82 від 10.02.2012р. "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал") підлягають застосуванню тарифи на водопостачання та водовідведення, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1680 від 28.08.2002р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення".

8.10. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації №1680 від 28.08.2002р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Здійснивши перерахунок вартості наданих Позивачем послуг за кодом №4-51226 за період з березня 2007р. по жовтень 2008р., апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що у даному випадку підлягають задоволенню вимоги Позивача у сумі 19267,11 грн. Інша частина заборгованості по коду №4-51226 є необґрунтованою, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно відмовив в її стягненні.

8.11. Апеляційний суд відхиляє аргументи Відповідача, що роздруківки платіжних вимог-доручень не можуть бути належними доказами виставлення платіжних доручень до банківської установи Відповідача, оскільки останні не містять відмітки банку Відповідача.

Як вбачається довідки ПАТ КБ Хрещатик від 13.12.2017р. №9-1/5788 та долучених інформаційних дебетових повідомлень у спірний період, останніми підтверджується отримання Відповідачем вимог про оплату наданих послуг із зазначенням вартості.

8.12. Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем здійснювалось виставлення рахунків Відповідачу за період з березня 2006р. по грудень 2006р. з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1680 від 20.08.2002р., а за період з січня 2007р. по грудень 2008р. з урахуванням тарифів, що затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1786 від 12.12.2006р., №143 від 12.02.2007р., №640 від 30.05.2007р. та №1127 від 28.08.2007р.

Судом встановлено, що не підлягають застосуванню тарифи, які затверджені розпорядженнями №1786 від 12.12.2006р., №143 від 12.02.2007р., №640 від 30.05.2007р. та №1127 від 28.08.2007р., оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

З огляду на вказане, місцевий суд дійшов вірного висновку про доцільність здійснення перерахування вартості послуг наданих в зазначений період з урахуванням тарифів, встановлених розпорядженням №1680 від 28.08.2002р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення.

Здійснивши перерахунок вартості наданих Позивачем послуг за кодом №4-1226 за період з січня 2007р. по грудень 2008р., апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що з урахуванням здійснених оплат, судом встановлено, що у Відповідача на момент подачі позовної заяви була відсутня заборгованість за заявлений до стягнення період за надані послуги холодного водопостачання та водовідведення холодної води і води, що йде на підігрів (код №4-1226). За вказаних обставин, місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні даних вимог.

8.13. Позивач також просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати по коду №4-51226 у сумі 9085,31 грн та по коду по коду № 4-1226 у сумі 14910,56 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням ст.625 Цивільного кодексу України, здійснених проплат та прострочення Відповідачем сплати грошового зобов'язання, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково по коду №4-51226 в сумі 2966,32 грн, по коду №4-1226 у сумі 1662,68 грн.

8.14. Апеляційний суд відхиляє аргументи Позивача, що заборгованість Відповідача за питну холодну воду та відведення стоків по коду 4-1226 на момент поновлення провадження у справі становила 9264,26 грн, а тому місцевий суд повинен був закрити провадження у справі у частині стягнення 49084,50 грн основного боргу у зв'язку з оплатою.

Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки сторонами не подавалася відповідна заява до суду та Позивачем у відповіді на відзив зазначено тільки щодо зміни стану розрахунків між сторонами.

Водночас жодних доказів оплати заборгованості Позивачем до суду не подано, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати, що така заборгованість була сплачена під час розгляду справи місцевим судом. За вказаних обставин, місцевий суд правомірно розцінив заяву Позивача про зміну заборгованості як заяву про зменшення позовних вимог.

8.15. Апеляційний суд відхиляє аргументи Позивача, що Відповідачем не підтверджено належними доказами розміру понесених судових витрат, з огляду на що місцевий суд безпідставно стягнув витрати на оплату послуг адвоката, оскільки факт того, що Відповідач поніс такі витрати підтверджено відповідними доказами.

8.16. 29.03.2019р. Відповідачем подано до суду заяву про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу. Вказана заява мотивована тим, що під час здійснення господарського судочинства у Північному апеляційному господарському суді Відповідач поніс додаткові судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8400,00 грн. Так, Відповідач вказує, що адвокатом були надані наступні послуги: 1) підготовка проекту апеляційної скарги; 2) підготовка відзиву на апеляційну скаргу; 3) представництво інтересів Відповідача в апеляційному суді.

Згідно з ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач поніс додаткові витрати на послуги адвоката у сумі 8400,00 грн. Вказане підтверджується договором про надання правової допомоги №18/15 від 15.08.2015р., який укладено між Відповідачем та адвокатським бюро ОСОБА_4, розрахунком судових витрат, рахунками на оплату №88 від 22.11.2018р., №6 від 04.02.2019р., №11 від 26.02.2019р., №14 від 12.03.2019р., №15 від 25.03.2019р., платіжними дорученнями №153 від 08.11.2018р., №190 від 19.02.2019р., №194 від 13.03.2019р., №201 від 25.03.2019р., №202 від 25.03.2019р., актами надання послуг №92 від 02.11.2018р., №8 від 04.02.2019р., №12 від 26.02.2019р., №14 від 12.03.2019р.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Позивача на користь Відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у сумі 4200,00 грн у зв'язку з захистом його інтересів під час розгляду апеляційної скарги Позивача, в тому числі підготовки відзиву на апеляційну скаргу Позивача.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. у справі №37/87 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. у справі №37/87 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018р. у справі №37/87 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-1".

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-1" (02152, м. Київ, просп. П. Тичини, 20, код ЄДРПОУ 22870016) витрати на правничу допомогу у сумі 4200 (чотири тисячі двісті) грн 00 коп.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 22.04.2019р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Н.Ф. Калатай

С.І. Буравльов