Рішення

від 22.04.2019 по справі 902/806/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2019 р. Cправа № 902/806/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до: Приватного підприємства "МЕТАЛІСТ ЛАД", м. Хмільник, Вінницька область

до: ОСОБА_1, м. Хмільник, Вінницька область

про стягнення 103 375 грн 74 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: Сауляк Євген Васильович, ордер серії ВН № 065763 від 22.04.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000217 від 24.01.2018.

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

14.12.2018 до суду надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Приватного підприємства "МЕТАЛІСТ ЛАД" та до ОСОБА_1 про стягнення 103 375 грн 74 коп. заборгованості з яких 84 146 грн 16 коп. заборгованості за кредитом, 11 200 грн 45 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 8 029 грн 13 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2015.

Ухвалою суду від 19.12.2018 позовну заяву б/н від 12.09.2018 залишено без руху.

03.01.2019 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 27.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

09.01.2019 судом з метою отримання відомостей щодо місця проживання ОСОБА_1 на адресу відділу адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області надіслано запит.

18.01.2019 від відділу адресно-довідкової роботи УДМС України у Вінницькій області надійшла відповідь.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкрито провадження у справі № 902/806/18 та призначено справу до розгляду по суті на 20.02.2019. Також даною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.02.2019 відкладено розгляд справи до 28.02.2019.

28.02.2019 через канцелярію суду представником позивача подано заяву б/н від 28.02.2019 про перехід до розгляду справи у порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 28.02.2019 відкладено розгляд справи до 01.03.2019.

01.03.2019 через канцелярію суду представником відповідача 1 подано заяву б/н та без дати (вх.канц. № 02.1-34/1890/19 від 01.03.2019), в якій останній просить суд проводити розгляд справи № 902/806/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.03.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи № 902/806/18 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 28.03.2019 . Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

Ухвалою суду від 28.03.2019 відкладено підготовче судове засідання до 10.04.2019.

В судовому засідання 10.04.2019 з огляду на процесуальні позиції сторін, характер спірних правовідносин закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.04.2019 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.04.2019.

В судове засідання 22.04.2019 представники відповідачів не з'явилися, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, обізнаність відповідача 1 про дату, час та місце судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 2200002517317, яке наявне в матеріалах справи.

Разом з тим адресована відповідачу 2 ухвала від 10.04.2019 підприємством зв'язку до суд не повернута.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідачів в судове засідання враховується наступне

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/806/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) та Приватним підприємством "МЕТАЛІСТ ЛАД" (Боржник) договору банківського обслуговування б/н від 01.04.2015.

23.06.2015 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором б/н від 01.04.2015 між Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № POR1435048348086, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Приватним підприємством "МЕТАЛІСТ ЛАД" (Боржник) за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2015.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 01.04.2015 у Приватного підприємства "МЕТАЛІСТ ЛАД" (відповідач 1) утворилась заборгованість в сумі 103 375 грн 74 коп. заборгованості.

З огляду на вказане, позивачем заявлено позов, щодо солідарного стягнення з Приватного підприємства "МЕТАЛІСТ ЛАД" та ОСОБА_1 84 146 грн 16 коп. заборгованості за кредитом, 11 200 грн 45 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 8 029 грн 13 коп. пені.

В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.ст. 526, 527, 530, 554, 610, 1054, ЦК України, ст.ст. 4, 20, 29, 45, 162, 164 ГПК України.

Матеріали справи не містять ні відзивів, ні письмових пояснень з долученням відповідних доказів в яких би відповідачі вказали власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.04.2015 Приватним підприємством "МЕТАЛІСТ ЛАД" (Боржник, Відповідач 1) було підписано з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач) заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки на підставі якої Банком було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 (а.с. 21, т. 1).

За умовами Заяви від 01.04.2015 Клієнт банку, підписавши дані заяви погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Також у Заяві вказано, що з її підписанням Клієнт банку, у порядку чинного законодавства засвідчує згоду на ведення з Банком документообігу, у тому числі підписання угод, договорів , додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отриманий в порядку який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Клієнт банку підписавши заяву від 01.04.2015 підтвердив, що він приєднується та зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Банку - Договір банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інші Інтернет/SMS-ресурс, зазначений Банком).

Сторони за Заявою від 01.04.2015 також погодили, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них Банк та Клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені Банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Пунктом 3.2.1 Умов та правил надання банківських послуг (які діяли в період підписання заяви від 01.04.2015 та які містяться на сайті Банку) регулюються взаємовідносини між Клієнтом та Банком щодо умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів (а.с. 22-38, т. 1).

Зокрема, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнтів, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (п.3.2.1.1.1 Умов).

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення сплаті процентів та винагороди (п.3.2.1.1.3 Умов).

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п.3.2.1.1.8 Умов).

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (п.3.2.1.1.6 Умов).

Згідно п. 3.2.1.1.12 Умов для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеної частини кредиту.

Пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.5 Умов визначено зобов'язання для Клієнта сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом, провести погашення кредиту не пізніше встановленого строку безперервного користування кредитом, повернути кредит в строки встановлені п.п.3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17.

Також, зазначеними Умовами та Тарифами надання банківських послуг регулюється порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2.1.4.1.1 Умов).

У випадку необнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.2.1.4.1.2 Умов).

Згідно п. 3.2.1.4.4 Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов зазначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.

Також судом встановлено, що 23.06.2015 між гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством "Приватбанк" (кредитор, позивач) укладено договір поруки № POR1435048348086 (а.с. 47-48, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП "Металіст Лад" зобов'язань за умовами приєднання до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно із п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник , включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За вказаним пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку не виконання боржником зобов'язань за "Угодою 1 та Угодою 2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5. Договору поруки).

Відповідно до п. 2.1.2. Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов'язання. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов'язань іншими способами.

Згідно із п. 2.4.1. Договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п.2.1. цього договору.

Порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за "Угодою 1/або Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (п. 4.1. Договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, Банк встановив Клієнту кредитний ліміт на рахунок НОМЕР_2 з 20.01.2018 в розмірі 90 000 грн 00 коп., що підтверджується довідкою позивача № 08.7.0.0.0/180912160450 від 12.09.2018 (а.с. 39, т.1).

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку заяві від 01.04.2015 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні заяви від 01.04.2015 виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач 1, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку від 01.04.2015, містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку.

Також суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1 (позичальник) за період з 09.04.2015 по 14.02.2018 отримував від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і станом на 06.09.2018 повинен був повернути останньому кошти сумі 84 146 грн 16 коп. , що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості станом на 06.09.2018 (а.с. 40-46, т. 1).

При цьому слід зазначити, що за період з 01.02.2018 по 06.09.2018 відповідачу 1 нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 11 200 грн 45 коп . та за період з 02.09.2015 по 06.09.2018 пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 8 029 грн 13 коп.

В зв'язку з неналежним виконанням Позичальником (відповідачем 1) свого зобов'язання по сплаті боргу за Договором від 01.04.2015 позивач 30.08.2018 звернувся до нього та Поручителя (відповідача 2) з претензією № 50409VIX0SOFF від 17.08.2018 про виконання зобов'язань за Договором від 01.04.2015 (а.с. 49-51, т.1).

Непроведення розрахунків по Договору від 01.04.2015 Позичальником (відповідач 1) та Поручителем (відповідач 2) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до Позичальника (відповідача 1) за договором від 01.04.2015, а і до Поручителя (відповідача 2) за Договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, умовами п. 1.5. Договору поруки його сторонами погоджено, що у випадку не виконання боржником зобов'язань за "Угодою 1 та Угодою 2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 2.4.1. Договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1.2. Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов'язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов'язань іншими способами.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами 1, 2 та будь-якого реагування з їх сторони на надіслану позивачем (банком) претензію стосовно негайного погашення кредитної заборгованості.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 84 146 грн 16 коп. правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Крім того, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач 1 (позичальник) повинен був сплатити позивачу проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом.

Таким чином, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідач 1 (позичальник) за період з 01.02.2018 по 06.09.2018 повинен був сплатити позивачу відсотки за користування кредитом, що ним вчинено не було.

Тому, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача 1 перед позивачем по відсоткам за користування кредитом за період з 01.02.2018 по 06.09.2018 складає 11 200 грн 45 коп . (з урахуванням здійснених відповідачем проплат, якими він схвалив нову відсоткову ставку по кредиту).

Станом на день розгляду справи в суді відповідачами 1, 2 не надано доказів сплати позивачу відсотків за користування кредитом чи доказів обґрунтованих підстав неможливості виконання даного зобов'язання, а тому дані вимоги позивача про їх солідарне стягнення також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з позивача 8 029 грн 13 коп. пені за період з 02.09.2015 по 06.09.2018, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1 - 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3- х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3; термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4; винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 пені за період з 02.09.2015 по 06.09.2018 в сумі 8 029 грн 13 коп . є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення сум.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідачі не подали до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі судом прийнято до уваги, що відповідачами не було надано ні доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене заявлений Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" позов підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Окрім того при прийнятті рішення з огляду на те, що відповідач 2 являється фізичною особою без статусу суб'єкта господарювання судом враховано, що у даній справі сторонами основного зобов'язання за договором від 01.04.2015, тобто кредитором і боржником, є юридичні особи. Однак стороною правочину, в даному випадку договору поруки № POR1435048348086 від 23.06.2015, укладеного для забезпечення основного зобов'язання виступає фізична особа, яка не є підприємцем.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст.20 ГПК України.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Водночас положення п.1 ч.1 ст.20 ГПК України не пов'язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, з об'єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 .

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-/ІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15.12.2017 у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 202/33292/13-ц ).

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

22.04.2019 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "МЕТАЛІСТ ЛАД", вул.Леніна, буд. 56, м. Хмільник, Вінницька область, 22000 (ідентифікаційний код - 37290685) та ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, буд.1 Д, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код - 14360570) 84 146 грн 16 коп. - заборгованості за кредитом, 11 200 грн 45 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 8 029 грн 13 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань та 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 квітня 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094.

3 - відповідачу 1 - вул. Леніна, 56, м. Хмільник, Вінницька область, 22000.

4 - відповідачу 2 - АДРЕСА_2.

5 - відповідачу 2 - АДРЕСА_3.