Рішення

від 16.04.2019 по справі 910/16736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2019Справа № 910/16736/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни (вул. Артема, буд.125, м.Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 19388768)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (вул. Будіндустрії, буд.7, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 39042100)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17, код ЄДРПОУ 21708016);

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марину Анатоліївну (АДРЕСА_1);

про визнання договору недійсним та зобов'язати провести реєстраційні дії

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" про визнання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1874- недійсним та зобов'язати приватного нотаріуса провести реєстраційні дії, а саме виключити із системи інформацію про зміни іпотеки запис.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що договір факторингу №21 від 08.12.2014 було визнано нікчемним рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" №16 про визнання правочинів нікчемними з підстав ст.38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В розумінні ст. 548 ЦК України, відповідно недійсним є договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1874.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марину Анатоліївну до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено підготовче засідання на 07.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 відкладено підготовче засідання по справі № 910/16736/18 на 19.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 відкладено підготовче засідання по справі № 910/16736/18 на 12.03.2019.

Ухвалою від 12.03.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.20019.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися. Одночасно з цим, згідно повідомлення про вручення, ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ та повернені до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті, та вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Представники третіх осіб в засідання суду також не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 16.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2009 між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (далі - ПАТ Банк, Позивач, Кредитор) та ОСОБА_6 було укладено Кредитний договір №ЄО-18.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за Кредитним договором №GО-18 від 13.04.2009 Боржник передав, а Банк прийняв в іпотеку трикімнатну квартиру під номером 91 в будинку 84 "а", що знаходиться за адресою вул. Артема, м. Донецьк, загальною площею 163,5 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м, що підтверджується укладеним 13.04.2009 між Банком та ОСОБА_6 Договором іпотеки зареєстрованим в реєстрі за №1552 та посвідченим Бараш С.С., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу. Вартість предмету іпотеки, за домовленістю Сторін Договору іпотеки на дату укладення Договору іпотеку складала 3 217 000 (три мільйони двісті сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за Кредитним договором №GO-18 від 13.04.2009, був укладений 13.04.2009 між Банком та ОСОБА_8 Договір поруки.

08.12.2014 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС - Д" (далі - Відповідач) був укладений Договір факторингу №21.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу №21 від 08.12.20147 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" продає (переуступає) ТОВ "ВЕЛЕС-Д" право вимоги до ОСОБА_6, які включають в себе Кредитний договір №GO-18 від 13.04.2009, а ТОВ "ВЕЛЕС-Д" приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" за плату.

На виконання Договору факторингу №21 від 08.12.2014 між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д" укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки (посвідченим 13.04.2009, приватним нотаріусом Задорожним О.С. Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №1552), який посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1874.

08.12.2014 приватним нотаріусом Апатенко М.А. Київського міського нотаріального округу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесені відомості в запис про іпотеку №7988159 (спеціальний розділ) о 23:59:42 на підставі індексного номеру рішення 17816015 змінено інформацію щодо "Іпотекодержателя".

Постановою правління Національного банку України №844 від 25.12.2014 ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №164 від 25.12.2014 з 26.12.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

На підставі постанови Правління Національного банку України №265 від 23.04.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення №87 від 24.04.2015, яким з 24.04.2015 розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку Білу Ірину Володимирівну з повноваженнями строком до 23.04.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Пунктами 4, 8 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку:

вживає у встановленому законодавством порядку заходи до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

здійснює повноваження, які визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 3 8 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Згідно ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, робочою комісією ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" з перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантував вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), було встановлено, що правочини укладені 04.12.2014 містять ознаки нікчемності, визначені п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи те що, Договір факторингу №21 від 08.12.2014 містить ознаки нікчемності, визначені п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": відчуження майна за цінами, нижчими більше ніж на 20 відсотків від його вартості, Рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" №16 про визнання правочинів нікчемними було визнано нікчемними з

підстав їх відповідності критеріям нікчемності, передбачених п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

Договір факторингу №21, укладений 08.12.2014 року між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ТОВ "ВЕЛЕС-Д";

Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки (посвідченим 13.04.2009, приватним нотаріусом Задорожним О.С. Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №1552), який посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1874.

09.12.2015 ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" на адресу ТОВ "ВЕЛЕС-Д", на виконання п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", надіслало вимогу за вих. №8387 від 09.12.2015 з додатками, докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі №910/19484/16, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, у справі було досліджений факт нікчемності правочину - Договору факторингу №21 від 08.12.2014 та зобов'язано ТОВ "ВЕЛЕС-Д" у порядку застосування наслідків недійсності правочину повернути Позивачу отримані документи під час укладення вказаного договору згідно із переліком.

Обставини, що встановлені у справі №910/19484/16 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи рішення набрало законної сили у справі № 910/19484/16, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведене, Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки (посвідченим 13.04.2009, приватним нотаріусом Задорожним О.С. Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №1552), який посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1874, є недійсним.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про зобов'язання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. провести реєстраційні дії: виключити із системи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про зміни іпотеки запис про відступлення прав Іпотекодержателя згідно індексного номеру рішення 17816015 внесеного 08.12.2014 о 23:59:42 у запис про іпотеку №7988159 (спеціальний розділ), поновити відомості про особу Іпотекодержателя, зазначити ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" код ЄДРПОУ 19388768 у графі "Іпотекодержатель" виходячи з наступного.

В даному випадку, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захист державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141).

Згідно з пунктами 47-51 Порядку № 1141 зміни до записів Державного реєстру прав, записи про скасування державної реєстрації прав, записи про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав вносяться до Державного реєстру прав та записи Державного реєстру прав скасовуються виключно на підставі рішення державного реєстратора.

Для внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав обов'язково зазначається індексний номер рішення. Під час внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично відображаються відомості про: прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування суб'єкта державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у випадках, передбачених законом, у тому числі в разі виникнення необхідності внесення додаткових відомостей до наявних записів Державного реєстру прав, що не пов'язані з набуттям, зміною чи припиненням речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, зокрема проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек. До Державного реєстру прав під час внесення змін до його записів замість наявних та/або додатково до відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносяться нові відомості, визначені у пунктах 29 - 32 цього Порядку.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009 року, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Таким чином, оскільки судом розглянуто та задоволено вимоги позивача про визнання недійсним договору, враховуючи, що підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права є безпосередньо рішення суду, а звернутися з заявою заінтересованої особи в даному випадку - позивача у внесенні відповідних записів ніщо не перешкоджає, отже, підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання провести реєстраційні дії до приватного нотаріуса, який залучений третьою особою у справі, відсутні. Крім того, відповідні записи свого часу внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правомірно у зв'язку з суд відмовляє в частині зазначених вимог.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, тверджень позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 13.04.2009, приватним нотаріусом Задорожним О.С. Донецького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1552), який посвідчений 08.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1874.

3 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (вул. Будіндустрії, буд.7, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 39042100) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни (вул. Артема, буд.125, м.Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 19388768) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 22.04.2019.

Суддя Н.І.Ягічева