Ухвала

від 22.04.2019 по справі 910/4774/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у забезпеченні позову 22.04.2019Справа №  910/4774/19   Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши  заявуТовариства з обмеженою відповідальністю “Скай Біз”  прозабезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Біз” (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекарня Камінський” (м. Київ) про стягнення 153 359, 60 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Скай Біз” (далі – ТОВ “Скай Біз”, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекарня Камінський” (далі – ТОВ “Пекарня Камінський”, відповідач), про стягнення заборгованості у сумі 153 359, 60 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2709-ФД від 27.09.2018 р. в частині своєчасного та повного повернення наданих грошових коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові ТОВ “Скай Біз” просить суд стягнути з ТОВ “Пекарня Камінський” заборгованість у сумі 150 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2 250,00 грн., 3 % річних у сумі 1 109,60 грн., а всього - 153 359, 60 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2019 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. 18.04.2019 р. ТОВ “Скай Біз” подало заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності та внесене до статутного капіталу ТОВ “Пекарня Камінський”; - заборони Міністерству юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень; заборони вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на рухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо рухомого майна, що належить на праві власності ТОВ “Пекарня Камінський”. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дії із належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, а саме - не повертає грошові кошти, надані у якості фінансової допомоги, у той же час, у відповідача існує податковий борг перед Державним бюджетом. Також заявник вважає, що відповідач має намір вчинити дії з перереєстрації свого рухомого майна на користь третіх осіб, а тому рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду поданого позову, виконати буде неможливо або його виконання буде утрудненим. Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (ст.ст. 136, 137 ГПК України). Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Як на підставу накладення арешту на рухоме майно ТОВ “Пекарня Камінський” та заборону суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо такого рухомого майна, заявник вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2709-ФД від 27.09.2018 р. в частині повернення грошових коштів фінансової допомоги, а також наявність у відповідача податкового боргу. У той же час, суд вважає, що невиконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем та Державним бюджетом не є підставою, передбаченою законом, для вжиття заходів забезпечення позову та не свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі у майбутньому. Також позивачем не надано доказів того, що у ТОВ “Пекарня Камінський” наявне рухоме майно, на яке можливо накласти арешт та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти із ним реєстраційні дії. При цьому слід зазначити, що вжиття заходів з накладення арешту суд вправі вчинити лише на індивідуально визначене майно і за умови, що таке майно відноситься  до  предмета  спору (п. 7.2 постанови Пленуму № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"). Крім того, позивачем не доведено (не надано доказів) того, що відповідачем вчиняються будь-які дії із рухомим майном, у тому числі, відчуження його третім особам. ТОВ “Скай Біз” лише вважає, що такі дії можуть бути вчинені боржником. Проте, як зазначив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання рішення суду відповідачем без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. За таких обставин, суд вважає, що зазначені вище доводи заявника щодо утруднення чи неможливості виконання у майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача, є необгрунтованими та недоведеними. Крім того, слід врахувати, що за змістом ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Суд враховує, що предметом спору між сторонами в даному випадку є стягнення суми неповернутої відповідачем фінансової допомоги та нарахованих на неї матеріальних втрат. У той же час, у заяві про забезпечення позову ТОВ “Скай Біз” просить застосувати заходи, що стосуються не грошових коштів (предмет позову), а рухомого майна, яке входить до основних засобів, призначених для виконання статутної діяльності, тобто, зазначені забезпечувальні заходи, про які просить заявник, стосуються рухомого майна ТОВ “Пекарня Камінський”, а не грошових коштів, що є предметом позову. Отже, інтерес, про захист якого просить заявник, не можна вважати співмірним та адекватним із заявленими позовними вимогами, оскільки позов стосується грошових коштів, а заява про забезпечення позову - рухомого майна та заборони дій, які необхідно вжити для його збереження. На підставі викладеного та встановлених обставин суд вважає за необхідне відмовити заявнику ТОВ “Скай Біз” у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на заявника (позивача). Керуючись ст.ст. 129, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Біз” про забезпечення позову. Ухвала набирає законної сили  з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                                                        Головіна К.І.