Рішення

від 23.04.2019 по справі 910/2328/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.04.2019Справа №  910/2328/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» про стягнення 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання 528,93 грн. Без повідомлення (виклику) сторін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» про стягнення 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання 528,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014, в частині здійснення розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 15.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" не є належним відповідачем у даній справі та не є боржником у матеріально-правових відносинах, з яких виник даний спір, оскільки згідно рішення Загальних зборів засновників Товариства (протокол №1 від 02.10.2015) воно було утворено шляхом виділу з ТОВ "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787) відповідно до розподільчого балансу, у додатку №1.1. до якого не відображено договір №2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014 за яким новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та інших зобов'язань по вчиненому правочину. Позивач своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався. 22.04.2019 представником позивача подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи. Статтею 50 ГПК України унормовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Водночас, ч. 2 ст. 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При цьому, ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Відтак, залучення третіх осіб та подання відповідних заяв у спрощеному провадженні можливе лише протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а відтак, оскільки позивачем подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи поза межами означеного строку, така заява залишається судом без розгляду. 23.04.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін у справі. Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Водночас, ч. 7 ст. 252 ГПК України унормовано, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Як вбачаєтться з пошуку поштових відстежень на сайті ПАТ "Укрпошта" за № 4270401491335, відзив на позовну заяву був отриманий позивачем 15.03.2019, а відтак, кінцевим строком для подання позивачем означеного клопотання є 20.03.2019 включно. В свою чергу, ст. 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відтак, оскільки позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, означене клопотання залишається без розгляду. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,             ВСТАНОВИВ: 12 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в особі директора Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» (далі – покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №2841/14-ТЕ-29 (далі – договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 3695 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: МісяцьОбсяг жовтень- листопад1495 грудень2200 IV кв.3695 Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідний запір/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1 Договору). Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу 1            309,20 грн. з урахуванням ПДВ (п. 5.2 Договору). Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 Договору узгоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 листопада 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11 Договору). На виконання умов договору позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» Охтирська філія природний газ на загальну суму 4            687            345,78 грн., згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014, від 19.12.2014 та від 31.12.2014. Як зазначає позивач, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме в частині здійснення своєчасного розрахунку за поставлений газ в зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення  3% річних в розмірі 56,42 грн. та пеню в розмірі 526,51 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в особі директора Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в особі Охтирської філії природний газ на загальну суму 4 687 345,78 грн., згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 на суму 2            184            786,42 грн., від 19.12.2014 на суму 1            433            445,69 грн. та від 31.12.2014 на суму1            069            113,67 грн. В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до п. 6.1 Договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 ЦК України та відповідно до п.6.1. договору покупець зобов'язаний був здійснити продавцю оплату за фактично переданий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, починаючи з 15 числа кожного місяця, наступного за звітним відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання, про свідчить оригінал довідки по операціях за договором №2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014 за період з 01.01.2014 по 31.12.2017. Так, з наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що оплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» Охтирська філія платежів за природний газ була здійснена у повному обсязі, а саме на суму 4            687            345,78 грн., проте з порушенням строків узгоджених сторонами в Договорі. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідач в свою чергу заперечуючи проти позову, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» є неналежним відповідачем у справі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» було утворено відповідно до рішення Загальних зборів Товариства (протокол №1 від 02 жовтня 2015 року) шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" відповідно до розподільчого балансу останнього. Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України). Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ч. 4 ст. 109 ЦК України). Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (ідентифікаційний код 40050036), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» (ідентифікаційний код 19360787). Так, згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, за змістом ч. 5 зазначеної статті, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ. З наявного у матеріалах справи Статуту ТОВ «Брокенергія» вбачається, що Товариство є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в частині прав, обов'язків та правочинів відповідно до розподільчого балансу від 01.10.2015 затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «Брок-Енергія», в тому числі прав та обов'язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997 року, а також щодо здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії, з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (п. 1.4. Статуту). Судом встановлено, що згідно з розподільчим балансом від 01.10.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» були передані активи та пасиви в частині діяльності Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія», а саме необоротні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість згідно переліку вказаного а Акті приймання-передачі від 01.01.2015. Додатком №1.1 до розподільчого балансу ТОВ «Брок-Енергія» від 01.02.2015 складено перелік договорів укладених Охтирською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» від імені ТОВ «Брок-Енергія» по яким новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та інших зобов'язань. Як встановлено судом, у вказаному переліку відсутній договір №2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в особі директора Охтирської філії ТОВ «Брок-Енергія», та по якому новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та інших зобов'язань по вчиненому правочину. Тобто, зі змісту розподільчого балансу не вбачається, що зобов'язаною особою за договором №2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» внаслідок його виділу із Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія». При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» ((ідентифікаційний код 19360787) з яким в особі Охтирської філії укладався договір купівлі-продажу природного газу №2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014, не перебуває в стані припинення. Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Субсидіарна відповідальність має місце у зобов'язаннях з множинністю осіб на стороні боржника. Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тобто, пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: 1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; 2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. Розумність строку для надання відповіді на пред'явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред'являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку. Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором. Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволені вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов'язанням, наділений правом пред'явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ «Брок-Енергія») так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ «Брокенергія»). Поряд з цим, жодних доказів звернення позивача до ТОВ «Брок-Енергія» з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором №2841/14-ТЕ-29 від 12.11.2014, яка утворилась внаслідок неналежного його виконання, матеріали справи не містять. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України              кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, ВИРІШИВ:  У задоволенні позову відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.           Повне рішення складено: 23.04.2019.    Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова