Рішення

від 23.04.2019 по справі 910/2556/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.04.2019Справа №  910/2556/19 Суддя Господарського суду міста Києва Ярмак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРЕЯ-МК" (03067, м.Київ, вул. Виборзька, буд.99,Київ 67, код ЄДРПОУ 41598083) до  Приватного підприємства "ЛЕАНТ"  (01021, м.Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, неж.примищ. 43,Київ 21, код ЄДРПОУ 36677110)          про  стягнення 29 637, 61 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТРЕЯ-МК" звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаним позовом до Приватного підприємства "ЛЕАНТ" про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу - заборгованості за отриманий товар по договору поставки № 07/17 від 15.11.2017, 3860,98 грн. пені, 4210,60 грн. штрафу, 1258,03  грн. інфляційних втрат, 308,00 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Договору поставки № 07/17 від 15.11.2017, позивач поставив відповідачу товар, а відповідач оплатив лише частину поставленого товару. Станом на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 20 000,00 грн.  У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач вважає за необхідне звернутися до суду  з вимогою про стягнення цієї заборгованості, а також пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних збитків за прострочення оплати поставленого товару. Правовою підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати  за поставлений товар, пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних збитків стали положення ст.ст.526, 530, 549, 691, 692 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України); ст.ст. 193, 216, 218, 231, 232, 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», п.п. 1.1., 4.1, 4.3, 5.2.1, 6.2., 6.3.4 договору поставки №07/17 від 15.11.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду від 05.03.2019 отримана – 11.03.2019, а відповідач отримав 11.03.2019. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Також, слід врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Таким чином, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 15.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТРЕЯ-МК" (далі – позивач, постачальник) та Приватним підприємством "ЛЕАНТ" (далі – відповідач, покупець) було укладено договір поставки №07/17 (далі – договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати вартість металопродукції (в подальшому «Товар») на умовах, викладених в цьому договорі. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в Специфікації або рахунках-фактурах та видаткових накладних постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору). Згідно з п. 1.3. договору передбачено, що підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, на кожну партію товару, яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України, і є невід'ємною частиною даного договору. Як передбачено рахунком на оплату №689 від 19.11.2018 та видатковою накладною №591 від 03.12.2018, яка становить невід'ємну частину договору. Підписану сторонами позивач зобов'язаний передати у власність відповідача за плату товар, а саме: кутник 100*100* 10 7216, в кількості 2.862 т., на загальну вартість 49  997,88 грн. та кутник 100*100*8 7216, в кількості 0,1 т., на загальну вартість 1746,96 грн. Загалом, як передбачено видатковою накладною, сторони погодили, що вартість товару, включаючи податок на додану вартість у сумі 10348,97 грн., становить 62  093,81 грн. Таким чином, кожна зі сторін, у відповідності до договору №07/17, підписавши видаткову накладну №591 від 03.12.2018 взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених договором. Відповідно до п. 2.1. договору товар постачається покупцю партіями на умовах EXW – франко-склад постачальника (згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000р.). В разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією «Інкотермс», перевага надається тексту договору. Покупець здійснює прийом товару: - по кількості – згідно, вказаній в накладних; - за якістю – відповідно до вимог ДОСТ, ТУ та інших, діючих на території України стандартів (п. 2.2. договору). Згідно з п. 2.3. договору право власності на товар, а з ним і ризики випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю, про що свідчить документи про передачу товару (накладна, підписана уповноваженим представником покупця). Тобто, доказом виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару у кількості та належній якості, що складає предмет договору №07/17, є підписаний між позивачем та відповідачем видаткової накладної №591 від 03.12.2018, на підставі якого позивач здійснив поставку відповідачу товару, у кількості, що зазначено в ній, яка є невід'ємною частиною договору №07/17. Таким чином, на підставі видаткової накладної №591 від 03.12.2018, позивач передав у розпорядження відповідача, а відповідач отримав у власність товар – а саме: кутник 100*100*10 7216, в кількості 2.862 т., та кутник 100*100*8 7216, в кількості 0,1 т., загальною вартістю – 62093,81 грн., виконавши вимоги підпункту 1.1., пункту 1, підпункту 5.1.1. пункту 5 договору №07/17. Відповідно до п. 4.2. договору покупець сплачує вартість поставленої партії товару протягом 1 (одного) календарного дня з дати поставки відповідно партії товару. Датою виконання покупцем платіжного зобов'язання вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (4.3. договору). Згідно з п. 4.4. договору в разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна  оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем в платіжному дорученні. Тобто, останнім днем належного виконання грошового зобов'язання, коли відповідач мав здійснити повний платіж за поставлений позивачем товар було 04.12.2018, проте відповідачем цього не було виконано. Натомість, 22.12.2018 відповідачем було здійснено переказ грошових коштів на поточний рахунок позивача, а саме: 30 000,00 грн. з яких лише 19  987,55 грн. було зараховано, як платіж відповідно до видаткової накладної №591 від 03.12.2018, оскільки 10  184,83 грн. було зараховано, як погашення боргу по іншому рахунку. Дане погашення боргу передбачено п. 4.4. договору. Наступний переказ грошових коштів на поточний банківський рахунок  позивача в погашення заборгованості по договору №07/17 відповідачем було здійснено тільки 25.02.2019 в сумі 22  106,26 грн. Тобто, як вбачається з наведеного відповідач здійснює на власний розсуд періодичні платежі, що не передбачено умовами договору №07/17 . Отже, відповідач не виконує належним чином умови договору в частині повної оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах передбачених п.п. 4.2., 4.3., 5.2.1. договору та видаткової накладної №519 від 03.12.2018 не сплативши остаточну (повну) грошову суму коштів 04.12.2018, що потягло за собою не виконання грошового зобов'язання відповідачем внаслідок чого на день подання позову у відповідача виник борг в сумі 20  000,00 грн. Відповідно до п. 4.5. договору постачальник має право направив покупцю акт звірки розрахунків, а покупець зобов'язаний підписати такий акт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання та один екземпляр відправити постачальнику. У разі якщо покупець у вказаний термін не надішле підписаний акт або мотивовані зауваження, такий акт вважається підписаний покупцем. Згідно до акту звірки взаємо розрахунків з 01.10.2018 по 21.12.2018 відповідачем було визнано борг по договору №07/17 у сумі 72  106,26 грн. Відповідно до п. 6.2. договору в разі несвоєчасної сплати товару покупцем, останній сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасної оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу. Крім сплати пені покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасного оплаченого товару (п.6.3. договору). Враховуючи матеріали справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо невиконання останнім умов договору поставки в частині повної оплати за поставлений товар. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною першою статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України). Згідно зі ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України). Відповідно до  ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також узгоджується зі ст.ст. 525,  526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач не виконав належним чином умови договору в частині повної оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах передбачених п.п. 4.2., 4.3., 5.2.1. договору та видаткової накладної №519 від 03.12.2018 не сплативши остаточну (повну) грошову суму коштів 04.12.2018 в сумі 20  000,00 грн. Доказів оплати відповідачем суми 72  106,26 грн. боргу, у т.ч. у визначені строки, суду не надано. У зв'язку з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення 20  000,00 грн. основного боргу. Згідно зі ст. 610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ч.1 ст. 611 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою (ст.546 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вказані вимоги закону, положення пункту п. 6.2. договору в разі несвоєчасної сплати товару покупцем, останній сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасної оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу. Крім сплати пені покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасного оплаченого товару (п.6.3. договору). Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні доказів про сплату відповідачем заявлених позивачем штрафних санкцій, суд, перевіривши правильність розрахунків,  дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача  на користь позивача: 3  860,98 грн. пені, 4210,60 грн. штрафу 10%, 308,00 грн. 3% річних, 1258,03 грн. інфляційних втрат. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 10  500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн. позивач надав договір №1/19/Г про надання правничої допомоги від 04.02.2019, Акт наданих послуг від 26.02.2019, платіжне доручення №39 від 04.02.2019 на суму 2000,00 грн., платіжне доручення №76 від 26.02.2019 на суму 2500,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серія КС №401629. Відповідно до п. 1.1. договору №1/19/Г про надання правничої допомоги від 04.02.2019 адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту у цивільній, господарській, адміністративній, кримінальних справах, справах про адміністративне правопорушення, у справах окремого провадження, які могли би бути пов'язанні з клієнтом, незалежно від його процесуального чи іншого статусу в них (позивач. Відповідач, третя особа, свідок, потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний тощо), з будь-яких питань, що стосуються захисту законних прав, свободи та інтересів клієнта, використовувати передбачені у ЦПК України, КПК України, КАС України, ГПК України, КУпАП України, та інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту клієнта. Суд, дослідивши надані матеріали встановив, що позивач надав попередній орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи на загальну суму 12  421,00 грн., з яких: зустріч, консультація клієнта на суму 300,00 грн., збір доказів на суму 500,00 грн., підготовка претензії 1000,00 грн., підготовка і подання позову 2700,00 грн., участь в судових засідання 6000,00 грн. Проте судом встановлено, що орієнтований розрахунок понесених витрат відрізняється від акту наданих послуг, так як в акті загальна вартість наданих послуг складає 4500,00 грн. Також, суд зазначає, що вартість наданих послуг згідно акту становить: зустріч, консультація клієнта 300,00 грн., збір доказів 500,00 грн., підготовка претензії 1000,00 грн., підготовка та подання позову до суду 2700,00 грн. Крім того, як вбачається з орієнтований розрахунок понесених витрат, до переліку обумовлених адвокатських послуг, включено таку послугу, як участь в судовому засіданні, проте дана справа розглядається в спрощеному провадження без виклику сторін і представники сторін не брали участі в судових засіданнях. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання позивача про покладення витрат на професійну правничу допомогу на суму  4500,00 грн. фактично понесених витрат Відповідно до    ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті  судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись статтями  86, 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного підприємства "ЛЕАНТ"  (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, неж.примищ. 43,Київ 21, код ЄДРПОУ 36677110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТРЕЯ-МК" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд.99,Київ 67, код ЄДРПОУ 41598083) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 98 коп. пені, 4  210 (чотири тисячі двісті десять) грн. 60 коп. штрафу 10%, 308 (триста вісім) грн. 00 коп. 3% річних, 1258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Після набрання рішенням законної сили видати накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.            Суддя                                                                                             О.М.Ярмак