Рішення

від 18.04.2019 по справі 908/530/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/42/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019 Справа № 908/530/19

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» (69042 м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, код ЄДРПОУ 39599894)

про стягнення 67191 грн. 65 коп.

представники сторін

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1-302 від 29.12.2018 р.

від відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» 53 563 грн. 18 коп. основного боргу, 3 010 грн. 41 коп. пені, 8 201 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 2 416 грн. 62 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 р. позовні матеріали № 908/530/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.03.2019 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/530/19, присвоєно справі номер провадження 27/42/19 та призначено підготовче судове засідання на 03.04.2019 р.

Справа № 908/530/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2019 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.04.2019 р.

У судовому засіданні 18.04.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 18.04.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним: між Акціонерним товариством Укртрансгаз та Товариством з обмеженою відповідальністю ТБ КОНТРАСТ було укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 28.10.2015 № НОМЕР_1. На підставі та в порядку п. 4.2 договору відповідач мав внести позивачу плату у розмірі 23 902,78 грн. в термін до 20.12.2016 за надані послуги з відбору газу. Відповідно до актів у відповідача існує залишок природного газу в ПСГ Позивача в обсязі 214,000 тис. куб. м. , за зберігання якого Відповідач повинен був сплатити: на підставі п. п. 4.7 Договору плату у розмірі 11 864,16 грн. в термін до 20.05.2017; на підставі п. п. 4.7 Договору плату у розмірі 11 864,16 грн. в термін до 20.05.2018; на підставі п. п. 4.7 Договору плату у розмірі 5 932,08 грн. в термін до 20.08.2018 у зв'язку із введенням нових тарифів на підставі розділу XI договору. Разом з тим, договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу на сезон 2017/2018 та 2018/2019 років з відповідачем не було укладено та не підписано акт щодо залишків газу в ПСГ. При цьому залишок газу відповідача продовжує обліковуватись на зберіганні в ПСГ АТ Укртрансгаз в обсязі 214,000 тис. куб. метрів. Позивач зазначив, що відповідач зобов'язаний сплачувати плату за відібрання та зберігання вказаних обсягів природного газу на умовах, передбачених договором за весь фактичний час його зберігання, яка на даний час складає 53 563,18 грн. що підтверджується розрахунком.

Представник відповідача у судові засідання двічі не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» є: 69042 м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/530/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Господарським судом встановлено, що між 28.10.2015 р. між Акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» (замовник) укладено договір № НОМЕР_1 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу.

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Згідно п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2016 р. до договору № НОМЕР_1 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу) передбачено, що строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2016 року.

Строк зберігання газу Замовника в сезоні зберігання газу 2016-2017 років визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання Виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15.04.2017 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України.

Відповідно до п. 2.16 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2016 р. до договору № НОМЕР_1 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу) у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2015-2016 років (15 квітня 2016 року) у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ Виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років.

Замовник і виконавець протягом 10-ти днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.

Замовник зобов'язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в сезоні зберігання 2015-2016 років (відповідно до п. 4.4 договору) та в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з пунктом 4.7 договору.

Згідно з п. 2.18 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2016 р. до договору № НОМЕР_1 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу) у випадку, якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15.04.2017 року) у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються до 15.05.2017 року скласти акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ.

Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг зі зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років, згідно з пунктом 4.7 договору, та у строк до 15.07.2017 укласти з виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання 2017-2018 років.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Тариф на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ становить 32.90 грн., крім того ПДВ -6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн.

Тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 46,20 грн.. крім того, ПДВ - 9,24 грн., разом з ПДВ - 55,44 грн. (п. 3.2 договору).

Тариф на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58 грн . , разом з ПДВ - 39,48 грн.

Тарифи, зазначені в пунктах 3.1, 3.2, 3.3 договору, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У випадку зміни тарифів нові тарифи є обов'язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують (п. 3.4 договору).

Замовник сплачує послуги з відбору газу з ПСГ та його зберігання, надані Виконавцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем відбору газу (п. 4.2 договору).

Замовник зобов'язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсяги залишку газу в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з пунктом 4.7 договору, (пункт 2.16 договору)

Замовник зобов'язується до 20.05.2017 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу -15.04.2017 року, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (пункт 4.7 договору).

Згідно акту № 296/05-16 про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання від 30.04.2016 на початок сезону зберігання 2016-2017 у Відповідача обліковувався газ в обсязі 642,795 тис. куб. м.

Згідно акту № 300/02-16 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ було здійснено відбір газу з ПСГ в обсязі 52,212 тис. куб. м.

Згідно акту № 280/02-16 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ було здійснено відбір газу з ПСГ в обсязі 21,000 тис. куб. м.

Згідно акту № 312/02-16 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ було здійснено відбір газу з ПСГ в обсязі 1,387 тис. куб. м.

Згідно акту № 115/01-16 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ було здійснено відбір газу з ПСГ в обсязі 1,500 тис. куб. м.

В односторонньому акті № 294/09-16 приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ ПАТ Укртрансгаз від 23.11.2016 р. позивач повідомив відповідача, що здійснив відбір шляхом заміщення страхового запасу природного газу Відповідача із ПСГ та передав його Відповідачу в листопаді 2016 року для покриття негативного небалансу природного газу Відповідача за листопад 2016 року в обсязі 355,696 тис. куб. м. (п. 2.4 договору).

На підставі та в порядку п. 4.2 договору відповідач мав внести позивачу плату у розмірі 23 902,78 грн. в термін до 20.12.2016 р. за надані послуги з відбору газу.

Відповідно до зазначених актів у Відповідача існує залишок природного газу в ПСГ позивача в обсязі 214,000 тис. куб. м. , за зберігання якого відповідач повинен був сплатити:

- на підставі п. п. 4.7 договору плату у розмірі 11 864,16 грн. в термін до 20.05.2017 р.;

- на підставі п. п. 4.7 договору плату у розмірі 11 864,16 грн. в термін до 20.05.2018 р.;

- на підставі п. п. 4.7 договору плату у розмірі 5 932,08 грн. в термін до 20.08.2018 р. у

зв'язку із введенням нових тарифів на підставі розділу XI договору.

Разом з тим, договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу на сезон 2017/2018 та 2018/2019 років з відповідачем не було укладено та не підписано акт щодо залишків газу в ПСГ.

При цьому, залишок газу відповідача продовжує обліковуватись на зберіганні в ПСГ АТ Укртрансгаз в обсязі 214,000 тис. куб. метрів.

Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати плату за відібрання та зберігання вказаних обсягів природного газу на умовах, передбачених договором за весь фактичний час його зберігання, яка на даний час складає 53 563 грн. 18 коп., що підтверджується розрахунком (міститься в матеріалах справи).

Станом на дату звернення з даним позовом до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з відбору та зберігання не виконав, чим порушує умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Правовідносини сторін врегульовано договором про зберігання.

Відповідно до п. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 3 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за усною угодою в повному обсязі, відповідачем порушено строк виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати за товар/виконання поставки товару у повному обсязі.

Умовами договору передбачений порядок надання виконавцем, в тому числі послуг зберігання природного газу, які надаються виконавцем замовнику, на що останнім надано згоду шляхом укладення договору на таких умовах.

Відповідно до п. 2.12 договору акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків відповідачем з позивачем.

Отже, зобов'язання відповідача щодо оплати послуг зберігання виникли з підстав передбачених чинним законодавством та договором і на даний час не є припиненими на підставах, передбачених законодавством та договором в частині несплаченої заборгованості.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» 53 563 грн. 18 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 010 грн. 41 коп. пені, 8 201 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 2 416 грн. 62 коп. 3 % річних.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні втрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором № 34 від 04.10.2013р. належним чином відповідач не довів.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство, господарський суд дійшов висновку, що він складений обґрунтовано. Стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 2 416 грн. 62 та сума інфляційних втрат в розмірі 8 201 коп. 45 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.

Згідно п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2016 р. до договору № НОМЕР_1 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу) у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.7 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені за допомогою за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ КОНТРАСТ» (69042 м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, код ЄДРПОУ 39599894) на користь Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 53 563 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 18 коп. основного боргу, 3 010 (три тисячі десять) грн. 41 коп. пені, 8 201 (вісім тисяч двісті одна) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 62 коп. 3 % річних, 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 23.04.2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова