Рішення

від 10.04.2019 по справі 910/427/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2019Справа № 910/427/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ СІТІ БУД , Луганська обл., м. Сєвєродонецьк

про стягнення 320 627,65 грн, -

За участю представників:

від позивача: Жирний О. С.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз (далі - АТ Укртрансгаз ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ СІТІ БУД (далі - ТОВ СКАЙ СІТІ БУД ) про стягнення 320 627,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю послуг № 1703000453 від 17.03.2017 в частині зобов'язання виконати передбачені договором роботи у встановлені строки, що стало підставою для нарахування неустойки в розмірі 193 234,70 грн та штрафу в розмірі 127 392,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2019.

Підготовче судове засідання, призначене на 13.02.2019, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Князькова В. В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 призначено підготовче судове засідання на 27.02.2019.

27.02.2019, у зв'язку з неявкою представника відповідача, підготовче засідання у справі відкладено на 13.03.2019. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено відповідачу ухвалу про виклик в наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2019.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю СКАЙ СІТІ БУД було належним чином повідомлено судом про розгляд даної справи, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.01.2019 та ухвали суду від 18.02.2019, 27.02.2019 та 13.03.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження 21.01.2019, а саме: 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8.

Додатково судом було повідомлено відповідача за адресою фактичного місцезнаходження останнього, яку зазначено в договорі про закупівлю послуг № 1703000453 від 17.03.2017, а саме: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А.

Матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 010304891939, № 0103048920440 та № 0103048921209, якими підтверджується належне повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи. Окрім того, згідно з витягом з офіційного сайту Державного підприємства Укрпошта поштове відправлення № 0103048921462 з ухвалою суду від 13.03.2019 не було вручено відповідачу 18.03.2019, про що зазначено: відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (або про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку), вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Одночасно з цим, в процесі розгляду справи судом було перевірено актуальні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача та встановлено, що 30.01.2019 (після відкриття провадження у справі) відповідачем зареєстровано зміну місцезнаходження юридичної особи на адресу: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, Гвардійський проспект, буд. 14.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною другою статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Відтак, дана справа була прийнята судом провадження з дотриманням встановленої законом підсудності (за місцезнаходженням відповідача у місті Києві) та підлягає вирішенню по суті Господарським судом міста Києва. При цьому, зміна місцезнаходження відповідача під час розгляду справи не є зміною у складі відповідачів в розумінні частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи . У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою , навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.03.2019 як на офіційному веб-порталі судової влади України (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz), так і у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

17.03.2017 між ПАТ Укртрансгаз (найменування змінено на АТ Укртрансгаз ) (замовник) та ТОВ СКАЙ СІТІ БУД (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № 1703000453 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги з будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточний ремонти) (Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт будівель і споруд виробничого призначення структурних підрозділів УМГ Харківтрансгаз ) - Ремонт будівель і споруд виробничого призначення Шебелинського ЛВУМГ)), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені Договірною ціною (Додаток № 2), як є невід'ємною частиною договору. Зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна договору становить 4 469 241,47 грн, у тому числі ПДВ - 744 873,58 грн.

У пункту 5.1 Договору сторони погодили, що строк надання послуг становить до 31.12.2017.

Послуги повинні надаватися відповідно до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану (п. 5.5 Договору).

За змістом пункту 5.8 Договору послуги вважаються наданими з моменту підписання акту наданих послуг (форми КБ-3, КБ-2в).

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з дати його укладення та діє в частині надання послуг - по 31.12.2017, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою № 2 від 05.12.2017 до Договору сторонами було погоджено продовження строку виконання робіт та строку дії договору до 30.09.2018 (п. п. 5.1, 10.1 Договору), а також викладено в новій редакції Календарний план до Договору.

На виконання умов Договору відповідачем були виконані, а позивачем - прийняті наступні роботи:

- по об'єкту будівництва будівля цеху з виробництва та ремонту устаткування об'єктів МГ на суму 907 036,42 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року (форма КБ-3), акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року);

- по об'єкту будівництва будівля цеху з виробництва та ремонту устаткування об'єктів МГ на суму 591 643,58 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року (форма КБ-3), акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року).

Як вказує позивач, відповідачем не виконано іншу частину робіт по об'єкту будівництва будівля цеху з виробництва та ремонту устаткування об'єктів МГ на суму 1 198 853,72 грн, а також роботи по іншим об'єктам будівництва за Договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем своїх зобов'язань з виконання будівельних робіт у строки, визначені Календарним планом, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені та штрафу за порушення негрошового зобов'язання.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір про закупівлю послуг № 1703000453 від 17.03.2017 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.5 Договору сторони передбачили, що послуги повинні надаватися відповідно до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану.

Як зазначалось судом, додатковою угодою № 2 від 05.12.2017 до Договору сторонами викладено Календарний план виконання робіт в новій редакції, а саме передбачено наступні строки виконання робіт:

по об'єкту Будівля витратомірної ПВВГ ШКС-3 - з 01.04.2017 по 31.08.2018 включно;

по об'єкту Будівля операторної ПВВГ ШКС-3 - з 10.06.2017 по 30.09.2018 включно;

по об'єкту Будівлі та споруди виробничого призначення КС-2 - з 01.07.2017 по 30.09.2017 включно;

по об'єкту Будівля цеху з виробництва та ремонту устаткування об'єктів МГ - з 01.09.2017 по 30.09.2018 включно;

по об'єкту Склад для ремонтного блоку - з 01.08.2017 по 30.09.2017 включно;

по об'єкту Будівлі ПВВГ ШКС-2 - з 19.04.2017 по 30.06.2018 включно;

по об'єкту Будівля службово-експлуатаційного блоку - з 01.05.2017 по 30.09.2018 включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, з огляду на встановлений у пункті 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 05.12.2017) строк його дії до 30.09.2018 господарський суд зауважує, що згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 905/2187/13, постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/123/17).

У пункті 10.3 Договору сторонами також було передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Матеріалами справи (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року (форма КБ-3), акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року (форма КБ-3), акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року) підтверджується факт виконання відповідачем підрядних робіт по об'єкту будівництва Будівля цеху з виробництва та ремонту устаткування об'єктів МГ на суму 1 498 680,00 грн.

Доказів виконання іншої частини робіт, передбачених Договором, матеріали справи не містять.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За висновками суду, всупереч викладеним вище процесуальним нормам, відповідачем не було спростовано доказів, наданих позивачем доказів, зокрема, не надано суду доказів виконання робіт, передбачених Договором, у визначені Календарним планом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2 Договору сторони встановили, що за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, виконавець виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто, сторонами у договорі було визначено розмір штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з виконання робіт не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу у розмірах, передбачених пунктом 7.2 Договору.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що останнім не вірно визначено перший день прострочення виконання робіт по об'єкту Будівлі ПВВГ ШКС-2 , оскільки не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України. Тому, останнім днем належного виконання зобов'язання з виконання робіт по об'єкту Будівлі ПВВГ ШКС-2 є 30.06.2018, а можливим строком нарахування пені є період з 01.07.2018 по 30.12.2018 включно.

Також позивачем не прийнято до уваги, що строк виконання робіт по об'єкту Будівля витратомірної ПВВГ ШКС-3 встановлено Календарним планом по 31.08.2018 включно . Тому, період прострочення у даному випадку складає 133 (а не 134) дні.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення відповідачем виконання будівельних робіт згідно з календарним планом становить 193 106,57 грн, з яких:

6 635,85 грн - сума пені за прострочення виконання робіт по об'єкту Будівлі ПВВГ ШКС-2 вартістю 36 261,49 грн, нарахована за період з 01.07.2018 по 30.12.2018;

12 218,40 грн - сума пені за прострочення виконання робіт по об'єкту Будівля витратомірної ПВВГ ШКС-3 вартістю 91 867,69 грн, нарахована за період з 01.09.2018 по 11.01.2019;

14 051,51 грн - сума пені за прострочення виконання робіт по об'єкту Будівля операторної ПВВГ ШКС-3 вартістю 136 422,39 грн, нарахована за період з 01.10.2018 по 11.01.2019;

123 481,93 грн - сума пені за прострочення виконання робіт по об'єкту Будівля цеху з виробництва та ремонту устаткування об'єктів МГ вартістю 1 198 853,72 грн, нарахована за період з 01.10.2018 по 11.01.2019;

36 718,88 грн - сума пені за прострочення виконання робіт по об'єкту Будівля службово-експлуатаційного блоку вартістю 356 493,96 грн, нарахована за період з 01.10.2018 по 11.01.2019.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 193 234,70 грн підлягають частковому задоволенню на суму 193 106,57 грн.

При перевірці розрахунку розміру штрафу, заявленого позивачем до стягнення, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, сума штрафу за прострочення виконання робіт вартістю 1 819 899,25 грн становить 127 392,94 грн (1 819 899,25 грн х 7 % = 127 392,94 грн).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ СІТІ БУД пені в сумі 193 106,57 грн та штрафу в розмірі 127 392,94 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 128,13 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 4 807,49 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 1,92 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ СІТІ БУД про стягнення штрафних санкцій в сумі 320 627,65 грн - задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ СІТІ БУД (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, Гвардійський проспект, буд. 14; ідентифікаційний код 40404483) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз (61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Культури, буд. 20-А; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 25698645) пеню в сумі 193 106 (сто дев'яносто три тисячі сто шість) грн 57 коп., штраф в розмірі 127 392 (сто двадцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн 94 коп. та судовий збір в сумі 4 807 (чотири тисячі вісімсот сім) грн 49 коп.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 128,13 грн.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 1,92 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2019.

Суддя В. В. Князьков