Рішення

від 18.04.2019 по справі 916/513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/513/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : не з'явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-М" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" про стягнення 95 085,21 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "БЕРЕГ-М" (надалі - Позивач), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (надалі - Відповідач) про стягнення 95 085,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2019р. позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "БЕРЕГ-М" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/513/19 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "28" березня 2019 р. о 10:35 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2019р. було відкладено розгляд справи на "18" квітня 2019 р. о 10:15 год.

Відповідач - ТОВ "САГІТТА-Т" про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за юридичною адресою, але судова кореспонденція повернута поштою. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18.04.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В обґрунтування заявлених вимог, серед іншого, позивач посилається на наступні обставини.

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-М" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (надалі - покупець) був укладений договір поставки з відстрочкою платежу № 10/17 від 28.02.2017 року (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти товар покупцю, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товар, у відповідності з умовами даного договору.

Товаром за цим договором є товари, вказані у погодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), що є невід'ємними частинами цього договору. У прейскуранті (специфікаціях) вказується перелік товарів, що постачаються, та ціни на них (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, поставка товару здійснюється за погодженими сторонами цінами, вказаним у прейскуранті (специфікації). При цьому, постачальник зобов'язується не збільшувати ціни, вказані у прейскуранті (специфікації), протягом 14 днів з моменту їх погодження сторонами. Постачальник зобов'язується визначати ціни у прейскуранті, які погоджені покупцем та постачальником, на рівних умовах, як для покупця, так і для інших роздрібних компаній.

Згідно п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад покупця (Інкотермс-2000) однією або декількома партіями у відповідності до специфікацій або накладних, які складаються на кожну партію товару. За погодженням сторонами отримувачем товару може бути третя особа.

За умовами п. 4.1. Договору, оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту її реалізації.

У п.5.2. Договору, сторони визначили, що кожна зі сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких своїх зобов'язань за цим договором сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час такого прострочення. Для покупця пеня обраховується від суми простроченого платежу.

Згідно п.7.1. Договору, договір укладено на невизначений строк та він діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених діючим законодавством.

Позивач свої зобов'язання по договору виконував належно, поставляючи відповідачу на протязі тривалого часу товар на загальну суму 110 899,34, за який останній повністю не розрахувався, та станом на 18.02.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 79 604,80 грн.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-М" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" про стягнення суми заборгованості у розмірі 95 085,21 грн., з яких: 79 604,80 - сума основного боргу, 14 289,61 грн. - пеня та 1 190,80грн. - 3% річних.

Відповідач - ТОВ "САГІТТА-Т" своїм правом на судовий захист не скористався.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору поставки з відстрочкою платежу № 10/17 від 28.02.2017р.

Відповідно до п.1.2 Договору товаром за цим Договором є товари, зазначені в узгоджених сторонами Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору, та у яких зазначається перелік товарів, що поставляються та ціна на них.

За умовами п.2.1 Договору поставка товару здійснюється за узгодженими сторонами цінами, визначеними в Специфікаціях, протягом 7 днів з моменту їх узгодження сторонами.

Згідно з п.3.1 Договору постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця (ІНКОТЕРМС 2010) однією або декількома партіями у відповідності до специфікації або накладних, які складаються на кожну таку партію.

За умовами п.4.1 Договору,. сторони погодили, що оплату кожної окремої партії товару (зазначеній у накладній) за даним Договором Покупець проводить по мірі його реалізації кожні 14 календарних днів за фактично реалізований у цей період товар шляхом перерахування вартості реалізованого товару на поточний рахунок Постачальника.

Будь-якого іншого порядку оплати за отриманий товар сторони у Договорі не передбачили.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За матеріалами справи, на виконання умов Договору поставки з відстрочкою платежу № 10/17 від 28.02.2017р. позивач передав у власність ТОВ "САГІТТА-Т" товар, на загальну суму 110 899,34 грн., що підтверджується наявними у справі доказами. Проте, як встановлено судом, ТОВ "САГІТТА-Т" на користь ТОВ "БЕРЕГ-М" було сплачено лише - 31 294,54 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В підтвердження передачі товару за договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних.

Вищезазначені накладні містять підписи уповноважених осіб відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладених договорів, договірні зобов'язання щодо оплати за товар виконав частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 79 604,80 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отриманий товар за договором поставки, в розмірі 79 604,80 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 14 289,61 грн. - пені та 1190,80 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У п.5.2. Договору, сторони визначили, що кожна зі сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких своїх зобов'язань за цим договором сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час такого прострочення. Для покупця пеня обраховується від суми простроченого платежу.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123,129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 175, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-М" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" про стягнення 95 085,21 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (вул. Святослава Ріхтера, б. 2, м. Одеса, 65072; код ЄДРПОУ 33072323) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "БЕРЕГ-М" (08661, Київська обл., Васильківський р-н., с.Пінчуки, вул. Зарічна, б. 1-А; код ЄДРПОУ 37284210) заборгованість у розмірі 79 604 /сімдесят дев'ять тисяч шістсот чотири/ грн. 80 коп., пеню в сумі 14 289 /чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять/ 61 коп. - пені, 1 190 /одна тисяча сто дев'яносто/ грн. 80 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одну/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 23 квітня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут