Рішення

від 16.04.2019 по справі 922/243/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/243/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з додатковою відповідальністю "Вітос", м. Харків про стягнення коштів в сумі 715511,33 грн. за участю представників:

позивача - Коваль Г.Ю., довіреність №08-21/192/2-19 від 21.01.2019 року;

відповідача - Мясоєдова Р.Б., дов. від 12.02.2019 року, Харієнка А.А., керівник,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Вітос" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 715511,33 грн. за період з 01.09.2016 року по 31.03.2018 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.09.2016 року по 31.03.2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки вул. Роганській, 147 у м.Харкові, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/243/19, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.02.2019 року на 10:30 год.

21.02.2019 року відповідач надав відзив (вх.№4600), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивачем не доведено належними то допустимими доказами існування речі, яка йому належить та якою нібито безпідставно користується позивач. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами площу земельної ділянки, та як наслідок недоведений розмір орендної плати, яка підлягала сплаті в період з 01.09.2016 року по 31.03.2018 року. Відповідач також вказує на безпідставність застосування в даному випадку норм 1212-1214 ЦК України.

25.02.2019 року відповідач надав додатковий відзив (вх.№4868), в якому зазначив, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують сплату ним до бюджету (фактично територіальній громаді м. Харкова) за період 2016-2018 років за використання земельної ділянки по вул. Роганській, 147 у м. Харкові земельний податок у сумі 696764,97 грн.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 25.02.2019 року до 11.03.2019 року та з 11.03.2019 року до 25.03.2019 року.

13.03.2019 року відповідач надав додатковий відзив (вх.№6330), в якому підкреслив факт ненадання позивачем до позовної заяви доказів існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки площею 2,0 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 147 - як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства та доказів реальної можливості передачі позивачем саме цієї земельної ділянки (без виділення в натурі на місцевості та присвоєння кадастрового номеру) в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період.

25.03.2019 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№7249), в якій зазначив, що факт реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (присвоєння їй кадастрового номеру) має значення лише для вчинення щодо такої земельної ділянки подальших юридично-значимих дій, коли спірні правовідносини підпадають під дію кондикційних, тобто позадоговірних, безделіктних, для застосування яких позивач в особі уповноважених виконавчих органів здійснив заходи самоврядного контролю. Позивач також вважає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розробляється при наданні земельних ділянок комунальної власності у користування та розрахунку при цьому орендної плати, у той час коли розрахунок безпідставно збережених коштів, зроблений позивачем, стосується лише обґрунтування способу захисту порушеного права у межах ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

25.03.2019 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№7251), в якій виклав пункт 2 прохальної частини позовної заяви у справі №922/536/18 у наступній редакції:

"2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Вітос" (вул. Роганська, 147, м. Харків, 61172, ідентифікаційний номер 19463429) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код платежу: 24062200, рахунок: 31419611020002; МФО: 899998; код ЄДРПОУ: 37999649; банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 291679,33 грн.".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, продовжено строк проведення підготовчого провадження до "01" травня 2019 року, підготовче засідання у справі № 922/243/18 відкладено до 02.04.2019 року на 12:00 год.

01.04.2019 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№7897), в яких зазначив, що розрахунок позивача про сплату відповідачем земельного податку за 2016 рік у сумі 94632,0 грн. та за 2018 рік у сумі 26400,00 грн. не відповідає дійсності та суперечить навіть тим документам, на які посилається сам позивач.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 16.04.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі свідоцтва на право власності від 29.01.1999 року №187 відповідач з 08.08.2016 року став власником нежитлових будівель літ. "А-2" площею 6435,3 кв. м., літ "Б-1" площею 8,8 кв. м., літ "В-1" площею 17,5 кв. м., літ "Г-1" площею 205,2 кв. м. та літ. "Д-2" площею 419,9 кв. м., розташованих на земній поверхні за адресою: м.Харків, вул. Роганська, буд. 147.

Рішенням 16 сесії Харківської міської Ради 7 скликання від 08.11.2017 року "Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктів самочинного будівництва" прийнято рішення надати ТДВ "Вітос" в оренду до 31.12.2018 року земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:11:024:0033 площею 2,0000 га із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель промисловості, транспорту зв'язку, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі будинки) літ "А-2", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Д-2", в тому числі самочинно побудованих нежитлових будівель: літ. "Ж-1", літ. "Е-1", літ. "К-1" (виробничі будинки) по вул. Роганський, 147.

03.04.2018 року між Харківською міською радою (позивач, орендодавець) та ТДВ "Вітос" (відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. п. 1, 2 якого, орендодавець на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 року № 804/17 "Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об'єктів самочинного будівництва" надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 2,0000 га за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 147.

Відповідно до листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.12.2017 № 19-20-0.23,08-3297/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 22.12.2017 №8362/0/225-17 речові права ТДВ "Вітос" на земельну ділянку по вул. Роганській, 147 у м. Харкові не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка загальною площею 2.0 га по вул. Роганській, 147 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

21.09.2018 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.09.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТДВ "Вітос" використовує земельну ділянку по вул. Роганській, 147 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 21.09.2018 року.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 291679,33 грн., обґрунтовуючи позов тим, що останній, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.09.2016 року по 31.03.2018 року не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв'язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 6435,3 кв. м., літ "Б-1" площею 8,8 кв. м., літ "В-1" площею 17,5 кв. м., літ "Г-1" площею 205,2 кв. м. та літ. "Д-2" площею 419,9 кв. м., розташованих на земній поверхні за адресою: м.Харків, вул. Роганська, буд. 147 з 29.01.1999 року зареєстровано за Товариством з додатковою відповідальністю "Вітос" на підставі свідоцтва на право власності від 29.01.1999 року №187.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України),

В силу статті 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивач не надав до суду доказів існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01.09.2016 року по 28.08.2017 року) земельної ділянки площею 2,0 га. за адресою: м. Харків, вул. Роганська, буд. 147 - як об'єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав..

Окремо суд наголошує, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно акту обстеження, який в якості доказів подано позивачем, у зв'язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 21.09.2018 року не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Фактично державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6310138200:11:024:0033 площею 2,0000 га. розташованої за адресою: м.Харків, вул. Роганська, 147 здійснена 28.08.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 2,00 га, визначеної згідно акту обстеження від 21.09.2018 року, такий розрахунок здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 21.09.2018 року.

Оцінюючи вказані докази, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснювався розрахунок на підставі базової вартості 1 кв.м у м. Харкові без врахування Витягу з нормативно-грошової оцінки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Між іншим, суд зазначає, що посилання позивача на судову практику у аналогічній справі, зокрема на Постанову Верховного Суду у справі №922/207/15 від 12.04.2017 та у справі №922/51/15, не беруться до уваги судом, оскільки, як вбачається з вказаних постанов земельні ділянки, орендну плату за користування якими просив стягнути позивач у даних справах, в період нарахування такої були сформовані в натурі, відомості про них були внесені до Державного земельного кадастру, а наведені розрахунки здійснювались виходячи з Витягу нормативно-грошової оцінки, у зв'язку з чим, суд вважає, що зазначена судова практика стосується інших правових відносин і не може застосовуватись до випадків де земельна ділянка не сформована, як об'єкт права.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.04.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова