Рішення

від 15.04.2019 по справі 922/395/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/395/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко груп", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 490128,87 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, договір про надання правничої допомоги № 1 від 14.03.2019; ордер Серія ХВ № 000031; св-во про право на заняття адвокатською діяльністю № 1614 від 10.12.2008;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м. Черкаси, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко груп", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 490128,87 грн. (340000,00 грн. - основний борг, 85855,15 грн. - пеня, 7289,43 грн. - 3% річних, 22984,29 грн. - інфляційні втрати, 34000,00 грн. - штраф) за договором поставки № 215-2018 від 21.03.2018, укладеного між сторонами даного спору, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині вчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 19277,37 грн., які складаються з суми судового збору та витрат на правничу правову допомогу.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/395/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.03.2019 об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4146/17 до судового розгляду по суті на 15.04.2019 о 12:15 год.

У судовому засіданні 15.04.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2019 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61170, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 134-Б, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.02.2019 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.04.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно наявні у справі докази, суд встановив наступне

21.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дейнеко Груп (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 215-2018 (договір).

Згідно п. 1.1 договору, постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.

За результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару (п. 5.3. Договору).

Згідно п. 6.1 та п. 6.2 договору, оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації та/або додатковій угоді до даного договору. Ціна та кількість товару за даним договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.

П. 6.1. договору (в редакції погодженій додатковою угодою № 1 від 22.03.2018) визначає, що оплата товару (партії товару) здійснюється на умовах відстрочення платежу в строк до 10 (десяти) календарних днів з дати фактичної поставки товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою до договору.

П. 7.3 договору (в редакції, погодженій додатковою угодою № 1 від 22.03.2018) встановлює, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного в п. 6.1 договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

За порушення строку оплати товару (партії товару) понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від вартості несвоєчасно оплаченого товару (партії товару).

Відповідно до актів приймання-передачі, постачальником передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 1304961,90 грн., в т.ч. ПДВ.

Строк дії договору до 31.12.2019.

Станом на 31.01.2019 сума основного боргу по договору складає 340000,00 грн., що позивач підтверджує актом звіряння взаємних розрахунків, що становить різницю суми вартості поставленого товару до перерахованої відповідачем позивачу суми.

Враховуючи несплату відповідачем у повному обсязі за поставлений позивачем товар, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення на свою користь 340000,00 грн. - основної заборгованості за договором поставки № 215-2018 від 21.03.2018, 85855,15 грн. - пені, 7289,43 грн. - 3% річних, 22984,29 грн. - інфляційних втрат, 34000,00 грн. - штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи актів приймання-передачі за період з 23.03.2018 по 11.05.2018, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 1304961,90 грн.

Проте, всупереч вимогам договору поставки від 21.03.2018, відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав не в повному обсязі. Відповідно до наданої ПАТ "Банк Восток" довідки, відповідач розрахувався за поставлений товар в сумі 964961,00 грн., та не надав суду доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 340000,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки від 21.03.2018.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 21.03.2018 в сумі 340000,00 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми основної заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3 договору (в редакції, погодженій додатковою угодою № 1 від 22.03.2018) встановлює, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного в п. 6.1 договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

За порушення строку оплати товару (партії товару) понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від вартості несвоєчасно оплаченого товару (партії товару).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 21.03.2018, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 30.01.2019, складає 85855,15 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 85855,15 грн. та штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7289,43 грн. та 22984,29 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить суд покласти на відповідача витрати, понесені позивачем на правничу професійну допомогу, в розмірі 29775,50 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування поданого клопотання, позивачем до господарського суду надано договір про надання професійної правничої допомоги адвоката № 1 від 14.03.2019, відповідно до умов якого клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" доручає, а адвокат - ОСОБА_3, бере на себе на себе зобов'язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта в господарському суді Харківської області у справі № 922/395/19 за позовом ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2 Джі" до ТОВ "Дейнеко Груп" про стягнення коштів.

Виконання робіт щодо надання правничої допомоги за даним договором підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2019 за договором від 14.03.2019, підписаним сторонами даного договору та скріплений печаткою клієнта. Відповідно до переліку наданої правничої допомоги (робіт/послуг) адвоката, адвокатом надані клієнту правничі послуги на загальну суму 29775,50 грн. Платіжним дорученням № 425 від 21.03.2019 підтверджується оплата ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" витрат адвоката на правничу допомогу, згідно договору № 1 від 14.03.2019 та акту від 15.04.2019 по справі № 922/395/19 в розмірі 29775,50 грн.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, надані позивачем до господарського суду докази в обгрунтування поданого клопотання про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, є достатніми для задоволення відповідного клопотання. Окрім цього, суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів п. п. 5, 6 ст. 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, на відповідача, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 29775,50 грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до господарського суду, в розмірі 7351,93 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейнеко Груп" (61170, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 134-Б, код ЄДРПОУ 40671764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (18001, м. Черкаси, вул. Надпільна, 226/1, код ЄДРПОУ 40625535) суму заборгованості за договором від 21.03.2018 в загальному розмірі 490128,87 грн., витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 29775,50 грн., судовий збір в розмірі 7351,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 22.04.2019.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/395/19