Рішення

від 23.04.2019 по справі 917/253/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019 Справа № 917/253/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» , пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601; адреса листування: пров. Героїв Бреста, 45, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

до Малого приватного підприємства «Меандр» , вул. Молодогвардійців, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39601

про стягнення 13 141,50 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу № 431-ПР від 01.01.2016 року.

Відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 14.02.2019р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» від 08.02.2019 року № 130-19 (вх. № 341/19 від 13.02.2019 року) до Малого приватного підприємства Меандр про стягнення 14 017,50 грн. за договором на постачання природного газу № 431-ПР від 01.01.2016 року, з яких 8 760,00 грн. основного боргу, 786,32 грн. 3% річних, 3595,18 грн. інфляційні втрати, 876,00 грн. штраф, була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п.п. 8, 9, 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Термін для усунення недоліків позовної заяви був визначений судом - 3 дні з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, в термін визначений судом, усунув недоліки цієї позовної заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України остання вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду, а саме 08.02.2019 року за відтиском штемпеля поштового відділення про приймання поштової кореспонденції до відправлення (а.с. 32).

За ухвалою від 25.02.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 431-ПР від 01.01.2016 року в частині оплати за отриманий газ.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 2332 від 11.03.2019 року, а.с. 47-50), посилаючись на те, що фактично позивачем у січні 2016 року було здійснено постачання природного газу в кількості 1,406 тис.куб.м. на загальну суму 11620,31 грн., яка була сплачена відповідачем. Акт приймання-передачі № 452 від 31.01.2016 року позивач розцінює як неналежний доказ здійснення постачання газу на суму 20 380,31 грн., оскільки останній не містить прізвища, ім'я, по-батькові уповноваженого представника споживача, його посади, дати підписання; підпис, проставлений на акті-приймання передачі № 452 від 31.01.2016 року, на думку відповідача, не співпадає з підписом керівника МПП Меандр . Будь-яких доказів в підтвердження своєї позиції відповідач не надав. Також відповідач заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 876,00 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив від 14.03.2019 року (вх. № 2640 від 18.03.2019 року, а.с. 54-55) підтвердив здійснення поставки природного газу відповідачу у січні 2016 року в кількості 2,460 тис.куб.м. на суму 20 380,31 грн. згідно акту прийому-передачі фактично поставлених обсягів газу № 452 від 31.01.2016 року та в підтвердження обсягів розподіленого в січні 2016 року природного газу надав копію акту прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу № 823 від 31.01.2016 року, який підписано представником відповідача та ПАТ Кременчукгаз .

У відповіді на відзив позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 876,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається господарським судом до розгляду. Таким чином, ціна позову, яку вказує позивач відповідно до ст. 163 ГПК України, складає 13 141,50 грн., з яких 8760,00 грн. основного боргу, 786,32 грн. 3% річних, 3595,18 грн. інфляційні втрати.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Кременчукгаз-постачання (Постачальник) та Малим приватним підприємством Меандр (Споживач) був укладений договір на постачання природного газу №431-ПР від 01.01.2016 року (далі Договір, а.с. 8-17).

Згідно з п. 1.1 цього Договору, Постачальник зобов'язується забезпечити Споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу (далі - газ), на визначений договором період, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Ціна газу за цим Договором становить 8284,68,00 грн. за 1000 кубічних метрів газу (разом з ПДВ).

На виконання Договору позивач здійснив постачання природного газу відповідачу у січні 2016 року в кількості 2,460 тис.куб.м. на суму 20 380,31 грн., що підтверджується двостороннє підписаним актом прийому-передачі фактично поставлених обсягів газу №452 від 31.01.2016р. (а.с. 20) та актом прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу № 823 від 31.01.2016 року (а.с. 56), підписаним відповідачем та газорозподільчою організацією - ПАТ Кременчукгаз .

Пунктом 3.7 Договору визначено, що розрахунковим періодом є відповідний Газовий місяць. Розрахунки Споживача за газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати вартості планового місячного обсягу газу, за 10 (десять) робочих днів до початку розрахункового періоду (п. 3.7.1 Договору); остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг Газу, протягом розрахункового періоду, здійснюється Споживачем, у термін по 10 число місяця, наступного за розрахунковим періодом (п. 3.7.2 Договору).

Пунктом 3.9 визначено, що датою оплати визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Постачальника.

Всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, в розмірі 11 620,31 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 21-23).

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за поставлений Товар становить 8760,00 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 786,32 грн. 3% річних та 3595,18 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 11.02.2016 року по 07.02.2019 року (розрахунок річних та інфляційних, а.с. 19).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, в січні 2016 року позивач поставив відповідачу природний газ в кількості в кількості 2,460 тис.куб.м. на суму 20 380,31 грн., що підтверджується двостороннє підписаним актом прийому-передачі фактично поставлених обсягів газу №452 від 31.01.2016р. (а.с. 20) та актом прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу № 823 від 31.01.2016 року (а.с. 56).

Строк оплати за газ, поставлений у січні 2016 року, наступив 11.02.2016 року, , позов було подано позивачем 08.02.2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті (а.с. 32). Часткова сплата здійснена відповідачем 19.01.2016 року на суму 4000,00 грн., 01.02.2016 року на суму 4000,00 грн., 25.02.2016 року на суму 3620,31 грн., разом 11 620,31грн.

Враховуючи часткову оплату відповідачем отриманого природного газу, звернення позивача до суду про стягнення основного боргу в межах строку загальної позовної давності, визначеного ст. 257 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 8760,00 грн. підлягають задоволенню.

Суд не приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо невідповідності акту приймання-передачі № 452 від 31.01.2016 року вимогам п. 3.12 Договору та ст. 9 ОСОБА_1 України Про бухгалтерський облік , з підстав відсутності на вказаному акті прізвища, ім'я, по-батькові уповноваженого представника споживача, його посади, дати підписання, оскільки відповідач не довів, що акт № 452 підписаний сторонньою особою, а не представником відповідача, при тому, що вказаний документ містить відтиск печатки відповідача.

Постачання природного газу обсягом 2,460 тис.куб.м. підтверджується також актом прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу № 823 від 31.01.2016 року, який також підписаний відповідачем та містить відтиск печатки відповідача.

Відповідно до п. 21 абз. 3 Розділу ІІ та п. 6 Розділу IV Правил постачання природного газу в редакції від 30.09.2015 року, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496, виходячи з річного фактичного споживання газу менше 30 млн. м.куб., МПП Меандр мало право на укладання договору і отримання природного газу в січні 2016 року виключно від одного постачальника, яким був позивач.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початком періоду прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи п. 3.7.2 Договору, прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий газ в січні 2016 року з боку відповідача за мало місце з 11.02.2016 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 786,32 грн. 3% річних за період з 11.02.2016 року по 07.02.2019 року.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд встановив, що вимоги в цій частині заявлені правомірно та підлягають задоволенню повністю.

При перевірці заявлених вимог в частині стягнення 3595,18 грн. інфляційних втрат за період з 11.02.2016 року по 07.02.2019 року суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в розмірі 3534,32 грн. та підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині відхиляються судом за безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_1".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 8760,00 грн. основного боргу, 786,32 грн. 3% річних, 3534,32 грн. інфляційних втрат, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 1912,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства Меандр (вул. Молодогвардійців, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 13943312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-постачання» (пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601; адреса листування: пров. Героїв Бреста, 45, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 20071686) - 8760,00 грн. основний борг, 786,32 грн. 3% річних, 3534,32 грн. інфляційні втрати; 1912,10 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко